38 Предмет і специфіка прикладної політології

ня функцій і сфер регулювання. Його ще називають гнуч­ким, універсальним, змішаним (симбіозним), оскільки в ньому поєднуються ознаки авторитарного та ліберального типів.

Волюнтаристське управління здійснюється на основі потужних вольових якостей суб'єкта управління, його осо­бистого прагнення та політичних намірів, що проявляєть­ся і в стилі діяльності державних структур. Головними оз­наками державного управління волюнтаристського типу є: тотальність волі єдиного політичного інституту, неможли­вість вільного спілкування учасників політичного проце­су; ігнорування волі (прагнень, намірів) осіб і соціальних груп, які не поділяють «єдино правильної» позиції голов­ного суб'єкта управління; схильність до силового нав'язу­вання волі, панування силових аргументів у політиці; іс­тотне обмеження можливостей політичної опозиції аж до її повної заборони; залаштункова боротьба партій та органів державної влади; формування каналів прихованого впли­ву на об'єктів політичного процесу; маніпуляція суспіль­ною свідомістю тощо.

Волюнтаристське управління свідчить про невисоку політичну культуру суб'єкта політики, пов'язану з лице­мірством, політичними махінаціями, невпевненістю у до­сягненні цілей розвитку суспільства демократичними ме­тодами. Так, розуміння владних процесів призводить до нівелювання інститутів громадянського суспільства, запе­речення їх конструктивного впливу на політичне життя. Негативні його наслідки проявляються в деформуванні по­літичного процесу, ігноруванні об'єктивних законів ево­люції, нав'язуванні соціальному середовищу неадекват­них програм розвитку.

Залежно від результатів розрізняють ефективний і не­ефективний типи державного управління та директивний, авторитетний, прагматичний, моралізаторський, парад­ний, діловий його різновиди.

Тип державного управління істотно впливає на діяль­ність формалізованих інституцій влади, її апарату, специ­фіку політичної системи, характер партійних утворень та їх об'єднань, стиль правління. У полі його впливу перебу­вають і масові настрої, очікування, тривоги, сподівання, символічні та ритуальні дії, політичні маніфестації та ін. Державне управління позначається на діяльності засобів масової інформації, а відповідно і на політичній атмосфері у країні. Комплексним показником впливу державного

Політичне життя і державне управління 39

управління на політичне життя суспільства є запропонова­ний владою політичний режим.

Політичний режим — сукупність певних політичних відносин, за­собів і методів досягнення політичних цілей, що застосовуються владою, панівних форм ідеології, соціальних і класових відносин, стану політичної культури.

Залежно від характеру політичних відносин розрізня­ють демократичні, авторитарні, тоталітарні і комбіновані політичні режими, а також режими державного правлін­ня — ліберальний, демократичний, диктаторський, осо­бливо жорсткий (фашистський, екстремістський). З огля­ду на форму управління виокремлюють режими парла­ментського типу, надзвичайного стану, президентського правління, монархічні, республіканські режими та ін. В деяких випадках характеристики політичного режиму на­бувають символічного забарвлення (абсолютистський, царський, «колишній» режим). Нерідко їх ототожнюють з реальними історичними персоналіями (режим С. Хусейна, гітлерівський режим тощо).

Будь-який політичний режим насамперед визначаєть­ся процедурами та способами організації установ влади і здійснення владних функцій, стилем прийняття рішень, відносинами між державою і громадянами. Залежно від співвідношення цих чинників формуються демократич­ний, авторитарний або тоталітарний стиль державного управління.

Демократія. Пропонуючи демократичні правила сус­пільно-політичного устрою, влада виходить з необхідності своєї легітимації народом, прагне забезпечити справедли­вість, рівність і добробут громадян. Принциповою ознакою демократії є визнання права всіх громадян на участь у фор­муванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права, здійснен­ня цього права у процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакою демократичних порядків при прийнятті рішень є чітке проведення всіх процедур і процесів на основі регла­ментів. Цьому найбільше відповідає республіканська фор­ма державного правління парламентського чи президент­ського типу.

Демократичне управління передбачає процедури прий­няття рішень відповідно до волі більшості з визнанням і поважанням прав, потреб меншості, культуру дотримання закону, конституційного порядку, толерантне ставлення