- •1.1. Предмет, мета і завдання навчальної дисципліни
- •1.2. Освіта – основа розвитку особистості. Співвідношення основних категорій: вища освіта, навчання, виховання і розвиток особистості студента
- •1.3. Вища школа – найважливіший чинник розвитку суспільства і держави
- •1.4. Історичні витоки вищої освіти в Україні
- •1.5. Острозька академія
- •1.6. Києво-Могилянська академія
- •1.7. Львівський університет
- •1.8. Розвиток вищої освіти в Україні у хіх ст.
- •1.9. Вища освіта в Україні у хх ст.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2 вища освіта в україНі та її інтеграція в європейський освітній простір План
- •2.1. Державна політика в галузі вищої освіти
- •2.2. Система вищої освіти в Україні та управління нею
- •2.3. Структура вищої освіти
- •2.4. Зміст і стандарти вищої освіти. Ліцензування та акредитація підготовки фахівців за напрямами і спеціальностями
- •2.5. Болонський процес, його започаткування і розвиток
- •2.6. Цілі Болонського процесу
- •2.7. Європейська кредитно-трансферна система
- •2.8. Стан інтеграції вищої освіти України в європейський освітній простір
- •Контрольні запитання
- •Тема 3 нухт – провідний вищий навчальний заклад
- •3.1. Коротка історія створення та розвитку університету
- •3.2. Мета і головні завдання університету
- •3.3. Структурні підрозділи університету
- •3.4. Управління університетом, його колегіальні, робочі та дорадчі органи
- •3.5. Науково-педагогічні працівники та їхні основні посади
- •3.6. Соціально-культурна інфраструктура університету
- •3.7. Студентське самоврядування університету
- •3.8. Правила внутрішнього розпорядку в нухт
- •3.9. Права та обов’язки студентів
- •Контрольні запитання
- •Тема 4 зміст, планування й організація навчально-виховного процесу
- •4.1. Сутність навчально-виховного процесу та функції навчальної діяльності студентів
- •4.2. Навчальні плани, програми навчальних дисциплін та програми практик
- •4.3. Порядок організації навчального процесу
- •4.4. Форми організації навчального процесу. Науково-дослідна робота студентів
- •4.5. Лекція – основний вид аудиторних навчальних занять. Конспектування лекцій
- •4.6. Використання студентами курсів і конспектів лекцій на паперових та електронних носіях
- •4.7. Інші види аудиторних занять (лабораторні, практичні, семінарські заняття, консультації)
- •4.8. Види самостійної роботи студентів
- •4.9. Підготовка до аудиторних занять
- •4.10. Виконання індивідуальних та домашніх завдань, курсових проектів і робіт
- •4.11. Підготовка до поточного, модульного та підсумкового контролю знань
- •4.12. Планування самостійної роботи студентів
- •4.13. Поточний, рубіжний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів
- •4.14. Рейтингова система оцінювання знань, умінь і навичок студентів
- •Контрольні запитання
- •Тема 5 формування загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів План
- •5.1. Складові загальнопізнавальних умінь і навичок навчальної роботи студентів. Слухання та його види
- •5.2. Правила користування студентами науково-технічною бібліотекою університету
- •5.3. Пошук інформації про літературу за допомогою бібліотечних каталогів та періодичних видань. Використання електронного каталогу
- •5.4. Правила читання літератури та форми ведення записів у процесі її опрацювання. Умови ефективного опрацювання літератури
- •5.5. Підготовка до публічного виступу
- •5.6. Публічний виступ
- •5.7. Участь у дискусії
- •Контрольні запитання
- •6.2. Умови навчання, їх класифікація
- •6.3. Самовиховання студентів у процесі навчання
- •6.4. Гігієна навчальної роботи студентів
- •6.5. Способи підвищення продуктивності навчальної праці студентів
- •Контрольні запитання
- •7.1. Кваліфікаційні вимоги до рівня професійно-практичної підготовки випускників університету та її зміст
- •7.2. Державна атестація бакалаврів, спеціалістів і магістрів
- •Контрольні запитання
- •Список РекомендованОї літератури Основна
- •Додаткова
- •Видання подається в авторській редакції
2.5. Болонський процес, його започаткування і розвиток
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, у тому числі вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
У 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій вищої освіти Європи, яку підписали 43 країни (Україна в тому числі). Лісабонська конвенція декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці.
25 травня 1998 р. міністри освіти Франції, Італії, Великої Британії та Німеччини на конференції, присвяченій 800-річчю Паризького університету, підписали так звану Сорбонську декларацію «Про гармонізацію європейської системи вищої освіти», завдання якої – створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди. Таким чином поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів. Обрані шляхи модернізації вищої освіти України аналогічні загальноєвропейським підходам. Принципи Болонської декларації в повному обсязі мають бути впроваджені у 2010 р., а 2005 р. визначено як проміжний етап моніторингу досягнутого.
19 червня 1999 р. міністри освіти 29 європейських країн підписали Болонську декларацію, головною метою якої проголошувалась побудова до 2010 р. загальноєвропейського простору вищої освіти (The European Higher Education Area), в якому викладачі та студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації будуть визнаватися. Ці два документи, що стали виявом розуміння спільних проблем і прагнення до побудови європейського простору вищої освіти, формально започаткували Болонський процес, який нині охопив усі країни Європи.
Наступний етап Болонського процесу розпочався у Празі 19 травня 2001 р., де представники 33 країн Європи підписали Празьке комюніке. Саміт підтвердив позиції щодо цілей, визначених Болонською декларацією, високо оцінив активну участь у процесі Європейської асоціації університетів (EUA), національних студентських спілок Європи (ESIB) та конструктивну допомогу з боку Європейської комісії. Країни-учасниці висловили свої зауваження щодо подальшого процесу, беручи до уваги різні цілі Болонської декларації.
Третій етап Болонського процесу стартував у Берліні 18 – 19 вересня 2003 р. Принципово нове рішення Берлінського саміту – поширення загальноєвропейських вимог і стандартів уже й на докторські ступені. Установлено, що в країнах-учасницях Болонського процесу має бути один докторський ступінь – «доктор філософії» у відповідних сферах знань (природничі науки, соціогуманітарні, економічні та ін.). Було запропоновано формулу триступеневої освіти (3–5–8), згідно з якою не менш як 3 роки відводиться для отримання рівня «бакалавр», не менше ніж 5 – «магістр» і не менш як 8 – «доктор філософії».