3. Дистрибутивний аналіз.

Пов'язаний з структуралізмом, поширений в 30-50-х рр.

Дистрибуція – сума всіх оточень, в яких зустрічається той чи інший мовний елемент, сума всіх можливих позицій елемента відносно інших елементів того ж рівня, його сполучуваність. Для упорядкування опису в дистрибутивному аналізі широко використовуються умовні позначення класів слів за допомогою літер, з яких утворюються дистрибутивні формули. За такого кодування слова замінюються символами, що вказують на клас, до якого належить слово (наприклад, N – іменник, V- дієслово).

Цей метод широко використовується у лексикографії.

4. Дистрибутивно-статичний.

Лінгвістична статистика – галузь мовознавства, яка займається вивченням методів розкриття закономірностей, властивих більшим сукупностям однорідних об’єктів на підставі їх вибіркового дослідження.

Метод базується на математичних підходах.

Д-С аналіз – сума формальних алгоритмічних процедур, що направлені на опис мови і спираються тільки на розподіл (дистрибуцію) заданих елементів у тексті. Під заданими елементами маються на увазі будь-які об’єкти в тексті, безпосередньо доступні нашому сприйняттю.

5. Валентностний.

Має багато спільного з Д-С аналізом.

Валентність – здатність певних розрядів слів приєднувати до себе інші слова (С. Д. Кацнельсон). За ознаками схожості валентностних характеристик можуть виділятися лексико-граматичні розряди, ідеографічні або ще менші групи. Стадії валентностного аналізу: після встановлення загальної задачі дослідження, встановлюється список слів, валентність яких потрібно вивчити, визначається тип текстів, з яких буде взята вибірка, й встановлюється загальний об’єм вибірки.

6. Контекстологічний.

Засновник теорії – Дж. Ферс, засновник Лондонської лінгвістичної школи. Вважав, що висловлювання отримує сенс в ситуативному та соціальному контексті і є функцією такого контексту. Н.Н. Амосова визначала контекст як поєднання вказівного мінімуму з семантично реалізованим словом.

Ситуація – позамовні обставини, які впливають на реалізацію значень. Типи:

- позатекстова життєва (загальні життєві умови)

- текстова (загальна тема тексту або текстовий опис ситуації).

7. Компонентний.

В компонентному аналізі значення слова розкладається на його складові (семантичні компоненти).

Сема – найменша одиниця змісту, неподільна на менші частини.

Компонентний аналіз за словниковими дефініціями базується на встановленій в логіці операції визначення понять. Звичайні етапи такого визначення – зазначення найближчого роду або класу, до якого належить предмет, та зазначення видових відмінностей, тобто ознак, які відрізняють означуваний предмет від усіх інших предметів того ж класу.

14. Напрямки в сучасному мовознавстві

В 20 веке в целом ряде наук наблюдается тенденция к изучению разных структур и составляющих их элементов. (структура – взаимосвязанные и взаимообусловленные элементы). Для 70-х годов характерна множественность направлений: развивается социолингвистика, психолингвистика, теория речевых актов. В 80-х все больше внимания завоевывает внимания семиотика как наука об общих свойствах знаковых систем, состоящая из 3 систем : семантики, синтактики и прагматики.

Прагматика изучает функционирование знаков в реальных процессах коммуникации. Современная прагматика стала совместной сферой деятельности для лингвистов, психологоа, философов, социологов и логиков, поскольку прагматические значения связывают языковые средства с ситуацией, с состоянием и намерениями говорящих, с направленностью речевого акта, с правилами вежливости, с паралингвистическими средствами, такими, как жесты и мимика.

Другое актуальное направление современных исследований- контрастивная грамматика, раньше наз. сопоставительной. Это направление изучает сравнение двух каких-нибудь языков. Н., при сравнении англ. языка с другими, обращается внимание на герундиальные, инфинитивные и причастные обороты.

Теперь мы подошли к прикладной лингвистике, которая включает в себя теоретические основы преподавание родного и иностранного языка, лексикографии, терминоведение, практическая стилистика. В последнее время, однако, многие понимают прикладную лингвистику более узко, как инженерную лингвистику, теорию создания машинных языков для автоматизированного поиска информации, машинного перевода и для автоматизации процессов управления.