1.Гемоглобін

При визначенні – число (на пробірці), якого досягає розчин солянокислого гематину, розбавленого дистильованою водою до кольору, що співпадає з кольором у запаяних пробірках, вказує на вміст гемоглобіну у г%. Цю величину потрібно х10 для визначення у г/л.

Вміст гемоглобіну свідчить про кисневу ємність крові (КЄК).

2.Групи крові

3.Гематокрит – вказує на відносну (в%) кількість формених елементів крові, якщо 100% дорівнює вся кров. Виявляє співвідношення плазми і формених елементів (переважно, еритроцитів, оскільки вони кількісно значно домінують над іншими форменими елементами). Це співвідношення залежить від інтенсивності процесів: 1)продукції формених елементів (переважно еритроцитів) 2)їх руйнування у крові та 3)створення рідкої частини крові (плазмоутворення). Створення рідкої частини крові обумовлюється процесами фільтрації і реабсорбції у капілярах, залежить від інтенсивності потовиділення і сечовиділення, тощо. Отже, нормальна величина гематокриту вказує на те, що на результуючому рівні процеси продукції еритроцитів (спрямовані на збільшення величини гематокриту) і процеси руйнування еритроцитів та плазмоутворення (спрямовані на зменшення величини гематокриту) збалансовані. При цьому норма може спостерігатися на фоні як нормального, так і збільшеного або зменшеного загального значення ОЦК.

Збільшення величини гематокриту може вказувати: 1)на збільшення активності гемопоезу і, перш за все, еритропоезу (або зменшення інтенсивності їх руйнування) 2) на зменшення об’єму плазми (гіповолемію) /наприклад, при посиленому потовиділенні, зменшенні онкотичного тиску крові, реабсорбції води у ниркових канальцях, активації фільтрації і пригніченні реабсорбції у капілярах, тощо/

Зменшення величини гематокриту може вказувати на: 1)зменшення активності гемопоезу, перш за все, еритропоезу/посилення гемолізу еритроцитів 2)гіперволемію /наприклад, при збільшенні онкотичного тиску крові і перевазі реабсорбції у капілярах над фільтрацією, збільшенні реабсорбції води у ниркових канальцях, надмірному вживанні води, тощо)

Рт/м = ΔРг – ΔРонк = (Рг к – Рг інт) – (Ронк к – Ронк інт); «+» результат вказує на перемогу процесів фільтрації, яка здебільшого відбувається на артеріальному кінці капіляру; «-» результат – на перемогу процесу реабсорбції, типової для венозного відділу капіляру (виключення – капіляри нирок /фільтрація/, легень /реабсорбція).

При збільшенні Ронк к збільшується ΔРонк і активуються процеси реабсорбції (так само як і при зменшенні Рг к), отже, і процеси плазмоутворення → величина гематокриту зменшується (це може сприяти збільшенню величини ШОЕ, бо зменшуються сили взаємного відштовхування між еритроцитами і вони інтенсивніше осідають)

4.Контур регуляції, що описує пристосувальну реакцію к високогір’ю (збільшення вмісту гемоглобіну і еритроцитів у крові) – у тому числі, і за участю системи крові (РП – напруга кисню у артеріальній крові, яка зменшується).

Так само описується регуляція підтримання забезпечення рівня кисню, адекватного метаболічним потребам організму за участю крові, кровообігу і дихання (РП – напруга кисню у артеріальній крові).

Контур за відхиленням

5.Контур регуляції після перерізу пуповини. РП – перш за все, напруга СО2 у артер. крові, яка збільшується, а також напруга О2 в артер. крові, яка зменшується і рівень Н+ у лікворі, який також збільшується. Отже, основа контуру – за відхиленням. Але допоміжну роль відіграє ансамбль рецепторів збурення і в цій ситуації відбувається регуляція і за збуренням. Локальний центр замикається на бульбо-понтінному + спінальному рівнях.

6.

Контур регуляції пристосувальної реакції спортсмена, що готується до змагань (збільшення вмісту гемоглобіну, еритроцитів крові, ХОК). Контур починає працювати за збуренням (від пропріорецепторів працюючих м’язів, що ініціюють вплив, спрямований на збільшення рівня кисню та СО2 в крові й зменшення Н+ в лікворі), але при великих навантаженнях відхилення РП все одно відбувається і контур працює за відхиленням, що залучає й ще нирки(печінку). Резерв дихання збільшується внаслідок тренування скелетних м’язів, до яких належать основні і додаткові дихальні м’язи.