8. Інтеграція та диференціація в науці. Причини, які обумовили розвиток технічного прогресу

Развитие науки происходит по двум противоположным и в то же время взаимосвязанным направлениям: по пути внутренней дифференциации и по пути интеграции с другими науками. Оба процесса могут происходить одновременно.

В каждую эпоху существуют какие-то общие тенденции мысли во всех областях познания.

Интеграция наук весьма характерна для нашего времени и объединяет, прежде всего, далекие дисциплины. Самые интересные и принципиально новые результаты получаются в стыках наук. Так из объединения технических, физических и естественных наук возникли кибернетика и биотика.(по такому же принципу смешивания, возник ряд и других наук). А развитие науки за принципом дифференциации приводит к росту новых направлений уже существующих дисциплин. В рамках синтаксиса, например, возник семантический синтаксис, коммуникативный или прагматический, функциональный.

Темпы развития той или иной отрасли науки определяются практическими задачами. Вот поэтому и развитие нужд технического перевода определяет интенсивное развитие терминоведения и создание технических словарей. Соответственно, бурный размах и приобретает и теория перевода, как художественного, так и технического направления.

12. Рівні методів наукових досліджень. Методологія, метод, методика в мовознавстві

В научном исследовании необходимо различать методологию,метод и методику.

Методика - способ нахождения нового материала, т.е. совокупность приемов наблюдения, эксперимента и описания.

Метод - это подход к изучаемому материалу, его систематизация и теоретическое осмысление (теория).

Методология - применение к процессу познания принципов мировоззрения, т.е. соотнесение полученных данных с другими фундаментальными науками и в первую очередь с философией.

Выбор метода анализа имеет для успеха работы первостепенное значение. Перечислить все методы невозможно, так как их существует большое множество, а так же при комбинировании основных методов в одной работе можно получить качественно другой результат. Итак, выделяют такие основные методы анализа:

• Гипотетико-дедуктивный метод

• Метод оппозиций

• Дистрибутивный анализ

• Дистрибутивно-статистический анализ

• Валентностный анализ

• Контекстологический анализ

• Компонентный анализ

13. Методи і процедури лінгвістичного аналізу

1. Гіпотетично-дедуктивний.

Складається з таких основних етапів: збір фактичного мовного матеріалу, узагальнення його індуктивним шляхом (індукція – розвиток думки від одиничного до загального) – побудова теорії у вигляді гіпотези, уточнення гіпотези різними шляхами (наприклад, зіставленням з існуючими концепціями), дедукція (виведення нової думки), перевірка істинності гіпотези на нових фактах.

Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і вимагає теоретичного обґрунтування та практичної перевірки, щоб стати достовірною науковою теорією.

Теорія – сукупність узагальнених положень, які створюють будь-яку науку або її розподіл.

2. Метод опозиції.

Оснований на теорії опозицій М.С. Трубецького. Опозиція можлива лише тоді, коли між її членами існують не тільки відмінності (диференціальні ознаки), а й спільні ознаки (підстава для порівняння). Опозицію можна визначити як семантично релевантну відмінність за однією ознакою за умов схожості інших. Під час порівняння враховуються та розглядаються не усі ознаки, а лише ті, що визнані суттєвими для запропонованої моделі.

Опозиції між членами опозиції поділяються на:

- привативні (бінарні) – один із членів характеризується присутністю, а другий – відсутністю досліджуваної ознаки;

- еквіполентні – не є ні підтвердженням, ні спростуванням якоїсь ознаки, а характеризуються лише його якісною відмінністю;

- градуальні (ступеневі) – члени опозицій відрізняються різними ступенями градації однієї тієї ж ознаки.

Опозиції по відношенню до системи:

- пропорційні – відношення між членами яких тотожні відношенням якихось інших опозицій;

- ізольовані – якщо в системі немає іншої пари, члени якої знаходилися б в таких самих відношеннях;

- багатовимірні – опозиції, основи яких не обмежуються членами даної пари, але розповсюджуються й на інші елементи в системі.