Лекція 2 Класифікація і стандартизація кормів

1.Силос і сінаж Поняття про корм. Фактори, які впливають на склад і поживність кормів.

Класифікація кормів. Зоотехнічна оцінка якості кормів.

Зелені корми, значення їх в годівлі тварин.

1. Наукові основи і технологія заготівлі високоякісних кормів.

2. Основні культури, які використовуються для заготівлі.

3. Хімічний склад, поживність, норми згодовування.

4. Вимоги стандарту, зберігання, підготовка до згодовування.

Ключові слова: корм, грунти, агротехніка, кліматичні умови, добрива, фаза вегетації, зберігання, підготовки до згодовування, групи кормів.

Кормами називають продукти рослинного, тваринного, мікробного та іншогопоходження, які містять поживні речовини в засвоюваній формі, не спричиняють шкідливу дію на здоров’я тварин і забезпечують одержання певного рівня продуктивності.

Деякі продукти стають кормами тільки після спеціальної обробки, коли руйнуються ядовиті речовини або інгібітори травних соків (наприклад, в сої інгібітор трипсину, в картоплі соланін).

При виборі різних продуктів, які можуть бути використані в якості кормів обов’язково враховують не тільки їх поживність, а і те, як тварини поїдають цей корм, його собівартість та здатність до збереження чи консервування.

Основні вимоги, як пред’являються до кормових засобів, викладені в державних стандартах, де враховується в першу чергу якість даного корму. За вмістом вологи, протеїну, каротину, клітковини, органічних кислот, механічних домішок корм відносять до певного класу чи сорту.

В процесі травлення корми розщеплюються до простих сполук і використовуються для підтримки життя тварин, регуляції обмінних процесів, побудови органів і тканин, утворення продукції.

Найбільша питома вага в раціонах тварин належить кормам рослинного походження. На якість кормів рослинного походження мають вплив різні фактори, які можуть в деякій мірі бути регулюємі людиною, а в деякій і не регулюємі. На якість корму в першу чергу впливає склад грунту. Від того, на яких грунтах вирощується один і той же корм, він буде мати різний хімічний склад. Практика показує, що на добре окультурених, багатих гумусом грунтах, в яких інтенсивно протікають мікробіологічні процеси, врожай і поживність кормів значно вища, ніж на безструктурних. В зв’язку з цим в різних зонах країни складені біогеохімічні карти, навіть в окремих господарствах, щоб можна було впливати на склад грунтів за рахунок добрив

Хімічний склад рослин в значній мірі залежить від кліматичних умов. В залежності від кількості опадів, суми ефективних температур, інсоляції рівень, наприклад, протеїну може коливатися в одного і того ж сорту рослин на 2-2,5%. Врожай і хімічний склад кормових рослин може бути змінений за рахунок внесення органічних і мінеральних добрив. Вапнування кислих грунтів є одним із радикальних агротехнічних методів збільшити врожайність кормових рослин, особливо бобових. Бобові і злакові кормові культури неоднаково реагують на внесення добрив. Так, у злакових культур потреба в азоті у вигляді небілкового азоту більша, ніж у бобових культурах. В рослинах азот із грунту поступає у вигляді нітратів, нітритів і аміачних сполук. А інтенсивність процесу відновлення нітратів до аміаку залежить від вологи, температури і кислотності грунту. Тому накопичення нітратів, особливо калію, збільшується при засухах, зниженій температурі, заморозках. А у тварин, особливо у жуйних, відновлення нітратів до аміаку протікає тільки при наявності достатньої кількості вуглеводів і рН 6,5-6,7.

При однакових грунтових умовах однорічні і багаторічні бобові кормові культури накопичують менше нітратів, ніж злакові. При вмісті в СР раціону більше 0,5% нітрату калія може наступити отруєння навіть жуйних тварин.

При оцінці кормів необхідно враховувати сортові і видові особливості кормових культур. Зерно бобових має більшу протеїнову і кальцієву поживність, ніж зерно злакових. А сорт кукурудзи Опак-2 має значно більший вміст протеїну і лізину, ніж звичайні сорти. Так ж велика різниця по вмісту СР в різних сортах буряків, алкалоїдів в різних сортах люпину, по вмісту жиру в різних сортах соняшнику.

Агротехніка має досить сильний вплив на поживність кормів. Особливо це пов’язано з комулятивною можливістю рослин. В зв’язку із застосуванням пестицидів у тварин може бути токсикоз. Згідно санітарних норм в грубих і концентрованих кормах кількість їх не повинна перевищувати 1 мг/кг, а в соковитих 0,5 мг/кг СР раціону тварин на відгодівлі причому за 1,5-2 міс. До забою.

Фаза вегетації має суттєвий вплив на поживність і поїдання кормів. В більш пізній фазі вегетації у рослин більше клітковини і менше протеїну і води. Тому для злакових трав оптимальна фаза для заготівлі на корм – фаза колосіння, а для бобових – фаза бутонізації і початок цвітіння.

Способи заготівлі кормів теж впливають на поживність кормів. Наприклад, гранулювання трав’яного борошна, або заготівля сіна різними способами має значний вплив на вміст каротину.

Способи зберігання. Корнеклубнеплоди. Особливе значення має оптимальний вміст вологи: для грубих кормів – 15-17%, зерно і борошномельні відходи 12-14%, макуха і шроти 10-12%, трав’яне борошно 9-12%.

Технологія підготовки кормів до згодовування. Подрібнення, варка, тостірування, дріжджування.

За вмістом енергії корми розділяють на об’ємні (до 0,6 к.од. в 1 кг корму) і концентровані (більше 0,6 к.од.). За джерелом отримання: рослинні, тваринні, мінеральні, мікробіологічного і хімічного синтезу.

В тваринництві корми розділяють на слідуючи групи:

а) грубі корми: сіно, солома, полова, гіллячковий корм. Ці корми мають малий вміст енергії, високий – клітковини, являються основним наповнювачем для жуйних і при певних умовах підготовки можуть складати в раціонах до 30% за поживністю.

б) соковиті – всі зелені корми, силосовані, корнеклубнеплоди, баштанні, продукти переробки корнеклубнеплодів.

в) концентровані – зернові, макухи, шроти, відходи борошномельної промисловості, комбікорми.

г) тваринні корми – молоко і продукти переробки, рибне і м’ясо-кісткове борошно.

д) корми мікробіологічного походження: дріжджі, амінокислоти.

е) мінеральні корми – кормова сіль, крейда, фосфати, солі мікроелементів.

є) вітаміни

і) премікси.

В соковитих кормах можна виділити “водянисті корми”. Це свіжий і кислий жом, барда, пивна дробина, картопляна м’язга.

В концентрованих: білкові (зерно бобових, макуха, шрот, висівки, кормові дріжджі, трав’яне борошно), вуглеводисті (зерно злаків, суха стружка буряків, картопля, сухий жом, меляса).

Всі види кормів стандартизуються за якістю. Тобто в кожному кормі повинна бути певна кількість поживних речовин: сирого протеїну, сирої клітковини, каротину, мінеральних речовин, для таких рослинних кормів, як силос і сінаж особливе значення мають вміст сухої речовини, цукру, рівень і співвідношення органічних кислот (масляної, оцтової і молочної) та концентрація водневих іонів (рН).

Зелені корми відрізняються високим вмістом води 75-90%, особливо в ранні фази вегетації. На вміст води в зелених кормах має вплив, крім фази вегетації, температура, кількість опадів, зрошення. За енергетичною цінністю вони наближаються до зернових (0,7-0,8 к.од. в 1 кг) по мірі дозрівання поживність їх знижується. Вміст протеїну в СР залежить від виду рослин, фази розвитку, умов живлення азотом і коливається від 3 до 25%. Основний компонент протеїну – вільні амінокислоти, аміди, нітріти і нітрати. Злакові здатні більше накопичувати нітріти і нітрати, ніж бобові. Ознаки отруєння у тварин можуть спостерігатися при вмісті 0,02% нітритів і нітратів в СР трави, а при 0,22% можливі випадки смерті.

Вміст жиру не перевищує 4% від СР. Жири представлені в основному ненасиченими жирними кислотами.

Клітковина може складати від 14 до 32%. При вмісті в молодій траві менше 20% клітковини жуйні хворіють на розлад травлення, тому тваринам влітку дають сіно або солому, щоб збільшити рівень клітковини до 22-27%.

БЕР складають до 40-50%.

Вміст мінеральних речовин значно коливається в залежності від грунтів та добрив. В бобових більше Са, а в злакових Na. Вітаміни майже всі.

Ключові слова: Цукор, бродіння, молочна і оцтова кислота, консервування, цукровий мінімум, СР (суха речовина), волога, хімічні консерванти, піросульфіт натрію, НМЖК, силос, сінаж, плющення, фізіологічна сухість корму, коренеклубнеплоди, відходи переробки сировини на цукор, пивної промисловості.

Силос – це консервований, як правило, зелений свіжескошений інколи пров’ялений корм. Силосують такі види кормів: зелені рослини, вологе зерно, відходи овочівництва, коренеклубнеплоди, баштанні культури, буряковий жом, барду і інші. В основі силосування лежить молочно-кисле бродіння. Тобто для хорошої консервації готового силосу необхідно, щоб в сировині була певна кількість цукру, яка під дією молочнокислих бактерій перетворюється (зброджується) до молочної та оцтової кислот. Стан сировини, що силосується, коли активна кислотність середовища досягає рН-4,2 названа цукровим мінімумом. Визначення цукрового мінімуму проводять титруванням наважки маси, що силосується, 1 N розчином молочної кислоти до рН-4,2.

Розрахунок ведеться за формулою

х =	КН100
	М

де х – кількість витраченої молочної кислоти, %;

К – вміст молочної кислоти в 1 мл розчину;

Н – кількість розчину молочної кислоти, витраченої на титрування, мл;

М – наважка сировини, г.

Вирахуваний % безводної молочної кислоти показує величину цукрового мінімуму для даної сировини при умові, що весь цукор перетворюється молочнокислими бактеріями в молочну кислоту. Але в процесі силосування цукор використовується частково на дихання клітин, спиртове та оцтово-кисле бродіння. Тому вихід молочної та оцтової кислот приблизно дорівнює 60% від загальної кількості цукру. При визначенні цукрового мінімуму фактично поступають так: обчислена теоретична витрата молочної кислоти (х) перемножуєть на коефіцієнт 1,7 (100:60).

За вмістом фактичного цукрового мінімуму всі кормові рослини ділять на три основні групи: легкосилосуємі, важкосилосуємі і несилосуємі. До першої групи належать: кукурудза, сорго, суданська трава, соняшник, топінамбур, отава злакових трав, віко-вівсяна суміш, ріпак озимий.

До другої групи відносяться донник, буркун, конюшина червона до цвітіння, могар.

Несилосуємі: кропива до цвітіння, люцерна в період бутонізації, гичка картоплі, кавуни, гарбузи.

В практичних умовах об’єктивним показником силосуємості рослин є відношення вмісту протеїну до цукру. Якщо вміст цукру перевищує вміст сирого протеїну, то сировина добре силосується і якщо вміст протеїну до цукру більше 0,6, то така маса важко силосується.

Відношення сирого протеїну до цукру у деяких рослин та їх силосуємість (за Шмідтом, Веттерну)

Рослини	Вміст в СР, г/кг		Відношення СП до цукру	Силосуємість
	Спр.Ппр.	цукор
Кукурудза в м/в стиглості	100	135	1:1,35	Добра
Гичка цукрового буряка з верхівкою	130	170	1:1,30	Добра
Вівсяниця лугова	130	130	1:1	Добра
Овес на з/к	110	100	1:0,91	Середня
Трава лугова	135	80	1:0,60	Середня
Жито на з/к	140	70	1:0,50	Погана
Пелюшка, вика	200	60	1:0,30	Погана
Червона конюшина	190	50	1:0,26	Дуже погана
Люцерна	240	40	1:0,17	Дуже погана
Соняшник х	130	100	1,3:1	Середня

^х – на силосуємість великий вплив має висока лужність золи.

Ділення рослин на легкосилосуємі і несилосуємі на практиці досить умовне. Все обумовлено певною вологістю рослин (вміст сухої речовини менше 25%). Якщо в рослині вміст СР 30-45%, то навіть сировина багата на білок добре силосується. На цьому базується технологія силосування із пров’ялених трав. Для практики необхідно знати критичний вміст СР, г/кг для різних рослин.

Люцерна:

до цвітіння 420

цвітіння 380

Конюшина:

до цвітіння 390

цвітіння 350

Конюшино-злакова

суміш:

до цвітіння 360

цвітіння 330

Суміш бобових:

цвітіння 320

м/в стиглість 250

Злакова трава:

до цвітіння 330

цвітіння 290

Жито і пшениця на з/к:

вихід в трубку 340

колосіння 270

Овес на з/к:

вихід в трубку 280

колосіння 250

в мол. стиглість 200

На рослинах є велика кількість різних мікроорганізмів, які інтенсивно розвиваються за певних умов: вологість, температура, кислотність, енергетичне та протеїнове живлення.

Академік Е.Н.Мітусін розвиток мікробіологічних процесів в період силосування ділить на три фази:

Перша – змішане бродіння починається з початку заповнення силосних споруд і закінчується при створенні анаеробних умов і початком закислення. В цій фазі іде розвиток змішаної мікрофлори, яка поступає із сировиною. Тут іде розвиток молочнокислих бактерій і дріжджів, а разом з ними і гнилісних та пліснявих форм. При підвищенні температури більше 40 ⁰С білки і амінокислоти вступають в реакції з цукрами, в результаті чого утворюються меланоїди, які не перетравлюються тваринами. Крім того утворюються також ароматичні речовини типу фурфуролу і ізовалеріанового альдегіду, які надають силосу запах меду, яблук чи житнього хліба. Перегрітий силос має коричневий колір. Поїдається тваринами добре, але перетравність, особливо протеїну, може знижуватись до 0. Тому скорочення першої фази є необхідна умова для отримання високоякісного силосу.

Друга фаза – характеризується бурхливим розвитком молочнокислого бродіння, в результаті чого корм підкислюється, розвиток небажаної мікрофлори припиняється, в цей час іде розвиток дріжджового бродіння, частина цукрів перетворюється в спирт.

Третя фаза – пов’язана із закінченням процесів бродіння, накопиченням в силосі органічних кислот і зниження рН до 4-4,2, відмирають молочнокислі бактерії. В хорошому силосі молочна кислота переважає оцтову у співвідношенні 3-4 до 1. Якщо силосується волога маса багата на протеїн і бідна на цукор, процеси закислення ідуть повільно і може розвиватися маслянокисле бродіння, що дуже небажано.

При визначенні різних культур на силосування важливо дотримуватись оптимальних строків дозрівання тієї чи іншої культури, щоб одержати максимальні врожаї з необхідною кількістю вологи і поживності.

Оптимальні строки збирання окремих культур на силос

Культура	Фаза вегетації при скошуванні на силос
Кукурудза	Молочно-воскова, воскова стиглість зерна
Соняшник	Від початку до повного цвітіння
Суданська трава	Викидання волоті
Сорго	Воскова спілість зерна
Віко-овес, горох-овес	Воскова спілість бобів 1-2 нижніх рядів
Кормовий люпин	Блискучі бобики зерна в нижніх ярусах
Соя	Побуріння нижніх бобів
Кормові боби	Воскова спілість зерна в 4-5 нижніх ярусах
Багаторічні злакові трави	Початок колосіння
Багаторічні бобові трави	Бутонізація
Гичка (зелена) картоплі	До початку постійних заморозків
Гичка корнеплодів	Звичайні строки уборки (збирання)

Технологія силосування включає слідуючи операції:

а) скошування (з пров’ялюванням або без нього) і подрібнення рослин;

б) транспортировку зеленої маси до місця силосування і облік маси;

в) закладку, розрівнювання і трамбування маси в сховищах;

г) ізоляція засилосованої маси від повітря і промерзання.

При силосуванні рослин вологістю менше 75% їх можна подрібнювати до 2-3 см, при вологості 75-80% до 5-6 см, при більш високій – до 8-10 см, якщо рослина має не дуже грубе стебло.

Чим менша вологість зеленої маси, тим більше треба трамбування її. Якщо добре трамбувати зелену масу вологістю більше 85%, із неї може виділитися 250-450 кг соку, 80-85% - 140-230 кг, 75-80 – 20-140 кг, а при силосуванні маси вологістю 70% виділення соків практично відсутнє.

Найбільш розповсюджений тип споруд для закладки і зберігання силосу – траншеї, оптимальна ширина 12 м, висота стін 3,5 м. Довжина – в залежності від потреби в силосі. Необхідно знати, що обов’язково щоденна закладка маси повинна становити в трамбованому стані 0,7-1 м, а тривалість закладки 3-4 дні.

Найкраще зберігається силос в заглиблених і напівзаглиблених траншеях.

Втрати поживних речовин залежать від різних способів закладки:

герметичні силосні башти – 12-15%

напівзаглиблені і заглиблені траншеї – 20-25%

наземні траншеї – 25-30%

бурти і кургани – 40 % і більше

Краще вкривати силос поліетиленовою плівкою, при відсутності – 10-15 см подрібнена, волога солома, а потім шар землі.

Найбільш розповсюджена культура для силосування – кукурудза, яка дає врожайність 350-600 ц з га, а на зрошуванні до 1000 ц/га. У фазі викидання волоті 1 кг маси має поживність 0,15-0,18 к.од., а в молочно-восковій стиглості зерна 0,31 к.од., хоча кількість каротину зменшується з 50 мг/кг до 15-20 мг/кг. При скошуванні зеленої маси до молочно-воскової стиглості, коли вологість більша 80%, до неї додають солому і полову злакових і бобових культур. При цьому на дно траншеї кладуть шар різки соломи до 80 см, потім шар 30-40 см зеленої маси кукурудзи, знову шар солом’яної різки 10-20 см, потім зелена маса 30-40 см і т.д. Солома повинна бути якісною.

При збиранні кукурудзи на зерно, листя та стебло кукурудзи силосують додаючи гичку цукрових буряків, баштанні культури, жом. Надійний спосіб зберігання качанів з вологістю 58-60% - силосування, можна у вигляді комбісилосів (таблиця комбісилосів).

Соняшник дає хороший силос від початку до кінця цвітіння при врожайності зеленої маси 300-500 ц з га. Поживність силосу із соняшника 0,18 к.од. (2,1 МДж) і 15 г перетравного протеїну. Для підвищення протеїнової цінності інколи до маси додають бобові: віка, пелюшка, горох, соя, конюшина. При цьому вміст протеїну можна збільшити до 23 г в 1 кг. Соняшник добре силосується в різних співвідношеннях з кукурудзою. Особливу увагу заслуговує використання суміші із трьох культур: соняшник, кукурудза і соя. Силос із соняшника добре поїдають ВРХ і вівці.

Силос із бобових і злако-бобових сумішок. Бобові погано силосуються в чистому вигляді в залежності від вмісту в них цукру. Наприклад, люцерна в чистому вигляді дає гіркий силос, який погано поїдають тварини. Тому її додають або до комбісилосів або силосують із високо вуглеводистими кормами: кукурудза, сорго, буряками, мелясою. Всі бобові можна висівати з кукурудзою або соняшником для одержання хорошої маси для силосування. При цьому необхідно масу добре перемішувати.

Хороші культури для силосування люпин і горох. Для жуйних люпин на силос краще збирати у фазі сизих бобів, а для свиней і птиці – на початку цвітіння. В більш пізніх фазах краще силосувати разом з кукурудзою. Поживність люпинового силосу 0,17-0,18 к.од. (1,98 МДж) і 29-30 г перетравного протеїну в 1 кг. Коровам згодовують 14-20 кг, свиням – 1,5-2 кг.

Горох на силос краще збирати у фазі наливу зерна в нижніх ярусах.

Поживність силосу із люпину в межах 0,17-0,18 к.од. (1,98 МДж) і 29-30 г перетравного протеїну. Корови можуть його споживати 14-20 кг, дорослі свині 1,5-2 кг.

Силосуємість гороху залежить від фази вегетації. Якщо в чистому вигляді, то в фазі наливу зерна в нижніх ярусах.

Вимоги до силосу, виготовленого із різної сировини

Показники	І клас		ІІ клас		ІІІ клас
	Запах
	приємний, квашені овочі	фруктовий		допускається слабий запах меду, свіжого житнього хліб, оцтової кислоти
Суха речовина, % не <
із соняшника, топінамбура	18	15		12
із однорічних, свіжескошених трав	25	20		15
із підв’ялених трав	30	30		30
Сирий протеїн, % не <
із бобових трав	14	12		10
із бобових трав, злакових	12	10		8
із суміші сорго, соняшника	10	8		8
Каротин в сухій речовині, мг/кг не <	60	40		30
Сира зола із соняшника, топінамбура	13	15		17
із інших	11	13		15
Концентрація водневих іонів, рН	3,9-4,3	3,9-4,3		3,8-4,5
Молочна кислота, % не менше	50	40		20
Масляна кислота, % не >	0,1	0,2		0,3

Використання хімічних консервантів пов’язане з ліквідацією втрат в процесі мікробіологічних перетворень. Вперше застосував суміш мінеральних кислот (соляна і сірчана) фінський вчений Віртамен, він запатентував препарат AIV, аналогічні препарати були розроблені Зублриліним (ААЗ), С-2 (Шмансиновим) і ін. Техніка хімічної консервації полягає в тому, що закладується шар в 20-30 см силосної маси, і з допомогою розпилювача в певній концентрації вносяться такі препарати. Вони зупиняють розвиток маслянокислого і дріжджового бродіння. Основна вимога рівномірна обробка силосної маси. Складне їх транспортування і збереження.

Більш просте використання сухих препаратів: піросульфіту натрію, бісульфіту натрію, сульфат натрія. До високоефективних препаратів належать препарати органічних кислот і їх солей: мурашина, бензойна кислота, а також суміш низькомолекулярних жирних кислот (оцтової, пропіонової, масляної (КНМК). Існують інструкції як їх вносити і дозування. Необхідно чітко їх виконувати.

Сінаж слід розглядати як консервований корм, виготовлений виключно із тонкостебельних, трав’янистих рослин, зібраних в ранній фазі вегетації, коли вони містять максимум поживних речовин. Тому багаторічні бобові збирають у фазі бутонізації, однорічні бобові – у фазі трубкування, але не пізніше колосіння.

Консервуючи дія не концентрація водневих іонів, і фізіологічна сухість (необхідно пров’ялювати до вологості 45-55%). Якісний сінаж готувати і просто, і складно. Необхідно рано вранці скосити масу, бажано з плющенням, швидко пров’ялити краще у валках (все залежить від погоди), подрібнити до розміру 30 мм, швидко закласти при хорошій трамбовці і добре вкрити. Бажано всі процеси виконати швидко і якісно. Укривають найчастіше легкосилосуємою масою, щоб до сінажу зупинити доступ кисню. Поживність залежить від сировини, строків збирання, технології заготівлі. В 1 кг може міститися 0,30-0,45 к.од. (3,44-4,54 МДж) 23-70 г перетравного протеїну і 25-40 мг каротину.

До класного сінажу відносять корм з вологістю 40-55% для бобових і 40-60% - для злакових, мати ароматний або фруктовий запах, сіро-зеленого або жовто-зеленого кольору, для конюшини допускається світло-коричневий, в сухій речовині 13-15% протеїну для бобових і 10-12% - для злакових і 40-55 мг каротину.

Сінажом якісним можна повністю замінити силос і значно з економити концентрати в раціонах тварин.

Коренеклубнеплоди (кормовий і цукровий буряк, морква, брюква, турнепс, топінамбур, картопля) містять 70-90% води, 1-2% протеїну, 1-1,5% клітковини. Поживні речовини на 70% складаються із крохмалю і вуглеводів. Поживність від 0,09 до 0,3 к.од. в 1 кг (1,13-2,84 МДж). Хороший дієтичний корм для всіх сільськогосподарських тварин. Але в зв’язку з низьким вмістом протеїну їх використовують тільки в кормосумішах.

Картопля порівнюючи із зерновими культурами із одиниці площі може забезпечити однакову кількість протеїну, але вдвічі більшу кількість енергії. Ця універсальна культура може бути їжею для людей, сировиною для промисловості і кормом для тварин. Поживність залежить від сорту, погоди, грунту, добрив. Для ВРХ, коней може бути використана як в сирому так і у вареному вигляді: дійним коровам 10-12 кг, на відгодівлі до 10-15 кг, вівцям 1-2 кг, робочим коням 5-6 кг, а вареної до 10-15 кг.

Вимоги до якості сінажу

Показники	Клас
	І	ІІ	ІІІ
Запах	ароматний, фруктовий	ароматний, фруктовий	допускається слабкий запах меду, свіжого житнього хліба
Колір	сірувато-зелений, жовто-зелений, для конюшини – світло-коричневий		сірувато-жовтий, жовто-зелений, для конюшини допускається світло-бурий
Вміст сухої речовини, % бобовий	40-55	40-55	40-55
злаковий і бобово-злаковий	50-60	40-60	40-60
В СР, % сирого протеїну не менше:
бобовий	12	13	11
бобово-злаковий	13	11	9
злаковий	12	10	8
В СР легкорозчинних вуглеводів, % не менше	2	-	-
В СР каротин, не менше	55	40	30
Масляна кислота, %, не більше	не допускається	0,1	0,2

При достатньому забезпеченні протеїном свиням можна згодовувати до 6-8 кг картоплі на 100 кг живої маси, але краще у вареному вигляді.

Варена картопля швидко закисає, тому її слід згодовувати зразу після варіння. Зберігають картоплю в буртах, сховищах або силосують. Найбільш доцільно силосувати в облицьованих траншеях, якщо передбачається використовувати його довгий час. Для свиней готують силос із пропареної картоплі, куди додають до 10% цукрового або кормового буряку і 5-10% сухого корму для зменшення вологості до 70-75%.

Кормовий буряк. За вмістом сухої речовини (7-16%) значно відрізняється від картоплі. Суха речовина складається із цукрів і пектинових речовин. Один із головних вуглеводистих кормів в раціонах ВРХ. Дійним коровам згодовують до 20-30 кг, 4-5кг вівцям і 4-6 кг свиням, особливо лактуючим свиноматкам. Добре зберігається у буртах. Якщо буряк приморожений, то краще його силосувати в складі комбісилосів.

Цукровий буряк. В основному ця технічна культура, багатша на СР до 25%, які представлені на 70% цукром. При включенні його в раціон необхідно пам’ятати, що він має багато цукру і мало протеїну, тому щоб не порушити цукрово-протеїнове відношення молочним тваринам згодовують 1-1,5 кг на 100 кг живої маси. Згодовують, як правило, в свіжому вигляді, хороший компонент для комбісилосів.

Морква. Вітамінний корм – 700-1400 мг каротину/корм.од. Багата на солі Са, Р, Fe, Cu. При зберіганні 5-6 міс. кількість каротину зменшується вдвічі. Згодовують в свіжому, силосованому, висушеному вигляді.

Топінамбур хороший корм для всіх видів сільськогосподарських тварин. В 1кг містить 0,2-0,25 к.од. (2,76-3 МДж обмінної енергії). Багатий цукром і крохмалем, за рівнем протеїну (15 г) перевищує інші коренеплоди (6-11 г).

Турнепс – соковитий водянистий корм, сухої речовини 9%, поживність 0,09-0,1 к.од. (1,07-1,13 МДж). Згодовують в основному коровам до 40 кг на добу.

Бруква багатша на суху речовину до 12%, поживність 0,12 к.од. (1,51-2,07МДж). Максимальна норма згодовування коровам – 30 кг.

Баштанні культури (кавуни, гарбузи) дієтичні корми, погано зберігаються, особливо кавуни, їх необхідно згодовувати зразу після збирання. Гарбузи можуть зберігатися, особливо товстокожі сорти, містять багато каротину і інших біологічно активних речовин. Дуже корисний сік для молодняку і свиноматок. В спеціальних приміщеннях може зберігатися довгий строк або в складі комбісилосу.

Водянисті корми: буряковий жом використовують в свіжому, силосованому, сухому вигляді. В ньому міститься 90,1% води, 2,1% протеїну, 0,6% жиру, 2,9% клітковини і 3% БЕР. Жом віджатий до 80-85% містить більше поживності 0,14-0,16 к.од. (1,51-2,01 МДж). Дешевше транспортирувати. Жом в свіжому вигляді не зберігають. При закладанні в ями іде його силосування. В ями закладають великими партіями, товщиною не менше 0,8 м, потім трамбують гусеничним трактором. Але при такому способі силосування втрачається до 15% поживних речовин. Якщо силосують з добавкою піросульфіту натрія 0,5%, або 0,35% бензойної кислоти чи 0,2% препарату КНМК втрати сухої речовини можна зменшити до 4,4; 5,5 і 0,7%.

Мезга (залишок крохмального виробництва). Хімічний склад і поживність залежать від сировини, яка використовувалась в крохмальному виробництві. Якщо картопля, то картопляна мезга, кукурудза – кукурудзяна мезга, пшениця – пшенична мезга. Мезга картопляна містить 86% води, 10-12% БЕР, мало протеїну. Поживність 0,11 к.од. (1 МДж обмінної енергії). В спеціальних ямах, де є дренаж, мезга віддає воду і кількість сухої речовини в ній підвищується до 20-40%, інколи її пресують і сушать. Згодовують ВРХ на відгодівлі до 30 кг на голову. Молочному поголів’ю згодовують не більше 15 кг, щоб не вплинути на якість молока. Кукурудзяна мезга має більшу поживність, в 1 кг 0,2 к.од. (2 МДж обмінної енергії). Її, як правило, висушують і одержують корм під назвою “глютен”, в якому міститься 22% перетравного протеїну. Використовується для виготовлення преміксів, комбікормів.

Барда . Найбільше значення має зерново-картопляна барда, яку одержують, як побічний продукт при виробництві спирту. Вона містить до 94% води і 0,5-1,1% перетравного протеїну. Використовується в свіжому вигляді при відгодівлі ВРХ, дає можливість ефективно використати грубі корми, у висушеному вигляді цінний концентрований корм.

Солодові ростки і пивна дробина (пивна гуща). Солодові ростки містять біля 89% СР, в тому числі 24% протеїну і 44% БЕР, але протеїн складається головним чином із небілкових азотистих сполук, які утворилися при пророщенні зерна. Тому використовується головним чином для відгодівлі ВРХ.

Пивна дробина складається в основному із оболонок і частинок зародку зерна. Містить багато БЕР, майже весь жир і білок зерна. Свіжу дробину згодовують до 12-16 кг молочним коровам. При зберіганні швидко псується, тому краще несвіжу не згодовувати, щоб не викликати порушення травлення. Висушена дробина за поживністю близька до пшеничних висівок і використовується для виготовлення комбікормів. При виробництві пива одержують також залишкові дріжджі, які використовують тільки в свіжому вигляді коровам (10-20 кг на голову за добу) і свиням (1-6 кг).