План лекційного заняття №1

Тема: складання програми прикладного дослідження

Мета лекції: сформувати в студентів уявлення про складання програми прикладного дослідження

Методи: повідомлення нового матеріалу, пошук студентами інформації, аналіз поставлених проблем, аналіз статей на задану тему.

Дидактичні засоби навчання: матеріал лекції, методичні розробки запропонованої теми, розгляд схем та таблиць, статті на дану тему.

Література:

1. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного по-

знания. — К., 2002.

2. Белановский С. А. Метод фокус-груп. — М., 2001.

3. Белуха А. Т. Основи наукових досліджень. — К., 2000.

4. Джерол Б. Мангейм, Ричард К. Рур. Политология. Методы

исследования. — М., 1997.

Структура лекційного заняття:

1. Організаційна частина заняття

План

1. Суть політичного дослідження.

2. Проблеми політичного дослідження

3. Перевірка наукових знань.

4. Вибір методу дослідження

2. Повідомлення теми, мети та основних завдань заняття

Тема: Складання програми прикладного дослідження

Мета: сформувати в студентів уявлення про суть політичних досліджень.

Завдання: охарактеризувати роль політичного менеджменту в сучасному суспільстві; проаналізувати види політичного менеджменту та розкрити взаємодію політичного менеджмента та політичного піару.

Актуальність: на сьогодні розширення ролі політичного менеджменту в сучасному суспільстві дедалі розширюється і тому, знання його основних характерних рис дає змогу правильно сприймати та оцінювати політичну реальність.

Ключові поняття та терміни: менеджмент, політичний менеджмент, ЗМІ, піар, політичний піар.

3. Актуалізація опорних знань студентів і контроль актуального рівня знань.

4. Мотивація навчальної діяльності студента: своєчасне та правильне виконання поставлених завдань буде оцінено високим балом.

5. Структурні елементи заняття, які забезпечують досягнення дидактичної і виховної мети. Її х зміст та послідовність.

Зазначення теми та мети заняття

Ознайомлення студентів з головними завданнями лекції.

Розкриття основних термінів, що будуть зустрічатись по ходу лекції.

Структура лекції

5. Суть політичного дослідження.

6. Проблеми політичного дослідження

7. Перевірка наукових знань.

8. Вибір методу дослідження

Підведення підсумків.

Проведення короткого термінологічного диктанту.

Надання домашнього завдання.

6. Підведення підсумків заняття.

Підсумки проводяться шляхом узагальнення головного змісту лекції з роз’ясненням можливих питання з боку студентів.

7. Домашнє завдання

В формі таблиці зробити загальну характеристику видів політичного дослідження

На одне з питань зробіть порівняльну таблицю.

1. Політичне дослідження

Проблеми, які соціологи порушують у своїх теоретичних працях і дослідженнях, часто хвилюють багатьох інших людей. Якими є умови життя меншин? Чому люди масово голодують у значно багатшому, ніж будь-коли раніше, світі? Який вплив на наше життя матиме прогресивне використання інформаційної технології? Чи розпадається сім'я як соціальний інститут? Соціологи намагаються відповісти на ці та багато інших питань. їхні відкриття аж ніяк не е остаточними. Втім, соціологічні теорії та дослідження завжди прагнули позбутися споглядальності, з якою зазвичай розглядає такі питання пересічна особа. У своїй праці досвідчений соціолог намагається якомога точніше сформулювати питання і, перш ніж робити висновки, прагне нагромадити фактичний матеріал. Щоб досягти цієї мети, ми ) маємо знати, якими найпродуктивнішими МЕТОДАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ користуватися в певній ситуації і як найкраще проаналізувати результати.

Деякі питання, що їх соціологи ставлять у своїх дослідженнях, значною мірою є фактичними, або емпіричними. Наприклад, багато аспектів злочинності й правосуддя потребує безпосередніх і систематичних соціологічних досліджень. Так, ми можемо поставити питання: які найтиповіші види злочинів? Яку частку осіб, що здійснюють злочини, затримує поліція? Скількох з них зрештою визнають винними й ув'язнюють? Такі фактичні питання часто потребують ґрунтовного дослідження, перш ніж дати на них відповідь; наприклад, офіційна статистика злочинності має сумнівну вартість при визначенні реального рівня злочинності. Дослідники рівнів злочинності виявили, що поліція одержує інформацію тільки про половину скоєних тяжких злочинів.

Звісно, фактична інформація про якесь одне суспільство не завжди скаже нам, чи маємо ми справу з поодиноким випадком чи з повсюдно поширеною низкою чинників. Соціологи часто прагнуть ставити порівняльні питання, співвідносячи одне соціальне середовище в межах суспільства з іншим або протиставляючи приклади, взяті з різних суспільств. Наприклад, між соціальними й правовими системами Британії та Сполучених Штатів існують значні відмінності. Типове порівняльне питання може бути таке: у чому відмінність злочинної поведінки та правових методів боротьби з ними у цих країнах? (Між обома країнами справді виявлено деякі істотні відмінності.)

У соціології нам слід розглядати не тільки існуючі суспільства у їх взаємозв'язку, а й порівнювати їхнє сучасне й минуле. Питання, які соціологи ставлять у зв'язку з цим, е еволюційними. Щоб зрозуміти природу сучасного світу, ми маємо дослідити попередні типи суспільства й проаналізувати головний напрямок, якого набрали процеси змін. Так, наприклад, ми можемо дослідити походження перших в'язниць та їх сьогоднішні характеристики.

У центрі фактичних, або, як зазвичай висловлюються соціологи, емпіричних досліджень ставиться питання про те, як відбуваються події. Проте соціологія зводиться не до простого нагромадження фактів, хоч би якими важливими й цікавими вони були. Ми завжди маємо інтерпретувати факти, і для цього мусимо навчитися ставити теоретичні питання. Багато соціологів працює в першу чергу над емпіричними питаннями, однак, якщо вони в своїх дослідженнях не керуються певним знанням теорії, їхня праця навряд чи буде вичерпною. Це стосується навіть тих досліджень, які проводяться з виключно практичною метою.

Ми почнемо цей розділ з вивчення деяких головних етапів соціологічного дослідження. Далі перейдемо до обговорення різних форм дослідницьких методів, якими соціологи користуються в своїй роботі. Крім того, ми проаналізуємо деякі фактичні дослідження, адже між способами, в які має проводитися ідеальне дослідження, та реальною практикою часто виникають суперечності.

2. Проблема дослідження

Всі дослідження починаються з визначення проблеми. Іноді це царина фактичного незнання: ми просто можемо прагнути вдосконалити свої знання про певні організації, соціальні процеси або культури. Дослідник може мати намір поставити такі питання: Яка частка населення має стійкі релігійні переконання? Чи справді люди сьогодні незадоволені "найвищою владою"? Наскільки гірше економічне становище жінок порівняно з чоловіками?

Однак найкраще соціологічне дослідження починається з проблем, які, крім того, є ще й загадками. Загадка — це не просто брак інформації, але й прогалина в нашому розумінні. Мистецтво проведення цінного соціологічного дослідження значною мірою полягає у правильному визначенні загадок. Замість того, щоб просто поставити питання "Що тут відбувається?", допитливий соціолог намагається поповнити наше розуміння того, чому події відбуваються саме в такий спосіб. Так, ми можемо запитати: чому змінюється характер релігійних вірувань? Чим пояснюється зміна пропорції населення, що брала останніми роками участь у виборах? Чому так мало жінок на престижних посадах?

Жодний етап дослідження не проводиться окремо від інших. Проблеми досліджень виникають як невід'ємна складова процесу роботи; один дослідницький проект може легко привести до іншого, оскільки в ньому постають проблеми, яких дослідник спочатку не врахував. Соціолог може виявити загадки, читаючи про роботу інших дослідників у книгах і професійних журналах або ознайомившись із певними тенденціями в суспільстві. Наприклад, за останні роки з'явилося багато програм лікування душевнохворих у громадському оточенні замість їхньої ізоляції у психіатричних лікарнях. Соціологи можуть запитати: що спричинило такі зміни у ставленні до душевнохворих? Як це може позначитись на самих пацієнтах і на решті спільноти?

3. Перевірка наукових даних

Коли проблему вже визначено, наступним етапом процесу дослідження є зазвичай перевірка наявних наукових даних; може статися, що попередні дослідники вже достатньо з'ясували проблему. Якщо ж ні, дослідникові доведеться звернутися до всіх дотичних тем досліджень, щоб вияснити, наскільки цінною буде його праця. Чи натрапили попередні дослідники на таку саму загадку? Які спроби її розв'язання вони робили? Які аспекти проблеми було обійдено увагою в їхніх дослідженнях? Спираючись на ідеї інших осіб, соціолог може краще з'ясувати можливі проблеми, а також методи, які можуть стати корисними для дослідження.

Третій етап — це вироблення чіткого формулювання проблеми дослідження. За наявності потрібної літератури дослідник може повернутися з бібліотеки, маючи добре уявлення про способи підходу до проблеми. Здогадки про природу проблеми на цьому етапі іноді можуть втілитися в конкретні гіпотези — академічні міркування про те, що відбувається. Щоб дослідження було ефективним, гіпотеза має бути сформульована таким чином, аби нагромаджений фактичний матеріал свідчив на її користь або проти неї.