5 Кормові добавки

1. Кормові дріжджі, склад, поживність, норми згодовування.

2. Азот місткі і амідоконцентратні добавки. Склад, поживність, норми згодовування для жуйних.

3. Мінеральні добавки, склад, значення, норми згодовування.

4. Вітамінні препарати, значення, техніка використання.

5. Кормові ферменти, антибіотики, смакові речовини.

Ключові слова: Одноклітинні гриб, штами, початкова сировина, білок ферментів, амінокислоти, гідролізати, біологічна цінність, кормові фосфати, кісткове борошно, кухонна сіль, крейда, солі мікроелементів, діюча речовина, препарати вітамінів, температура, вологість, строк зберігання.

Кормові дріжджі. Відносяться до сімейства одноклітинних грибів. Склад їх біомаси залежить від штаму і умов вирощування. В нашій країні частіше всього використовують дріжджі роду Тоrulopsis і Candida, які добре розвиваються і дають нові типи і раси. Але в залежності від умов вирощування і виду початкової сировини на різних заводах утворюють свої штами. Різниця між різними штамами полягає в здатності використовувати вуглеводи і органічні кислоти.

Основною сировиною спочатку були зернові культури. З розвитком спиртово-целюлозної промисловості почали вирощувати дріжджі на різних гідролізатах: деревини, соломи, лузги, відходів крупозаводів, стебел і листя злакових, масляних культур, промислові стічні води, вуглеводні нафти і т.д.

Основна частина білків дріжджів належить білкам ферментів, але від 8 до 13% складають пурини, 4% пірамідіни, 0,5 – холін, 0,5% - глюкозаміни і інші небілкові компоненти.

Дріжджі містять всі амінокислоти незалежно від раси, середовища і технології вирощування, хоча в залежності від останніх двох факторів має місце значна різниця за вмістом амінокислот між різними партіями. За вмістом трьох незамінних для свиней амінокислот (Л, М+Ц, Тр.) дріжджі поступаються тільки рибному борошну.

Дріжджі багаті вітамінами групи В, за виключенням В₁₂, хоча вирощуючи різні мікроорганізми на дріжджах, можна їх збагатити на каротин і віт.В₁₂. Вони багаті також на мікроелементи, крім кобальту.

Біологічна цінність протеїну складає 80-85% кормової цінності казеїну, проте при добавці метіоніну вони були еквівалентні казеїну. Тобто із-за метіоніну вони не можуть бути єдиним джерелом протеїну для тварин.

Згідно рішенню Комітету 9/1 СЕВ (1967, Бухарест) кормові дріжджі повинні містити СР – не менше 88%, сирого протеїну – не менше 45, лізину (в білку) – не менше 7%, метіоніну (в білку) – не менше 1,5%, біологічна цінність (в дослідах на білих крисах) – не менше 55%, перетравність протеїну – не менше 75%, вміст сирої золи – не більше 10%, лужних речовин – не більше 5%.

В 1969-1970 рр. в Ростоці зрівнювали 13 зразків дріжджів, вирощених на різних середовищах. В результаті цих досліджень було встановлено, що вміст лізину більше 7% протеїну містили тільки дріжджі, які були вирощені на цукровому буряку, цукру-сирцю, сульфітному лугу (2 зразки), картоплі, господарських відходах та дизельному топливі (1 зразок).

Біологічна цінність рівна 55% або вище відмічена лише в дріжджах, вирощених на екскрементах свиней, патоці (мелясі), сульфітному лузі (1 зразок) і цукру-сирцю. А біологічна цінність протеїну із парафінів нафти і дизельного топлива не перевищувала 35-37%. Тому при використанні дріжджів необхідно знати на якому середовищі вони одержані. Так, дріжджі одержані на відходах харчової промисловості можна включати в раціони, наприклад, свиней – до 10%, а із нафтопродуктів – в залежності від залишкових вуглеводнів: при 0,2% - доза дріжджів не більше 3-4%, при 0,3% вуглеводнів – 2,3-3%, а при 0,4% - не більше 1,5-2%, при більше 0,4% вуглеводнів – такі дріжджі в раціони свиней забороняється включати.

Вміст (в %) білку і амінокислот в дріжджах різного походження

Дріжджі	Вміст сирого протеїну	Лізин	Метіонін	Цистин	Триптофан
Пивні	44,6	7,2	1,6	1,4	1,3
Кормові	48,3	6,8	1,7	1,0	1,3
Пекарські	47,6	6,9	1,3	1,2	1,5
Із парафінів	43,6	7,8	3,6 від протеїну			1,5 від протеїну

Азот місткі сполуки в раціонах жуйних

Характеристика небілкових азотистих препаратів і норми згодовування

Азотисті препарати	Характеристика	Норми згодовування
Карбамід (NH4)2CO	Речовина без запаху, містить 46-46,5 N, солонувато-гіркий смак, добре розчиняється у воді, зберігається 8-10 міс.	1 г карбаміда еквівалентний 2,6 г перетравного протеїну
Бікарбонат амонія NH4HCO3	Білий дрібнокристалічний порошок з гостро-солоним смаком і запахом аміаку, містить не менше 20,6 аміаку і 17% N	1 г бікарбонату – 0,95 г перетравного протеїну
Сульфат амонію або сіркокислий амоній (NH4)2SO4	Білі кристали, містять 21,2 N і 25,9 сірки	1 г сульфату амонію – 1,2 г перетравного протеїну
Аміачна вода (синтетична)	Розчин аміаку у воді, містить 20-25%

Карбамід згодовують і лактуючим коровам в розмірі 15-20% від їх потреби в перетравному протеїні, але не більше 100 г на голову, молодняку старше 6 міс. 20-25% або 40-50 г на голову, при відгодівлі – 25-30% від потреби в перетравному протеїні або 50-90 г на голову. Суягним і підсисним вівцям 30-35% або 13-18 г на голову, вівцям старше 6 міс. 25-30% або 8-12 г на голову. Вміст карбаміду не повинен перевищувати 1% від сухої речовини. 1 кг карбаміду дозволяє одержати 6-12 кг молока, 1-3 кг приросту, 50-100 г митої шерсті.

Бікарбонат амонію включають в раціони для дійних корів 200-300 г, молодняку старше 6 міс. 100-130 г, при відгодівлі 130-200 г.

Для овець маткам – 30-40 г, молодняку старше 6 міс. – 20-30 г.

Сульфат амонію доцільно використовувати в суміші з карбамідом у співвідношенні 2-3:1. Весь дефіцит в перетравному протеїні за рахунок одного сульфату амонію використовувати не потрібно. Не використовують взагалі для племінного тваринництва карбамід і амонійні солі.

Аміачну воду використовують для обробки силосу, жому, соломи за 1-2 доби до згодовування.

Аміачні препарати згодовують обов’язково при нормі вуглеводів, цукрів в раціоні.

При отруєнні дорослим ВРХ дають 4-5 л кислого молока або кислої молочної сироватки, або 0,5-2 л 0,5% столового оцту, або молочної кислоти. Додатково дають 1-1,5 л 20-30% розчину меляси або цукру.

Молодняку – половину цих розчинів.

Препарати хімічної промисловості, які використовуються в тваринництві.

α-лізин – препарат у вигляді суміші оптичних d-l-ізомерів. Концентрація його залежить від ступеня очистки від неактивного d-ізомера, який не засвоюється тваринами. Звичайний моногідрохлорид 95% концентрації містить біля 20% соляної кислоти за вагою. Тому при перерахунку його на чистий лізин кількість його зменшують на 1/5.

В тваринництві використовують кормовий концентрат ККЛ (СТУ 104-656-65; РТУ БССР 1206-66) і технічний препарат (ВТУ-38-6-3-65).

Кормовий концентрат лізину – сухий порошок сіро-коричневого кольору з вмістом не менше 10% монохлоргідрату l-лізину. Допускається наповнювач у вигляді пшеничних висівок. Зберігають в сухих чистих приміщеннях з відносною вологістю повітря 75% при температурі не вище 20 ⁰С. Строк зберігання 6 місяців.

Технічний лізин – малогігроскопічний порошок пісочного кольору, без запаху, гіркого смаку, добре розчиняється у воді. Містить 80-85% монохлоргідрату l-лізину. Строк зберігання 2 роки.

α-метіонін. Кормовий метіонін 97% (МРТУ 6-14-111-69) кристалічний порошок білого кольору з коричневим, жовтуватим або сіруватим відтінком, має солодкуватий смак, зі слабким запахом меркант з’єднань, погано розчиняється у воді і добре в розбавлених кислотах і лугах. Зберігають в сухих закритих приміщеннях. Науково-господарські досліди показали, що добавки синтетичних амінокислот позитивно впливають на ріст тварин в молодому віці. Доза тої чи іншої амінокислоти залежить від складу раціону, рівня протеїну, величини дефіциту амінокислоти, віку і живої маси тварин.

В раціон ростучих свиней лізин додають в кількості 0,25-0,6% за масою корму. Що стосується метіоніну, то він проявляє позитивний вплив тільки на раціонах з достатньої кількістю кормів тваринного походження. Розмір добавки його збільшується з 0,1 до 0,7% в залежності від рівня протеїну, віку і ваги тварин.

Кормовий знефторений фосфат – Са₃(РО₄)₂ (ДСТУ 10516-63) містить 36% Р₂О₅, розчинного в 0,4% соляній кислоті, не менше 48% СаО і не більше 0,2% фтору. Його згодовують в суміші з концкормами або корнеклубнеплодами.

Трикальцій (Са₃(РО₄)₂) повинен містити фосфору не менше 31,5%, кальцію – не менше 45%, сульфатів – не більше 12, фтору – не більше 0,1, мишьяку – не більше 0,012, солі важких металів – не більше 0,008%. Згодовують так, як і кормовий фосфат.

Борошно кісткове містить в своєму складі фосфору – не менше 13,4%, кальцію – не менше 28,6%, азоту – не більше 1, жиру – не більше 0,8, вологи – не більше 10%, мінеральних домішок нерозчинних в соляній кислоті – пне більше 1,5%, металічних домішок з розміром більше 0,5 мм – не більше 0,01%.

Кісткова стружка містить 9% фосфору і 24% кальцію, вологи 10%, згодовують аналогічно кормовому кістковому борошну.

Вуглець і зола з кісток одержують при спалюванні кісток. Містить 15% фосфору і 35% кальцію, а також незамінні мікроелементи. Згодовують аналогічно кістковому борошну.

Кормовий преципітат містить 19% фосфору, доля кальцію, фтору, свинцю, мишьяку і вологи не перевищують відповідно 26, 0,2, 0,005, 0,012 і 10%.

Згодовують згідно потреби в суміші з концкормами або коренеплодами.

На практиці часто необхідно швидко перерахувати розмір тієї чи іншої добавки. Для цього існують слідуючи коефіцієнти:

Назва	Хімічна формула	Елемент	Мінімальний вміст,%	Коефіцієнт для перерахунку елементу на сполуку
Крейда (ДСУ 1498-42)хх
марка А	СаСО3	Кальцій	39,2	2,5
Б	СаСО3	Кальцій	38,0	2,6
В	СаСО3	Кальцій	36,0	2,8
Кухонна сіль	Nacl	Натрій	39,3	2,512
Кісткове борошнохх	-	Кальцій	28,6	3,497
		Фосфор	13,1	7,634
Кістковий преципітатхх	СаНРО4 · 2Н2О	Кальцій	26	3,846
		Фосфор	17,0	5,882
Знефторений фосфатхх	Са3(РО4)2 + 4СаО · Р2О5 · СаSiO3	Кальцій	34,3	2,915
		Фосфор	15,5	6,452
Трикальцій фосфатхх	Са3(РО4)2	Кальцій	32,1	3,115
		Фосфор	13,7	7,299
Монокальцій фосфат	Са(НРО4)2 · Н2О	Кальцій	Максим. 17,6	6,250
		Фосфор	Максим. 22,5	4,032

^х – В колонці коефіцієнтів вказані кількість сполук, які забезпечують 1 г елементу;

^хх – В воді не розчиняється.

В тваринництві використовуються різні солі мікроелементів, перелік їх наведений в таблиці:

Сіль	Формула	Коефіцієнти
		переводу солі, окисі в елемент	переводу елементу в сіль окись	взаємозаміна солі, окисі
Кобальт вуглекислий (безводний)	CoCO3	0,4955	2,0182	1,00
Кобальт хлористий	Cocl2 · 6H2O	0,2477	4,0373	2,00
Кобальт сірчанокислий	CoSO4 · 7H2O	0,2097	4,7698	2,36
Кобальт оцтовокислий	Co(CH3COO)2 ·4H2O	0,2366	4,2265	2,09
Мідь сірчанокисла	CuSO4 · 5H2O	0,2545	3,9295	1,00
Мідь оцтовокисла	Cu(CH3COO)2 · H2O	0,3183	3,1421	0,8
Мідь вуглекисла основна	CuCO3 · Cu(OH)2	0,5748	1,7398	0,44
Марганець сірчанокислий	MnSO4 · 5H2O	0,2279	4,3882	1,00
Марганець вуглекислий	MnCO3	0,4779	2,0924	0,48
Марганець хлористий	Mncl2 · 4H2O	0,2776	3,6024	0,82
Двохокись марганцю водяна	MnO2 · H2O	0,5235	1,9103	0,44
Закись марганцю	MnO	0,7744	1,2913	0,29
Цинк сірчанокислий	ZnSO4 · 7H2O	0,2273	4,3987	1,00
Цинк вуглекислий	ZnCO3	0,5214	1,9180	0,44
Гідрат хлористого цинку	Zncl2 · 1,5H2O	0,4403	2,4980	0,57
Цинк оцтовокислий	Zn(CH3COO)2 · 2H2O	0,2978	3,3577	0,76
Окись цинку	ZnO	0,8034	1,2448	0,28
Залізо сірчанокисле закисне	FeSO4 · 7H2O	0,2009	4,9782	1,00
Хлористе залізо	FeСl2 · 4H2O	0,2809	3,5599	0,72
Йодистий калін	KJ	0,7644	1,3081	1,00
Калій йодноватокислий	KJO3	0,5990	1,6863	1,29
Натрій йодистий	NaJ · 2H2O	0,6826	1,4650	1,12

В ній показано, на які солі чи окисі можна замінити ту, чи іншу основну сіль, проти якої стоїть коефіцієнт 1.

Вітчизняна промисловість випускає майже всі препарати вітамінів (А, Д, Е, К, В₁, В₂, В₃, В₄, В_5, В₆ і В₁₂ (КМБ-12). Є всі вітаміни в порошкоподібній формі для комбікормової промисловості, окремі в масляній формі (жиророзчинні). Всі вони застосовуються в годівлі тварин для балансування раціонів за вітамінами.