10.3.Участь кредиторів у процедурах банкрутства відносно банків

Законом передбачається здійснення тільки превентивних заходів для оздоровлення банку. Судові процедури розпорядження і санації, передбачені Законом про банкрутство не застосовуються у відношенні банків. Відповідно, суд і кредитори не беруть участь у розробці і затвердженні заходів щодо відновлення фінансового стану банку.

Законом обмежено й участь суду в ліквідації банку. Відповідно до Закону про банківську діяльність суд не наділений правом прийняти рішення про ліквідацію банку. Кредитори можуть звернутись до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним і його ліквідацію, але роль суду в розгляді такої заяви обмежується розглядом законності прийнятого НБУ рішення про ліквідацію банку і перевіркою відповідності вимогам Закону про банківську діяльність процедур ліквідації банку.

Перед зверненням до суду кредитори повинні звернутися в НБУ з заявою про ліквідацію банку, додати до заяви докази невиконання банком грошових зобов’язань.

Якщо кредитори протягом місяця не одержали відповідні від НБУ, вони можуть звернутися до суду. Суд може порішити справу тільки після відкликання у банку-боржника банківської ліцензії.

10.4.Ліквідація банків

При підготовці справи до розгляду суд повинен запросити в НБУ висновок щодо доцільності ліквідації банку. НБУ зобов’язаний відповісти на запит суду протягом місяця з дня отримання запиту.

Негативний висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку є підставою для залишення заяви кредиторів без розгляду.

Якщо банк неспроможний виконати рішення суду про примусове стягнення боргу протягом шести місяців, НБУ зобов’язаний відкликати ліцензію, ініціювати ліквідацію банку і призначити ліквідатора.

При позитивному висновку щодо доцільності ліквідації банку суд лише розглядає отриманий висновок НБУ і відповідність застосування процедури ліквідації з боку НБУ вимогам Закону про банківську діяльність.

Цими повноваженнями й обмежується за Законом про банківську діяльність роль суду у справі про ліквідацію банку.

Законом не передбачено утворення якогось органу кредиторів (зборів або комітету кредиторів) і, відповідно, не передбачено участь кредиторів у ліквідації банку.

Заходи щодо ліквідації банку здійснюються ліквідатором, що може бути призначений судом або НБУ. Розгляд справи в суді не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного НБУ.

Ліквідатором може бути фізична або юридична особа, що відповідає вимогам, викладеним у статтях 76 і 90 Закону про банківську діяльність і яка має сертифікат НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків. Законом заборонено призначити ліквідатором особу, що виконувала функції тимчасової адміністрації в цьому банку раніше.

Ліквідатор виконує функції по управлінню банком та розпорядженню його майном, очолює ліквідаційну комісію, формує ліквідаційну масу з метою наступного продажу і задоволення вимог кредиторів, а також має інші повноваження, передбачені в статтях 92 – 95 Закону про банківську діяльність. Більшість повноважень ліквідатора аналогічні повноваженням ліквідатора підприємства – банкрута, описаним у Законі про банкрутство. Відмінність полягає в тому, як зазначалося раніше, що ліквідатор банку не звітує про свою діяльність перед кредиторами і судом, а за своїм статутом прирівнюється до представника НБУ.

Ліквідатор публікує відомості про відкриття ліквідаційної процедури в газетах “Урядовий кур’єр” або “Голос України”.

Кредитори мають право подавати свої вимоги ліквідатору протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Ліквідатор протягом трьох місяців зобов’язаний розглянути вимоги кредиторів і повідомити про їх визнання.

Кредитори мають право направити ліквідатору свої заперечення протягом одного місяця з дня одержання повідомлення.

Перелік вимог кредиторів (реєстр кредиторів) затверджується НБУ. До моменту затвердження НБУ перелік вимог кредиторів ліквідатор має право з дозволу НБУ погашати вимоги тільки за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

Інвентаризацію та оцінку активів банку ліквідатор здійснює за спеціальними правилами, викладеними в главі 11 підрозділу VI Положення НБУ.

Продаж майна банків погоджується ліквідатором з НБУ в порядку, передбаченому главою 14 розділу VI Положення НБУ.

Кошти, отримані в результаті ліквідації, направляються на задоволення вимог кредиторів відповідно до черги кредиторів, встановленої у статті 96 Закону про банківську діяльність.

Особливістю формування першої черги кредиторів банку є віднесення до цієї черги вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Законом України від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що цей Фонд виплачує вкладникам неплатоспроможного банку гарантовану державою суму внесків у розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень, включаючи відсотки по внесках. Виплати кредиторам-вкладникам понад установлені зазначеним Законом суми внесків виплачуються ліквідаторам у другій черзі кредиторів. Інші вимоги кредиторів першої і другої черги аналогічні вимогам кредиторів першої-другої черги підприємств-банкрутів, що передбачені у Законі про банкрутство.

Третя черга кредиторів банків відповідно до Закону про банківську діяльність є останньою. У третю чергу задовольняються вимоги всіх інших кредиторів, що не названі в першій і другій черзі. Це відрізняє Закон про банківську діяльність від Закону про банкрутство, яким передбачено шість черг кредиторів.

Процедура ліквідації повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії.