4.5. Лекція – основний вид аудиторних навчальних занять. Конспектування лекцій
Лекція – це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за потреби, засобами наочності.
Лекція є основним видом навчальних занять і водночас методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрями, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.
Обсяг лекційного курсу визначений навчальним планом, а його тематика – програмою відповідної навчальної дисципліни.
У вищих навчальних закладах лекції читають у відповідно обладнаних аудиторіях для однієї чи кількох академічних груп студентів професори і доценти, а в окремих випадках інші висококваліфіковані фахівці, які мають значний досвід наукової, науково-методичної та практичної діяльності.
Живе слово під час лекції сприяє глибшому розумінню та усвідомленню навчальної дисципліни студентами. Проте студент повинен пам’ятати, що на лекції знання передаються від лектора до слухачів не в повному обсязі. Добре вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами неможливо, але можна отримати правильні підходи до вивчення предмета, зрозуміти головне, виділити найважливіше.
Лекція – це творчий процес, в якому беруть участь як лектор, так і студенти. Навіть найкращий викладач не зможе прочитати повноцінну лекцію, якщо слухачі до неї не готові. Тому успіх лекції, ступінь засвоєння студентами навчального матеріалу залежить не тільки від підготовки і настрою лектора, а й від взаємозв’язку викладача й аудиторії, вміння студентів слухати викладача та фіксувати отримувану інформацію.
Конспектування лекцій. Необхідність конспектування студентами лекцій зумовлена такими причинами:
без конспектування неможливо тривалий час утримувати увагу на тому, про що йдеться на лекції, й тому не можна достатньою мірою активізувати всі види пам’яті, а отже, засвоїти та запам'ятати необхідний навчальний матеріал;
на лекції, як правило, подається систематизована інформація, яку можна знайти лише у багатьох різних виданнях навчальної та наукової літератури;
конспектування лекцій потребує значно менших витрат часу та зусиль, ніж здобуття цієї інформації самостійним опрацюванням відповідної літератури;
розумові операції, що супроводжують процес конспектування, також дають змогу студентові краще засвоїти матеріал уже в самому процесі записування. Це пояснюється тим, що процес конспектування лекції містить чотири психологічні етапи (слухання інформації, відбір і скорочення інформації, переформулювання відібраної інформації, записування переформульованої інформації), які відбуваються послідовно, й інформація фіксується у свідомості студента чотири рази.
Відомо, що швидкість мовлення лектора може істотно змінюватися залежно від форми подання інформації. Так, якщо у процесі лекції викладач на дошці записує формули, креслить схеми, обладнання тощо, темп мовлення становить до 50 слів за 1 хв. Якщо лекція просто начитується, швидкість може досягати 120 – 125 слів за 1 хв. Якщо врахувати, що швидкість мислення дорівнює в середньому 400 слів за 1 хв, то студентові для слухання, відбору та фіксації інформації в пам'яті часу цілком вистачає.
Одночасно дослівний запис інформації (без скорочень) ведеться з меншою швидкістю (20 слів за 1 хв), тобто швидкість запису значно відстає від швидкості мовлення. Отже, студент фізично не має можливості дослівно записувати лекцію.
При цьому слід зазначити, що мова лектора завжди містить надлишкову інформацію: досить детальне (інколи повторне) пояснення деяких моментів; ілюстративні приклади; синоніми; вставні слова, які надають мовленню емоційності й переконливості тощо. Крім того, лектор робить паузи, в його мові можуть бути «слова-паразити». Отже, резерв часу на конспектування у студента завжди є.
Під час конспектування лекції першочергове значення має виділення різновидів інформації за їх значущістю та використання оптимальних способів їх опрацювання.
У будь-якому навчальному матеріалі міститься інформація трьох основних різновидів: головна, другорядна і допоміжна.
Головна інформація – така, яка має найважливіше значення для засвоєння певної навчальної дисципліни і виражає сутність того чи іншого розділу програми, теми або питання. До неї належить визначення наукових понять, формулювання законів, теоретичних принципів тощо. В друкованому тексті таку інформацію зазвичай виділяють поліграфічними засобами, а в лекції її повторюють або навіть диктують.
Другорядна інформація може мати подвійне значення: або її засвоєння необхідне для більш глибокого і цілісного розуміння головної інформації, або, навпаки, вона відображає конкретні наслідки та практичні рекомендації, що випливають з цієї інформації. В загальнонаукових дисциплінах другорядну інформацію подають теоретичною аргументацією, фактичним обґрунтуванням, ілюстраціями різних закономірностей, описами методів та процедур дослідження тощо; у загальнотехнічних і фахових дисциплінах – характеристиками тих чи інших технічних пристроїв тощо; у дисциплінах гуманітарного циклу – подробицями історичних обставин, фактами, які характеризують певні суспільні явища. До цього різновиду інформації належать різного роду коментарі, пояснення, зауваження.
Допоміжна інформація призначена для того, щоб допомогти студентові краще засвоїти певний матеріал. Така інформація має методичний характер. До неї належать різного роду методичні поради, нагадування про раніше викладений матеріал, запитання для самоперевірки тощо.
У процесі конспектування кожен з названих різновидів інформації потребує різних способів опрацювання. Головну інформацію бажано записати якнайповніше, без істотного перероблення скорочень. Допоміжну інформацію можна не записувати взагалі або занотовувати частково. Другорядна інформація подається в скороченому і переробленому вигляді.
Ефективними прийомами підвищення швидкості запису лекції є: скорочення запису, просторовий запис, перетворення фраз, використання кольору.
Для скорочення записів придатні передовсім загальноприйняті символи. Так, фраза «що вища температура, то менша густина газу за сталого тиску» у скороченому вигляді матиме такий вигляд: «що > t, то ρ < при Ρ = const».
Як правило, слово скорочують від початкової, кореневої частини (апарат – ап., однократний – однокр.) або за рахунок пропуску середньої частини (елемент – ел-нт). У скороченому записі стійких словосполучень використовують косу риску (середнє арифметичне – ср/арифм., техніка безпеки – т/б). За використання символів можна вводити індекси (температура плавлення – tпл). Для скорочення запису синонімів достатньо однієї й тієї самої абревіатури (так, замість вставних слів «таким чином» і «тому подібне» слід вводити абревіатури — «т.ч.», і «т.п.» або слово «тощо»). Скорочення різних слів можуть бути однаковими, але суть слів, як правило, легко відновлюється за конспектом. Так, скорочення «орг.» у хімії буде зрозуміло як «органічний», а в соціальних і економічних науках як «організація».
Для полегшення розуміння скороченого запису доцільно при конспектуванні зберігати закінчення слів, щоб була виразно помітна граматична структура фраз, а отже, можна було їх швидко осмислити. Найчастіше слід скорочувати слова, які часто повторюються в лекції.
Одночасно при скороченні записів у процесі лекції не потрібно захоплюватися зайвою концентрацією абревіатур: це може ускладнити наступну роботу з конспектом. Тому скорочені слова мають чергуватися з нескороченими або з тими, які при скороченні мають закінчення.
Просторовий запис. Як правило, студент записує слова лінійно, у тій послідовності, в якій вони вимовляються. Просторовий запис значно економічніший і зручніший для сприйняття інформації.
Так, речення «Вакуум-апарат складається з вертикального корпусу, в якому закріплені нагрівна камера і уловлювач-сепаратор. Нагрівна камера має дві трубні решітки, в які завальцьовані трубки» в конспекті може виглядати так:
корпус
Вакуум-апарат нагрівна камера трубні решітки - 2
уловлювач-сепаратор трубки
Перетворення фраз – найскладніший прийом, суттю якого є відшукання найкоротшої в запису, але рівнозначної за смислом фрази. Звичайно, тут потрібен час на обмірковування. Проте людина думає приблизно в десять разів швидше, ніж пише, отже, резерв часу на таку операцію у студента є.
Використання кольору. Виділення кольором заголовка, ключових визначень та інших елементів сприяє ефективнішому сприйняттю суті лекції, допомагає швидко знайти в конспекті потрібний фрагмент.
Наведені прийоми мають характер рекомендацій – доповнюючи і розвиваючи їх, кожен студент може виробити власну систему скорочення запису.
Доопрацювання конспекту лекції. Лекція має бути доопрацьована у день написання. Це заощаджує час, забезпечує краще засвоєння і запам’ятовування лекційного матеріалу, оскільки найшвидше він забувається в перші години після лекції. Доопрацювання полягає у виправленні описок і неточностей (деякі скорочення слів для цього потрібно дописати), у з’ясуванні не до кінця зрозумілих питань, які потребують додаткового осмислення або звернення до лектора чи навчальної літератури. Для такого доопрацювання використовують широке поле на сторінці зошита.
Недоцільність використання чужого конспекту. Як уже зазначалося, конспект лекції є результатом відбору, переформулювання та фіксації мовного повідомлення. У конспектах різних студентів фактично зафіксовано одну й ту саму подану лектором інформацію. Проте за відбором, скороченням, переформулюванням і фіксацією в конспекті ця інформація має суто індивідуальний характер. Тому чужий конспект малопридатний для використання через три основні причини.
По-перше, кожен студент має свій рівень поінформованості та свій активний словниковий запас. У процесі конспектування студент фіксує викладений матеріал так, що він складає єдине ціле з інформацією, яка зберігається в його пам’яті. Тому в чужому конспекті може виявитися інформація, зайва для цього студента або відсутня необхідна.
По-друге, саме внаслідок різного інформаційного запасу студенти по-різному скорочують та узагальнюють отриману інформацію.
По-третє, кожен студент має свої характерні, притаманні лише йому особливості скорочення слів і фраз, які досить важко відтворити іншим студентам.
Отже, індивідуальний конспект призначений для особистого користування студента.