- •1.1. Предмет, мета і завдання навчальної дисципліни
- •1.2. Освіта – основа розвитку особистості. Співвідношення основних категорій: вища освіта, навчання, виховання і розвиток особистості студента
- •1.3. Вища школа – найважливіший чинник розвитку суспільства і держави
- •1.4. Історичні витоки вищої освіти в Україні
- •1.5. Острозька академія
- •1.6. Києво-Могилянська академія
- •1.7. Львівський університет
- •1.8. Розвиток вищої освіти в Україні у хіх ст.
- •1.9. Вища освіта в Україні у хх ст.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2 вища освіта в україНі та її інтеграція в європейський освітній простір План
- •2.1. Державна політика в галузі вищої освіти
- •2.2. Система вищої освіти в Україні та управління нею
- •2.3. Структура вищої освіти
- •2.4. Зміст і стандарти вищої освіти. Ліцензування та акредитація підготовки фахівців за напрямами і спеціальностями
- •2.5. Болонський процес, його започаткування і розвиток
- •2.6. Цілі Болонського процесу
- •2.7. Європейська кредитно-трансферна система
- •2.8. Стан інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір
- •Контрольні запитання
- •Тема 3 нухт – провідний вищий навчальний заклад
- •3.1. Коротка історія створення та розвитку університету
- •3.2. Мета і головні завдання університету
- •3.3. Структурні підрозділи університету
- •3.4. Управління університетом, його колегіальні, робочі та дорадчі органи
- •3.5. Науково-педагогічні працівники та їхні основні посади
- •3.6. Соціально-культурна інфраструктура університету
- •3.7. Студентське самоврядування університету
- •3.8. Правила внутрішнього розпорядку в нухт
- •3.9. Права та обов’язки студентів
- •Контрольні запитання
- •Тема 4 зміст, планування й організація навчально-виховного процесу
- •4.1. Сутність навчально-виховного процесу та функції навчальної діяльності студентів
- •4.2. Навчальні плани, програми навчальних дисциплін та програми практик
- •4.3. Порядок організації навчального процесу
- •4.4. Форми організації навчального процесу. Науково-дослідна робота студентів
- •4.5. Лекція – основний вид аудиторних навчальних занять. Конспектування лекцій
- •4.6. Використання студентами курсів і конспектів лекцій на паперових та електронних носіях
- •4.7. Інші види аудиторних занять (лабораторні, практичні, семінарські заняття, консультації)
- •4.8. Види самостійної роботи студентів
- •4.9. Підготовка до аудиторних занять
- •4.10. Виконання індивідуальних та домашніх завдань, курсових проектів і робіт
- •4.11. Підготовка до поточного, модульного та підсумкового контролю знань
- •4.12. Планування самостійної роботи студентів
- •4.13. Поточний, рубіжний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів
- •4.14. Рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок студентів
- •Контрольні запитання
- •Тема 5 формування загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів План
- •5.1. Складові загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів. Слухання та його види
- •5.2. Правила користування студентами науково-технічною бібліотекою університету
- •5.3. Пошук інформації про літературу за допомогою бібліотечних каталогів та періодичних видань. Використання електронного каталогу
- •5.4. Правила читання літератури та форми ведення записів у процесі її опрацювання. Умови ефективного опрацювання літератури
- •5.5. Підготовка до публічного виступу
- •5.6. Публічний виступ
- •5.7. Участь у дискусії
- •Контрольні запитання
- •6.2. Умови навчання, їх класифікація
- •6.3. Самовиховання студентів у процесі навчання
- •6.4. Гігієна навчальної роботи студентів
- •6.5. Способи підвищення продуктивності навчальної праці студентів
- •Контрольні запитання
- •7.1. Кваліфікаційні вимоги до рівня професійно-практичної підготовки випускників університету та її зміст
- •7.2. Державна атестація бакалаврів, спеціалістів і магістрів
- •Контрольні запитання
- •Список РекомендованОї літератури Основна
- •Додаткова
- •Видання подається в авторській редакції
2.8. Стан інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір
У вітчизняній системі вищої освіти за роки незалежності відбулися значні реформи, які багато в чому подібні до цілей Болонської декларації:
введено ступені бакалавра і магістра, які є зрозумілими майже в усіх країнах світу (додаток до диплома було запроваджено значно раніше);
введено систему циклів вищої освіти (отримання повної вищої освіти – кваліфікації спеціаліста або магістра неможливо без завершення першого циклу – бакалаврату);
впроваджено кредитно-модульну систему організації навчального процесу, сумісною з ECTS);
кредитний вимір трудомісткості навчальних дисциплін було запроваджено ще у 1994 р.;
істотно зросла кількість студентів, які навчаються за кордоном;
створено державну систему оцінювання якості освіти;
розширюється співпраця із закордонними вищими навчальними закладами в галузі освіти і науки.
Результатом великої підготовчої роботи, проведеної МОН України і ВНЗ стало приєднання України до Болонського процесу, яке відбулося у травні 2005 р. на четвертому саміті міністрів освіти європейських країн у м. Бергені (Норвегія).
Важливим кроком на шляху подальшої інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір має стати прийняття Верховною Радою України нової редакції Закону «Про вищу освіту».
Контрольні запитання
1. Що розуміють під державною політикою в галузі вищої освіти? На яких принципах вона ґрунтується?
2. Що таке система вищої освіти в Україні? Яким чином здійснюється управління у галузі вищої освіти? Які недоліки нинішньої системи вищої освіти?
3. Що охоплює структура вищої освіти? Хто може отримати вищу освіту в Україні?
4. Чим визначається зміст вищої освіти? Що передбачають стандарти вищої освіти? Що вони визначають? Які компоненти містять стандарти вищої освіти?
5. Що передбачає процедура ліцензування і акредитації освітньої діяльності?
6. Які основні етапи започаткування і розвитку Болонського процесу? Які його основні цілі? В чому основні властивості Європейської кредитно-трансферної системи? Який нинішній стан інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір?
Тема 3 нухт – провідний вищий навчальний заклад
УКРАЇНИ З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ХАРЧОВОЇ ТА ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
План
3.1. Коротка історія створення та розвитку університету.
3.2. Мета і головні завдання університету.
3.3. Структурні підрозділи університету.
3.4. Управління університетом, його колегіальні, робочі та дорадчі органи.
3.5. Науково-педагогічні працівники та їхні основні посади.
3.6. Соціально-культурна інфраструктура університету.
3.7. Студентське самоврядування університету.
3.8. Правила внутрішнього розпорядку в НУХТ.
3.9. Права та обов’язки студентів.
3.1. Коротка історія створення та розвитку університету
Передумови створення університету тісно пов’язані з історією розвитку цукрової галузі, коли Україна була головним осередком цукрової промисловості Російської імперії. Бурхливий розвиток галузі потребував забезпечення її інженерними кадрами, яких не вистачало, тому з 40-х років ХІХ ст. у ряді університетів на відділеннях фізико-математичних наук було введено викладання хімії і технології, що давало змогу випускникам працювати на цукрових заводах.
Однак промисловість вимагала збільшення обсягів підготовки кадрів, що потребувало створення нових закладів освіти.
У 1884 р. у приміщенні двокласного загальноосвітнього училища при Смілянському рафінадному заводі було відкрито технічні класи – перший в історії Російської імперії технічний навчальний заклад для підготовки техніків-хіміків і майстрів цукрового виробництва. За 1884 – 1917 рр. технічні класи підготували 440 спеціалістів. Підготовку інженерів-цукровиків здійснював і Харківський технологічний інститут, відкритий у 1885 р.
У 1898 р., за матеріальної підтримки представників промисловості, торгівлі, науковців та інженерно-технічних працівників, державних установ, у тому числі відомих цукрозаводчиків М.А.Терещенка, П.І.Бродського та інших, було створено Київський політехнічний інститут, в якому на кафедрі хімічної технології поживних речовин вивчали технологію цукру, крохмалю, глюкози і бродильних виробництв. У 1929 р. на базі цієї кафедри на хімічному факультеті було створено цукровий відділ, а потім і окремий цукровий факультет.
Організація університету. Відповідно до постанови Президії Верховної Ради СРСР про утворення галузевих вищих навчальних закладів наказом по ВРНГ СРСР №1240 від 17 квітня 1930 р. на базі цукрового факультету Київського політехнічного інституту (КПІ), цукрового факультету Кам’янець-Подільського інституту і Смілянського інституту цукрової промисловості було створено Київський інститут цукрової промисловості (КІЦП). Інститут мав хімічний (цукровий), механічний (устаткування цукроварень) та економічний факультети і підпорядковувався Союзцукру Народного Комісаріату торгівлі СРСР (рішення РНК УРСР, протокол №19/672 від 12.06.1930 р.).
У 1931 – 1935 рр. до складу КІЦП увійшли кафедри цукрового виробництва Харківського та Ленінградського технологічних інститутів, Київський кондитерський і ферментативний інститути, а також механічний факультет Воронізького хіміко-технологічного інституту харчової промисловості, факультет механізації сільського господарства Білоцерківського сільськогосподарського інституту та механічний факультет Полтавського інституту технології м’яса. Першим ректором інституту був доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки В.Б. Фремель. У 1930 р. в інститут було прийнято 450 осіб. На шести кафедрах інституту проводилась робота з розроблення навчальних планів і програм, підготовки методичного забезпечення навчального процесу.
У 1935 р. з нагоди п’ятиріччя заснування інституту його було перейменовано у Київський технологічний інститут харчової промисловості (КТІХП) ім. А.І. Мікояна. В інституті сформувався висококваліфікований склад професорів і викладачів. Тут працювали відомі вчені – академіки М.М. Боголюбов, М.В. Птуха, М.М. Кравчук, професори І.А. Кухаренко, П.В. Головін, М.А. Кондак, М.А. Кічігін, А.А. Фукс, О.О. Кіров та ін.
Професорсько-викладацький склад інституту поповнювався і власними науково-педагогічними кадрами, підготовленими через аспірантуру, яку було відкрито у 1933 р. Одними з перших дисертації на вчений ступінь кандидата наук захистили Г.М. Знаменський, І.М. Литвак, В.Д. Попов, М.О. Бузикін, П.О. Вечерський, М.М. Поляченко, О.Д. Куриленко, Н.Ю. Тобілевич. У 1933 р. інститут очолив теж наш випускник Ф.К. Стефанський. Усього за 1932 – 1941 рр. КТІХП підготував 2535 технологів, механіків, економістів для різних галузей харчової промисловості. У довоєнний період КТІХП сформував викладацькі кадри, створив досконалу матеріально-технічну базу та увійшов до 20-ти кращих вищих навчальних закладів у СРСР.
У роки воєнного лихоліття професорсько-викладацький склад, студенти і випускники КТІХП виявили мужність і самопожертву в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників. Багато викладачів і студентів загинуло на фронті, а евакуйовані на схід (Воронеж, потім Бійськ) студенти і співробітники інституту продовжили навчальну, науково-дослідну роботу, виконали низку наукових розробок, які мали велике значення для забезпечення фронту і тилу продуктами харчування та медикаментами.
Під час війни інститут був повністю зруйнований. Після звільнення Києва від окупантів КТІХП, завдяки підтримці держави і зусиллям колективу і студентів, був швидко відбудований на новому місці, значно розширився і перетворився на один із провідних вищих закладів освіти з підготовки кадрів для галузей агропромислового комплексу УРСР та інших республік СРСР. Нове будівництво інституту очолював ректор І.Г. Грицюк .(1943 – 1947).
У 50- та 60-ті роки ХХ ст. матеріальну базу інституту було практично відновлено, діяли новий навчальний корпус, студентський гуртожиток на 800 осіб, заселено два житлових будинки для викладачів. Значно розширилася навчально-виробнича база: прийнято до експлуатації другу чергу навчального корпусу, збудовано актову залу, спортивний комплекс (500 кв.м). Почалося будівництво третьої черги інституту, яке відбувалося під керівництвом ректорів П.Д. Федорова (1947 – 1962), І.Г. Грицюка (1963 – 1970) і І.М. Федоткіна (1970 – 1974). У 1964 р. завершилося будівництво нового навчального корпусу і першого гуртожитку на проспекті Науки, а в 1967 р. було введено в експлуатацію новий лабораторний корпус.
Відкривалися нові спеціальності (промтеплоенергетика, автоматизація і комплексна механізація хіміко-технологічних процесів), удосконалювалась організаційна структура КТІХП (організація нових факультетів та кафедр), у навчальному процесі широко використовувалися технічні засоби навчання, було розпочато підготовку викладачів з обчислювальної техніки.
Інститут проводив велику науково-дослідну роботу. Обсяг наукових досліджень за 1965 – 1970 рр. порівняно з попереднім періодом збільшився у 3,5 раза, а економічна ефективність підвищилась майже в 7 разів.
Значного розвитку набула виховна робота: проводилися спортивні спартакіади інституту, вечори факультетів, великого значення набула роль студентського клубу, бібліотеки, багатотиражної газети “Промінь”. Школою трудового загартування юнацтва стали добровільні студентські будівельні загони.
1975 – 1990 рр. — період подальшого розвитку КТІХП, пов’язаний з ім'ям ректора, доктора технічних наук, професора, академіка Української академії аграрних наук Івана Степановича Гулого, який очолював КТІХП майже 30 років.
За цей час навчальні площі інституту зросли майже вдвічі. Було введено у дію нові гуртожитки, спортивний комплекс, навчальні корпуси. Істотно змінилася структура інституту і концепція підготовки фахівців. Відкривалися нові спеціальності, організовувалися нові кафедри й факультети, до складу інституту ввійшли технікуми та коледжі, створювалися навчально-консультативні центри і відкривались заочні факультети у різних містах України.
Велика робота проводилась із впровадження в навчальний процес активних методів навчання, планування та організації самостійної роботи студентів, використання технічних засобів навчання і навчального телебачення. Зросла роль науково-дослідної роботи студентів. Дипломні проекти мали елементи наукових досліджень, активізувалася робота студентського конструкторського бюро (СКБ). Вперше було впроваджено нову форму дипломних проектів – комплексне реальне дипломне проектування.
Змінилися підходи в організації науково-дослідної роботи в інституті. Провідною тенденцією став перехід від індивідуальних кафедральних до колективних тем, спрямованих на розв’язання великомасштабних народногосподарських проблем. Цьому також сприяли інтеграційні процеси щодо створення навчально-науково-виробничих комплексів. Активізувалась винахідницька робота. Протягом 70-тих років було отримано 293 авторських свідоцтва. Центром фундаментальних і пошукових досліджень була проблемна науково-дослідна лабораторія, створена у 1978 – 1980 рр.
У 1980 р. за заслуги у підготовці кваліфікованих спеціалістів для народного господарства і розвиток науки та у зв'язку з 50-річчям з часу заснування КТІХП нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1993 р. КТІХП одержав статус університету і перейменований в Український державний університет харчових технологій (УДУХТ).
Відповідно до Указу Президента України №266/2002 від 19 березня 2002 р., ураховуючи загальнодержавне й міжнародне визнання результатів діяльності Українського державного університету харчових технологій та його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки нашому університету надано статус національного. Віднині його нова назва — Національний університет харчових технологій.
Сьогодні НУХТ – це єдиний в Україні технічний університет, який здійснює підготовку висококваліфікованих фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавр, спеціаліст і магістр з 32 спеціальностей та 30 спеціалізацій для харчової, м'ясо-молочної, фармацевтичної і мікробіологічної промисловості, інших галузей агропромислового комплексу та харчового машинобудування країни. В університеті навчаються близько 17 тисяч студентів денної та заочної форм навчання. До структури університету входять 2 інститути післядипломної освіти, 9 заочних факультетів та 11 технікумів і коледжів, розташованих у різних містах України.
Структурна перебудова та подальше зростання НУХТ відбуваються під керівництвом ректора доктора технічних наук, професора А.І. Українця.