Етапи проведення санаційного аудиту

Збирання та систематизація інформації про підприємство

Напрямки:

- оперативний

- стратегічний

Джерела:

- внутрішні

- зовнішні

Фінансовий стан:

- оцінка динаміки та структури валюти балансу

- аналіз джерел власних коштів

- аналіз структури дебіторської (кредиторської) заборгованості

- аналіз структури активів

- аналіз формування та використання прибутку

Виробничогоспод- арська сфера:

- характеристика виробництва

- стан та використання з основних фондів

- використання трудових ресурсів

- конкретне середовище

- об’єкти соцкультпобуту та незавершене будівництво

- екологічна сфера

Симптоми кризи:

- рівень ліквідності

- рівень прибутковості

- розмір Cash-Flow

- якість менеджменту

- відносини зі споживачами, виробничими партнерами та державними органами

- відносини із засновниками

- відносини з банками

Ідентифікація “слабких місць”

- дефіцит ліквідності

- високий рівень заборгованості

- високий рівень собівартості порівняно з конкурентами

- прорахунки в інвестиційній сфері

- відсутність контролінгу

- низька якість маркетингу тощо.

Прийняття рішення про санацію чи ліквідацію

(висновок про санаційну придатність підприємства)

Рис. 2.1. Структурно-логічна схема проведення санаційного аудиту

У табл.2.1. наведено алгоритм визначення ступеня неплатоспро­можності підприємства в залежності від значень показників поточ­ної платоспроможності, коефіцієнта забезпеченості власними кош­тами, коефіцієнта покриття та чистого прибутку. Також наведено нормативні значення цих показників та ступінь неплатоспроможно­сті, яка визначається відповідним значенням розрахованого показ­ника до його нормативного значення.

Фінансовий стан підприємства, у якого на початку і наприкінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможнос­ті, відповідає законодавчому визначенню боржника, що не в змозі виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому чи­слі зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових плате­жів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

Ознаки критичної неплатоспроможності відповідають фінансо­вому стану потенційного банкрутства.

Наявність ознак понадкритичної неплатоспроможності відпові­дає фінансовому становищу боржника, коли він відповідно до Зако­ну «Про банкрутство» зобов'язаний звернутися у місячний термін до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрут­ство, тобто якщо задоволення вимог одного або декількох кредиторів приведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Для своєчасного визначення формування незадовільної структу­ри балансу у прибутково працюючого підприємства, необхідно про­водити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприєм­ства. Це дозволить здійснити попереджувальні заходи, спрямовані на запобігання банкрутства. Такий аналіз відповідно до методичних рекомендацій проводиться за допомогою коефіцієнта Бівера, що роз­раховується у такий спосіб:

Кб = Чистий прибуток – Амортизація / Довгострокові зобов'язання + поточні зобов'язання

Таблиця 2.1.

Алгоритм визначення неплатоспроможності підприємства

Показник			Ступінь неплатоспроможності
Найменування	Порядок розрахунку	Нормативне значення-	Поточна	Критична	Понад- Критична
1. поточна платоспроможність	Тп =стр.040 ф.1+стр.045 ф.1+стр.220 ф.1+стр.230 ф.1+ стр.240 ф.1-стр.620 ф.1
2. коефіцієнт забезпеченості власними коштами		0,1
3. коефіцієнт покриття		1,5
4. чистий прибуток	Стр.220 ф.2

На думку ведучих вчених-економістів пропонується розрахунок коефіцієнта Бівера робити у такий спосіб:

у методичних рекомендаціях зазначено: якщо значення цього показника протягом тривалого часу (1,5-2 роки) не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу [9]. Значення рекомендованого коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами знаходитися в інтервалі 0,17 – 0,4.

У закордонній практиці для оцінки ризику банкрутства підприємств у рамках експрес-аналізу широко використовують також модель відомого західного економіста Альтмана, розроблену ним у 1968 р. Знаменитий Z – показник Альтмана представляє п’ятифакторна модель, розраховану за даними про банкрутство 66 американських компаній у 60-ті роки. Виникає глибокий сумнів у правомірності прямого застосування показника, розрахованого 40 років тому на вкрай обмеженій вибірці, в українських умовах.

Співзіставлення даних, що отримані для ряду країн, показує, що ваги в Z-згортку сильно відрізняється не тільки від країни до країни, але і від року до року в рамках однієї країни. Виходить, що Z-методи Альтмана не мають стійкості до варіацій у вихідних даних. Статистика, на яку спираються Альтман і його послідовники, можливо, і репрезентативна, але у неї відсутня важлива властивість – статистична однорідність вибірки подій. Іншими словами, підхід Альтмана можна застосовувати тільки як допоміжний інструмент за діагностики, прогнозування банкрутства. Отже, кінцеві висновки мають робитися тільки після повного аналізу показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність організації.

Щоб з’ясувати фактичний стан підприємства та перспективи його розвитку, у практиці санаційного аудиту застосовують так званий СОФТ-аналіз (SOFT-analysis) –аналіз сильних (Strength) і слабких (Failure) сторін, а також наявних шансів (Opportunity) і ризиків (Theat). В економічній літературі СОФТ-аналіз називають ще СВОТ-аналізом (SWOT-analysis). Матрицу СОФТ-аналізу умовного українського підприємства наведено на рис.2.2.

Цей вид аналізу може стосуватись всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів продукції. На основі результатів аналізу ендогенного середовища розробляється рекомендація, що мають на меті:

1. усунення наявних слабких місць;

2. ефективного використання існуючого потенціалу (сильних сторін).

Експертна оцінка запланованих санаційних заходів має охоплювати таке коло питань:

• перевіряється повнота та правильність розрахунків цільових показників;

• оцінюється правильність розрахунку потреби в капіталі, необхідному для проведення санації;

• сильні сторони:

• кваліфікований інженерно-технічний персонал;

• низькі витрати на заробітну плату;

• наявність власних виробничих споруд;

• прихід молодих та енергійних співробітників фінансових служб;

• слабкі сторони:

  • інертність та зловживання керівництва підприємства;

  • крадіжки на виробництві;

  • застарілий асортимент продукції;

  • висока енергомісткість продукції;

  • неефективна діяльність служби збуту;

• додаткові шанси:

  • ринок сформовано в основному за рахунок імпорту;

  • держава вживає протекціоністських заходів, спрямованих на захист вітчизняного товаровиробника;

  • іноземні інвестори виявляють значний інтерес до галузі, якій належить підприємство;

• ризики:

  • криміногенний ризик;

  • інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу);

  • ризик неплатоспроможності чи банкрутства контрагентів;

  • ризик зміни податкового законодавства та накладення фінансових санкцій;

> оцінюється реальність мобілізації окремих джерел фінансових ресурсів;

> оцінюється можлива збитковість підприємства на початкових етапах санації;

> перевіряється узгодженість строків проведення продажу май­на, залучення інвестицій тощо з іншими санаційними заходами;

> перевіряється узгодженість всіх податкових аспектів санації;

> оцінюється фактична інтеграція та координація окремих струк­турних сфер підприємства для досягнення санаційної мети;

> дається правовий висновок щодо діяльності підприємства та санаційної концепції;

> оцінюється ефективність санаційних заходів за спеціальною методикою.

Завершується аудит загальною оцінкою санаційної спроможнос­ті підприємства з подальшим прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки.

Сильні сторони	Слабкі сторони
кваліфікований інженерно-технічний персонал; низькі витрати на заробітну плату наявність власних виробничих споруд; прихід молодих та енергійних співробітників фінансових служб;	інертність та зловживання керівництва підприємства; крадіжки на виробництві; застарілий асортимент продукції; висока енергомісткість продукції; неефективна діяльність служби збуту;
Додаткові шанси:	Ризики:
ринок сформовано в основному за рахунок імпорту; держава вживає протекціоністських заходів, спрямованих на захист вітчизняного товаровиробника; іноземні інвестори виявляють значний інтерес до галузі, якій належить підприємство;	криміногенний ризик; інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу); ризик неплатоспроможності чи банкрутства контрагентів; ризик зміни податкового законодавства та накладення фінансових санкцій;

Рис. 2..2. Матриця СОФТ-аналізу

Акт аудиторської перевірки може складатися з таких розділів.

1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму. Подається така інформація: назва аудиторської фірми, номер і

дата видачі ліцензії Аудиторською палатою, адреса, телефон; відомо­сті про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора.

2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг.

3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів.

Акт має чітко викладати думку аудитора про відбитий у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об'єктивності.

4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність.

З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та при­чини кризи на підприємстві — об'єкті аудиту, сильні та слабкі сторо­ни в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що планують­ся, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (не­спроможність) цього підприємства. При цьому головним є таке:

> документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності);

> визначення основних ризиків;

> оцінка санаційних заходів (якщо вони мають сенс). Остаточ­ний висновок, що можливий у трьох варіантах:

1) однозначно стверджується, що концепція санації відбиває ре­альний стан справ і підприємство є санаційно спроможним;

2) зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту;

3) план санації визнається нереальним, а сама санація — немож­ливою.

Таким чином, два перші варіанти дозволяють проводити санацію підприємства, а останній наполягає на його ліквідації.