Зовнішньополітичний конфлікт

2.1 Поняття зовнішньополітичного конфлікту

В даний час частіше стали звертатися до поняття «зовнішньополітичний конфлікт» і різним його словосполученнями в сучасних міжнародних відносинах. Більш часте вживання слів: «конфлікт», «дозвіл конфліктів», «врегулювання конфліктів» на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин є не випадковим. Наміри держав вирішувати конфлікти на стадії спору зіткнулися з невідповідністю цій оптимістичній позиції з реаліями міжнародного життя. Відсутність чіткого визначення зовнішньополітичного конфлікту в міжнародному праві, неможливість кваліфікації всіх зовнішньополітичних конфліктів через поняття Статуту ООН: «міжнародні спори» або «ситуації», привели до плутанини у вживанні цих понять у міжнародному праві. Відсутність поняття «зовнішньополітичний конфлікт» у Статуті ООН та інших джерелах міжнародного права також призвело до того, що на міжнародно-правовому рівні не було розроблено та закріплено спеціальних засобів дозволу і врегулювання міжнародних конфліктів, хоча необхідність цього існує вже давно.

Поняття конфлікту вживається в різних галузях наук, в кожній з яких воно має своє визначення. Для визначення реального змісту поняття «зовнішньополітичний конфлікт» у сучасному міжнародному праві аналізує співвідношення поняття «зовнішньополітичний конфлікт» із суміжними поняттями, в тому числі до визначених у міжнародному праві термінами «зовнішньополітичний суперечка» і «ситуація». На думку Черноудовой М.С., основною ознакою ситуації є наявність суперечності сторін (зіткнення інтересів, несумісності цілей та інтересів), міжнародного спору - наявність претензії однієї сторони спору, відкинутих інший. Ознакою більшості конфліктів також є наявність суперечності, але з додатковою ознакою його граничного загострення. Загострення ситуації проявляється в конфліктному поведінці суб'єктів суперечності та інших зацікавлених сторін (учасників конфлікту). Поняття «зовнішньополітичний суперечка» і «ситуація» не є видами конфлікту, перетворення їх на конфлікт залежить від ступеня інтенсифікації протиріч і конфліктності в поведінці сторін. Більш того, не кожен виникаючий конфлікт має в своїй основі суперечка і протиріччя. Не всі міжнародні конфлікти супроводжуються застосуванням збройної сили. Загострення протиріччя, конфліктну поведінку сторін можуть проявлятися в усних висловлюваннях, погрозах, пред'явленні ультиматумів, односторонньому запровадженні санкцій, проведенні демонстративних військових навчань та ін

Таким чином зовнішньополітичний конфлікт - це ситуація граничного загострення суперечностей у галузі міжнародних відносин і міжнародного права, що виявляються в поведінці його учасників - суб'єктів міжнародного права у формі активної протидії або зіткнення (збройного або неозброєного); якщо в основі зовнішньополітичного конфлікту не лежить протиріччя, він проявляється тільки в конфліктному поведінці сторін [3].

Вживання терміну «конфлікт» у міжнародному праві, на нашу думку, має слідувати його загальним визначенням - ситуації граничного загострення існуючих протиріч, що проявляються в поведінці сторін.

Сторонами зовнішньополітичного конфлікту можуть бути суб'єкти міжнародного права. Міжнародний характер конфлікту також надає вихід внутрішнього конфлікту за межі однієї держави і пряме чи опосередковане участь одного із суб'єктів міжнародного політичного права в конфлікті в разі, якщо він виступає в якості носія публічних міжнародно-політичних прав та обов'язків.

У зовнішньополітичних конфлік основними суб'єктами переважно є держави. Виходячи з цього виділяють:

- Міждержавні конфлікти

- Національно-визвольні війни (одна зі сторін - держава), антиколоніальні, війни народів, проти расизму, проти урядів

- Внутрішні інтернаціоналізовані конфлікти (держава - помічник однієї зі сторін на території іншої держави)

Види зовнішньополітичних конфліктів:

- Конфлікт ідеологій

- Конфлікт через політичне панування

- Територіальний конфлікт

- Релігійний конфлікт

Необхідно відзначити, що зовнішньополітичний конфлікт як система ніколи не виступає в «закінченою» формі. У будь-якому випадку він являє собою процес або сукупність процесів розвитку, постають як певна цілісність. При цьому в процесі розвитку може відбуватися зміна суб'єктів конфлікту, а, отже, і характеру суперечностей, що лежать в основі міжнародного конфлікту. Дослідження процесу розвитку зовнішньополітичного конфлікту дає можливість встановити багато його суттєві для аналізу історичні та причинно-наслідкові аспекти, а розгляд його системи і структури виявляє головним чином структурно-функціональні сторони конфлікту. Зрозуміло, що ці сторони конфлікту не можна сприймати ізольовано один від одного. Вивчення конфлікту в його послідовно змінюваних фазах дозволяє розглядати його як єдиний процес, що володіє різними, але взаємопов'язаними сторонами: історичної (генетичної), причинно-наслідкового та структурно-функціональної.