- •Тема 1. Основи фінансової санації підприємства.
- •1.1. Фінансова криза на підприємстві
- •1.2. Економічна сутність санації
- •2.3. Класична модель фінансової санації
- •План семінарського заняття
- •Тема 1: Фінансова санація підприємств: економічний зміст і порядок проведення.
- •1. Фінансова криза на підприємстві
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Тестові завдання
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 14, 16, 18, 21, 25, 27, 29, 40, 43]
- •Тема 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.
- •2.1. Санаційна спроможність підприємства.
- •2.2. Сутність та основні завдання санаційного аудиту
- •2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності та порядок проведення аудиту
- •Напрямки:
- •Джерела:
- •Фінансовий стан:
- •Виробничогоспод- арська сфера:
- •Ідентифікація “слабких місць”
- •План семінарського заняття
- •Тема 2: Форми, правила фінансування санації підприємств. План
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Задача 3.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 7, 9, 11, 12, 27, 29, 34]
- •Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації.
- •3.1. Призначення плану санації та його узгодження
- •3.2. Розробка плану санації (санаційна концепція)
- •3.3. Розроблення стратегії санації підприємства
- •3.4. Оцінка ефективності реалізації плану санації
- •3.5. Система раннього попередження та реагування
- •План семінарського заняття
- •Тема 3: Діагностика банкрутства.
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 23, 24, 30, 31, 34, 38, 43]
- •Тема 4. Досудове та судове врегулювання господарських спорів.
- •4.1. Досудове врегулювання спорів.
- •4.2. Судове врегулювання господарських спорів
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [1, 2, 3, 4, 5, 8, 39,40]
- •Тема 5. Фінансування санації підприємств.
- •5.1. Форми та умови фінансування санації
- •5.2. Внутрішні джерела фінансової санації підприємства
- •5.3. Визначення потреби в капіталі
- •5.4. Правила фінансування
- •5.5. Джерела покриття балансових збитків підприємства
- •5.6. Економічний зміст та мета санації балансу підприємства
- •5.7. Основні цілі та завдання зменшення статутного фонду підприємства
- •5.8. Методи зменшення статутного фонду
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 5: Внутрішні фінансові джерела санації.
- •Задача 1.
- •Задача 2.
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [19, 20, 21, 22, 32, 33, 35, 40]
- •Тема 6. Зовнішні фінансові джерела санації підприємств
- •6.1. Фінансування санаційних заходів за рахунок позикового капіталу
- •8. Формування ефективних умов залучення кредитів. До найважливіших з цих умов належать:
- •6.2. Використання можливостей здешевлення позичкових коштів
- •6.3. Фінансування санації підприємства за рахунок збільшення статутного фонду
- •6.4. Методи та джерела збільшення статутного фонду
- •6.5. Види участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника
- •План семінарського заняття
- •Практичне заняття
- •Тема 6: Зовнішні фінансові джерела санації підприємств;
- •Задача 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [17, 20, 38,40]
- •Тема 7. Реструктуризація підприємства.
- •7.1. Реструктуризація підприємства, її зміст і порядок проведення
- •7.2. Етапи реструктуризації підприємства
- •7.3. Механізм реорганізації юридичної особи
- •План семінарського заняття
- •Тема 7: Реструктуризація підприємства.
- •Задача. 1
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 7, 15, 39, 40]
- •Тема 8. Методи державної фінансової підтримки санації підприємств.
- •8.1. Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємства
- •8.2. Державне фінансування санації підприємств
- •8.3. Державні гарантії та поручництва як інструмент фінансового оздоровлення підприємств
- •8.4. Вітчизняний досвід санації підприємств
- •8.5. Зарубіжне законодавство про банкрутство
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 2, 4, 5, 38, 39]
- •Тема 9. Економіко-правові аспекти санації банкрутства та ліквідації підприємств
- •Інститут банкрутства підприємств в Україні.
- •9.2.Порядок оголошення підприємства банкрутом
- •9.3. Ліквідаційні процедури
- •9.4.Мирова угода
- •План семінарського заняття
- •Програмні питання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 9, 11, 13, 41]
- •Тема 10. Особливості правового регулювання відновлення платоспроможності і ліквідації банку-боржника.
- •10.1. Правові засади застосування процедур банкрутства до банків
- •10.2.Діяльність тимчасової адміністрації
- •10.3.Участь кредиторів у процедурах банкрутства відносно банків
- •10.4.Ліквідація банків
- •10.5.Завершення процедури ліквідації
- •План семінарського заняття
- •Програмні запитання для самостійного вивчення теми
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література [ 1, 10, 11, 40] література
Програмні питання для самостійного вивчення теми
Етапи проведення санаційного аудиту.
Аналіз виробничо-господарської діяльності
Експрес-діагностика фінансового стану.
Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.
Акт аудиторської перевірки.
Контрольні запитання
1. Що розуміють під санаційною спроможністю.
2. Назвіть основні методи та прийоми санаційного аудиту
3..Які суть та призначення санаційного аудиту
4. Чим санаційний аудит відрізняється від аудиту фінансової звітності
5. Який порядок проведення санаційного аудиту. Розкрийте етапи його проведення та запропонуйте окремі процедури, що можна використовувати на кожному з них.
6. Розкрийте місце SWOT- аналізу в санаційному аудиті.
7. Які управлінські функції досліджуються в SWOT- аналізі.
8. Назвіть порядок дослідження сильних та слабких сторін, можливостей та загроз за кожною управлінською функцією.
9. Які критерії оцінки використовуються аудитором для викладення думки в аудиторському висновку.
10. Назвіть основні елементи аудиторського висновку.
Рекомендована література [ 7, 9, 11, 12, 27, 29, 34]
Тема 3. Складання та узгодження плану фінансової санації.
3.1. Призначення плану санації та його узгодження
Розробка стратегії санації належить до компетенції стратегічного контролінгу і здійснюється в рамках стратегічного планування. Згідно з обраною стратегією санації розробляються концепція та план фінансового оздоровлення. Розробкою останнього займаються фінансові служби та служби контролінгу кризового підприємства. Якщо ж ця задача для самого підприємства досить складна чи бракує знань з цього питання, допомогу в розробці плану фінансового оздоровлення можуть надати представники потенційного санатора або незалежні аудиторські та консалтингові фірми.
Необхідність залучення зовнішніх консультантів під час розробки плану зумовлена трьома основними чинниками:
- затратами робочого часу, необхідного для розробки плану;
- потребою в належних знаннях та досвід;
- потребою в об’єктивності.
Для розробки плану санації використовують увесь методичний та функціональний арсенал контролінгу. При цьому керуються такими принципами:
- завершеність (врахування всіх найважливіших обставин справи (усі позиції плану мають базуватися на цілком перевірених даних);
- змістовність (розгляд лише тих обставин, які стосуються процесу санації);
- правильність (правдиве висвітлення проблематики кризи з відображенням усіх передумов та безпосереднього, логічного ланцюга аргументів);
- ясність (правдиве та однозначне висвітлення й відтворення інформації);
- об’єктивність (чітке розмежування між фактичними даними, власним поглядом контролера та висновками)
3.2. Розробка плану санації (санаційна концепція)
Об'єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, а також процеси господарської та іншої діяльності, що мають істотний вплив на результати діяльності підприємства в цілому.
Засновуючись на надбаннях зарубіжного досвіду та синтезуючи його з вітчизняною практикою, розроблено методичні рекомендації щодо складання плану санації. Згідно із цією методикою план фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів (рис. 3.1).
-
Вступ
Загальна характеристика підприємства
правова форма організації бізнесу та форма власності
організаційна структура
сфера діяльності
історична довідка
1-й розділ
Аналіз вихідних даних
оцінка зовнішніх умов
аналіз фактичного фінансового стану підприємства
аналіз причин кризи, слабких та сильних місць підприємства
ризики збуту продукції
наявний потенціал підприємства
обґрунтування доцільності санації
2-й розділ
Стратегія санації, оперативна Crash-програма
стратегічні цілі санації
каталог оперативних заходів щодо відновлення ліквідності
3-й розділ
План санаційних заходів
план маркетингу та оцінка ринків збуту
план виробництва та капіталовкладень
організаційний план
фінансовий план
4-й розділ
Ефективність санації та заходи для реалізації плану
організація реалізації санації
критерії оцінки ефективності
оперативний санаційний контролінг
можливі ризики в процесі виконання
суми можливих збитків
можливі позитиви та додаткові прибутки
Рис. 3.1. Структурно-логічна схема плану санації
У вступі відображається загальна характеристика об'єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Разом з цим формулюється мета складання плану санації, висвітлюються замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розробки.
Перший розділ містить відомості про поточну ситуацію на підприємстві.
Аналіз поточної ситуації на підприємстві містить такі підрозділи:
> оцінка зовнішніх умов;
> аналіз фінансово-господарського стану;
> аналіз причин фінансової кризи та слабких місць;
> наявний потенціал.
Оцінка зовнішніх умов — основа стратегічного планування, вона передбачає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегменту. Під час вивчення загальної політико-економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища.
Метою оцінки навколишнього середовища є оцінка можливості пристосування стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.
За умов ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану .
Бізнес-план має:
> давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
> містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
> розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
> обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
> показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.
За складання бізнес-плану керуються такими стимулюючими мотивами:
1) подати інформацію про підприємство та наміри власників;
2) викласти стратегію і тактику підприємства та показати, як взаємодіють різноманітні підрозділи підприємства, будучи одним цілим;
3) висвітлити фінансові цілі та розробити детальні кошториси, з допомогою яких можна проконтролювати фактичні витрати та доходи;
4) переконати третю сторону надати необхідні кошти або сприяти підприємству в іншій формі.
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:
> вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;
> підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;
> складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;
> залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
› обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.
Фінансовий план – найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:
прогноз обсягів реалізації;
баланс грошових надходжень та витрат;
таблицю доходів та витрат;
прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
розрахунок точки беззбитковості.
Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, фірми можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вважають для себе найбільш прийнятною.
Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, його конкретизацією. Воно полягає в розробці: плану рухів грошових коштів, плану про прибутки (збитки), плану бухгалтерського балансу.
Складання фінансового плану може відбутися у три етапи.
Аналіз очікуваного виконання фінансового плану потокового рок.
Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.
Розробка проекту фінансового плану.
Позначка складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат.
Поточний фінансовий план складається на рік з розбивкою за кварталами, оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак а бо надлишок фінансових ресурсів.
Розбивка річного фінансового плану на більш короткі проміжки часу дає змогу відстежувати виникнення вхідних і вихідних грошових потоків, визначити потребу в залученні коштів.
Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної його частин.
Підприємство, які не складають бізнес-плану, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту виробів, або з допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес-планом, виручку від реалізації відображають у “Прогнозі обсягів реалізації”.
У процесі складання плану доходів та витрат необхідно перевіряти взаємо узгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із джерелами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі плану доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в іншому розділі плану доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації та послуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору).
Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. В іншому розділі з’являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.
Після визначення всіх статей плану доходів та витрат на підведення підсумку в кожному розділі перевіряють рівень їхньої збалансованості. Для цього підсумки першого розділу порівнюють з підсумками інших розділів плану. Сальдо всіх надходжень і всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності підприємства. Якщо має місце негативний фінансовий результат (збиток), необхідно переглянути витрати в бік зменшення або відшукати додаткові резерви доходів та надходження коштів.
Таким чином, у процесі фінансового планування здійснюється конкретна ув’язка кожного виду витрат з джерелом фінансуванням.
Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі річного плану руху грошових коштів за видами діяльності з розбивкою за кварталами.
Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками:
аналіз виробничо-господарської діяльності;
аналіз фінансового стану.
У ході аналізу з’ясовується фактично фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).
Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає у систематизації та оцінювання причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на підставі слабких місць підприємства. Обмежувальні чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:
залучення капіталу (наприклад, втрата довіри кредиторів);
ринок (бар’єри на шляху входження чи виходу з ринку);
- персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);
- законодавство (податки, заборона звільнення працівників).
В умовах тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово втрачають свої позиції і як наслідок, стан підприємства погіршується.
За дослідження питання наявного потенціалу підприємства вивчаються сильні його сторони, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний потенціал розвитку підприємства визначається такими основними факторами:
> фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
> наявність кваліфікованого персоналу;
> наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;
> наявність ринків збуту продукції;
> виробничий потенціал;
> ефективна організаційна структура;
> висока якість менеджменту.
Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком та використанням наявного потенціалу підприємства, а також через усунення або послаблення чинників, що негативно впливають на ефективність проведення санації.
На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.
У другому розділі плану змальовуються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.
Також доцільним елементом цього розділу є запропонування оперативної Crash-програми із відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Успішне виконання цієї програми надасть підприємству можливість успішно реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках Crash- програми можуть бути запропоновані такі, наприклад, заходи:
> рефінансування дебіторської заборгованості (форфетинг, факторинг, звернення до господарського суду);
> мобілізація прихованих резервів через продажі окремих позицій активів;
> зменшення та збільшення статутного капіталу;
> реструктуризація кредиторської заборгованості;
> заморожування інвестиційних вкладень;
> зворотний лізинг;
> розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким попитом.
Третій розділ є основною частиною плану санації, в якому конкретизуються заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.
Складовими частинами цього розділу є:
> План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції.
В цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводитися за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхніх переваг та недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства;
> План виробництва та капіталовкладень.
Містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його «вузькі» місця, комерційні зв'язки з постачальниками, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг. Слід вказати, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу-хау», у кого, за яких умов та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних, оцінюють потреби в інвестиціях. План виробництва та капіталовкладень складається у формі бюджету;
> Організаційний план.
Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства;
> Фінансовий план включає:
а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;
б) баланс грошових надходжень та витрат;
в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації та після її проведення);
г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;
д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).
У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (за необхідності). На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об'єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Здобута величина коригується на позитивний чи негативний Cash-flow, який очікується в період проведення санації.
Розділ четвертий містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації. Тут деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки. Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:
> ліквідність та платоспроможність;
> прибутковість;
> додаткова вартість, створена в результаті санації;
> конкурентні переваги.
Якщо за основу брати критерій прибутковості, ефективність санації (Е) можна визначити за такою формулою:
Е = Прогнозований обсяг додаткового прибутку / Розмір вкладень на проведення санації
Результати санації (крім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об'єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводитися до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).
Додаткова вартість, створена в результаті санації показує абсолютний приріст вартості активів підприємства, що очікується від реалізації плану санації. Додаткову вартість розраховують як різницю між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на підставі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Цей метод оцінки ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-flow. Але проблема полягає в точності прогнозування майбутнього грошового потоку.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю підприємства після санації (за виключенням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть фінансувати санацію за умов часткової участі тощо.
Як уже зазначалося, у процесі реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводити аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості.
Санація вважається успішною, якщо за допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.