Тема 7. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах

Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці

Оцінка вибухопожежонебезпеки об'єкта здійснюється за результатами відповідного аналізу пожежонебезпеки будівель, приміщень, інших споруд, характеру технологічних процесів і пожежонебезпечних властивостей речовин, що в них застосовуються, з метою виявлення можливих обставин і причин виникнення вибухів і пожеж та їх наслідків.

Необхідність матеріальної оцінки вибухопожежонебезпеки потребує чітких критеріїв її визначення. Відомі два підходи до питань нормування в галузі вибухопожежонебезпеки: імовірнісний та детермінований.

Імовірнісний підхід, що ґрунтується на концепції допустимого ризику, передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нормативну.

Детермінований підхід базується на розподілі об'єктів за ступенем вибухопожежонебезпеки на категорії і класи з позначенням їх конкретних кількісних меж залежно від параметра, що характеризує можливі наслідки пожежі та вибуху.

Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху) – з урахуванням маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об'єкті, вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються при нормальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, можливої шкоди для людей та матеріальних збитків.

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в них виробництв.

Відповідно до ОНТП 24-86, приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність у них речовин із певними показниками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначення категорії є надмірний тиск, який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.

Категорія А (вибухонебезпечні приміщення). Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечні приміщення). Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечні приміщення). Горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон визначається ДНАОП 0.00 - 1.32.01 “Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок” (ПБЕ).

Характеристика пожежо- та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Приміщення, або їх окремі зони, поділяються на пожежонебезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму.

Пожежонебезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно чи періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини, як при нормальному технологічному процесі, так і у разі його порушення, в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Ці зони в разі використання у них електроустаткування поділяються на чотири класи:

Пожежонебезпечна зона класу П-І – простір у приміщенні, в якому знаходиться горюча рідина, що має температуру спалаху, більшу за +61 °С.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ – простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування, більшою за 65 г/м³.

Пожежонебезпечна зона класу П-Па – простір у приміщенні, в якому знаходяться тверді горючі речовини та матеріали.

Пожежонебезпечна зона класу П-ІП – простір поза приміщенням, у якому знаходяться горючі рідини, пожежонебезпечний пил та волокна, або тверді горючі речовини і матеріали.

Забезпечення безпечної евакуації персоналу

Для забезпечення безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи, спрямовані на:

• створення умов для своєчасної та безперешкодної евакуації людей у разі виникнення пожежі;

• захист людей на шляхах евакуації від дії небезпечних факторів пожежі.

Евакуація людей на випадок пожежі повинна передбачатися по шляхах евакуації через евакуаційні виходи.

Виходи відносяться до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень:

а) першого поверху – назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль (фойє), сходову клітку;

б) будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол, фойє до сходової клітки або сходів типу; безпосередньо до сходової клітки або сходів типу;

в) у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечено виходами, зазначеними в підпунктах а) та б);

г) цокольного, підвального, підземного поверхів – назовні безпосередньо, через сходову клітку або через коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід назовні безпосередньо або ізольований від розташованих вище поверхів;

д) евакуаційні виходи з цокольних, підвальних та підземних поверхів передбачати через загальні сходові клітки з окремим виходом назовні, який відокремлюється від іншої частини сходової клітки суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху;

е) евакуаційні виходи із фойє, гардеробних, приміщень для паління та санітарних вузлів, розташованих у цокольних, підвальних та підземних поверхах будинків громадського призначення, передбачати у вестибюль (фойє), коридор першого поверху по окремих сходах.

З будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів.

Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:

а) приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;

б) приміщення площею не більше як 300 м², розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше як 0,6м х 0,8м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45 м або через вікно з розмірами не менше як 0,75м х 1,5м і з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку;

в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300 м² та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту б).

Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу людей із будинку.

Не нормується напрямок відкривання дверей для:

а) квартир у житлових будинках;

б) приміщень з одночасним перебуванням не більше 15 осіб, крім приміщень категорій А та Б, а також парильних саун;

в) комор і технічних приміщень площею не більше за 200 м² і без постійних робочих місць;

г) технічних поверхів, в яких розміщується тільки інженерне обладнання будинку та без постійних робочих місць;

д) балконів, лоджій (за винятком дверей, що ведуть до зовнішньої повітряної зони сходових кліток);

е) виходів на площадки сходів;

ж) санітарних вузлів.

Евакуаційні шляхи не повинні включати ділянки, що ведуть:

а) через ліфтові холи і тамбури перед ліфтами у будинках зі сходовими клітками;

б) через приміщення, виходи із яких повинні бути закриті відповідно до умов експлуатації;

в) транзитом через сходові клітки, коли площадка сходової клітки є частиною коридору;

г) покрівлею будинку, за винятком покрівель, що експлуатуються, або спеціально обладнаної ділянки покрівлі.

Висота та ширина шляхів евакуації встановлюється відповідно до призначення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина – 1,0 м.

Пожежна безпека технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення, вентиляції

Виробничі, службові, складські приміщення та технологічні установки повинні постійно утримуватися в чистоті. Виробничі відходи, сміття тощо необхідно своєчасно прибирати та видаляти в безпечне щодо пожежної безпеки місце.

Евакуаційні шляхи і виходи з будівель, приміщень, технологічних установок повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації людей.

У будівлях та ізольованих приміщеннях мають бути розміщені у визначеному адміністрацією місці розроблені і затверджені в установленому порядку плани евакуації обслуговувального персоналу в разі виникнення пожежі.

На робочих місцях допускається зберігання запасу матеріалів, сировини і тари в кількості, не більше потреби однієї зміни. Готову продукцію необхідно негайно відправляти на склади.

Забороняється зберігати та застосовувати в підвалах та цокольних поверхах виробничих і адміністративних будівель речовини та матеріали, що мають підвищену пожежну небезпеку (органічні розчинники та інші ЛЗР).

Зовнішні пожежні драбини, сходи на перепадах висот, огорожі на дахах будівель, споруд, огорожі драбин та робочих майданчиків технологічних установок (у тому числі зовнішніх) повинні утримуватися в справності.

Пристрої для запобігання розтіканню ЛЗР та ГР, виготовлені у вигляді бар'єру за периметром відкритих виробничих майданчиків, пристрої у вигляді бортів за периметром технологічних майданчиків у приміщеннях та на зовнішніх установках, а також навколо отворів у міжповерхових перекриттях, пандуси біля дверних отворів і обвалування ємностей необхідно утримувати в справності. Пошкодження, які допущені під час ремонту обладнання, слід негайно ліквідувати.

У виробничих, допоміжних та адміністративних будівлях забороняється:

• проводити прибирання приміщень із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР, а також відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими способами із застосуванням відкритого вогню;

• залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали. Їх необхідно прибирати до металевих ящиків, щільно закривати кришками і після закінчення роботи видаляти в спеціально відведені за межі будівель місця;

• користуватися електронагрівальними приладами поза спеціально відведеними місцями, установленими адміністрацією та узгодженими з органами держпожнагляду;

• сушити одяг і взуття в приміщеннях, а також розташовувати будь-які горючі матеріали на гарячих поверхнях трубопроводів, апаратів і приладів опалення. Для сушіння одягу і взуття, а також для його зберігання слід передбачати спеціальні приміщення.

Режим роботи систем вентиляції має бути визначений робочими інструкціями, у яких (стосовно конкретних умов виробництва, дільниці, цеху тощо) передбачені заходи пожежної безпеки, терміни профілактичного обслуговування вентиляційних камер, повітропроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів (заслінок) та іншого обладнання, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговувального персоналу в разі виникнення пожежі.

Особа, яка є відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана організувати проведення планових профілактичних оглядів вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних пристроїв, фільтрів, заземлювальних пристроїв тощо і вживати термінові заходи щодо усунення будь-яких несправностей або порушень режиму роботи, що можуть послужити причиною виникнення або поширення пожежі.

Зберігання у вентиляційних камерах устаткування, матеріалів та інвентарю забороняється. Вентиляційні камери мають бути постійно закриті. Вхід стороннім особам до них заборонений.

Вентиляційні камери, фільтри, повітроводи слід регулярно очищати від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення повинні проводитися за затвердженим адміністрацією графіком, результати огляду заносити до спеціального журналу.

Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

• відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;

• випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші речовини;

• закривати витяжні канали, отвори й решітки;

• складувати на відстані менше 0,5м до повітроводів горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці.

Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенерувальні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути відремонтовані й перевірені зі складанням відповідного акта про можливість їх безпечної експлуатації.

Особи, відповідальні за технічний стан опалювальних установок, щорічно перед початком опалювального сезону повинні проходити протипожежний інструктаж.

У приміщеннях котельних та інших тепловироблювальних установок підприємств забороняється:

• допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання і протипожежного інструктажу, а також залишати без нагляду котли, що працюють, і нагрівальні прилади;

• розпалювати установки без попередньої продувки;

• подавати пальне, коли форсунки або газові пальники згасли;

• працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю й регулювання, а також за їх відсутності.

Державний пожежний нагляд

Державний пожежний нагляд – це здійснюваний державною пожежною охороною контроль за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах незалежно від форм власності. В Україні органи Д. п. н. відповідно до покладених на них завдань:

• розробляють з участю центральних органів виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян;

• погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

• встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань;

• здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів уряду АР Крим, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ і організацій, а також громадянами;

• проводять згідно з законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадові особи органів Д. п. н. як державні інспектори з пожежного нагляду мають право:

• проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічне обстеження і перевірку підприємств, установ, організацій, споруд, новобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;

• -давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів уряду АР Крим, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівникам, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки;

• у разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов припинити чи заборонити роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, опалювальних приладів, дільниць електромережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, а також дію виданих дозволів на право проведення робіт та інше.

Пожежна профілактика при проектуванні й експлуатації промислових об’єктів

Протипожежний захист промислових об'єктів забезпечується:

• правильним вибором необхідного ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій;

• правильним об'ємно-планувальним рішенням будівель і споруд;

• розташуванням приміщень та виробництв з урахуванням вимог пожежної безпеки;

• улаштуванням протипожежних перепон у будівлях, системах вентиляції, опалювальних та кабельних комунікаціях;

• обмеженням витікання та розтікання горючої рідини під час пожежі;

• спорудженням протидимного захисту;

• забезпеченням евакуації людей;

• використанням засобів пожежної сигналізації, сповіщування та пожежогасіння;

• організацією пожежної охорони об'єкта;

• засобами, що забезпечують успішне розгортання тактичних дій гасіння пожежі.

Система попередження пожежі при експлуатації об’єктів включає, перш за все, два основних напрямки: 1) попередження формування горючого середовища; 2) запобігання виникненню в цьому середовищі (або привнесення в нього) джерела займання.

Попередження формування горючого середовища або вибухонебезпечної суміші досягається за рахунок:

• максимально можливого використання неспалимих та важкоспалимих матеріалів (облицювання, оштукатурювання, просочення антипіренами та ін.);

• обмеження маси і (або) об'єму горючих речовин та вибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також забезпечення безпечного способу їх розміщення (зонування територій з урахуванням рельєфності);

• надійна ізоляція та герметизація горючого середовища та вибухонебезпечної суміші, розміщення в кабінах, камерах, відсіках, попередження витікання, контроль відкладень вибухонебезпечного пилу;

• підтримання концентрацій горючих газів, пари і вибухонебезпечних сумішей за межами їх спалахування (відведення, видалення горючих та вибухонебезпечних речовин, робоча й аварійна вентиляція, конструкційні та технологічні рішення; контроль повітряного середовища);

• застосування інертних (флегматизуючих) домішок (азот, вуглекислий газ, водяна пара), які роблять середовище негорючим, та інгібуючих (хімічно активних компонентів), які сприяють припиненню горіння;

• підтримання в горючому середовищі температури, тиску, а також концентрації небезпечних компонентів за межами спалаху суміші (герметизація та інші конструктивні й технологічні рішення).

Попередження виникнення у горючому середовищі (або принесення в нього) джерела займання досягається за рахунок:

• використання обладнання та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел займання;

• застосування електрообладнання, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпечності приміщень і зон, групі й категорії вибухонебезпечної суміші;

• виконання вимог спільного зберігання речовин і матеріалів;

• використання обладнання, яке задовольняє вимоги електростатичної іскронебезпечності;

• улаштування громовідводу;

• організації автоматичного контролю параметрів, виявлення джерела займання;

• заземлення обладнання подовжених металоконструкцій;

• використання при роботі з легкозаймистими рідинами інструменту, який виключає іскроутворення;

• ліквідації умов самозаймання речовин і матеріалів.