3.2. Методичні аспекти усного навчання та їх види.
3.2.1. Пояснення та бесіда, як види усного викладання матеріалу;
Методика навчання в умовах усного викладення залежить від самої
форми викладу матеріалу. Найпоширенішими видами викладення облікових дисциплін є пояснення (розповідь), бесіда, дискусія, диспут, дебати. Зупинимось більш детально на кожному з них.
Пояснення є важливим і найбільш розповсюдженим способом навчання. Пояснення за змістом повинно повністю задовольняти вимоги навчальної програми, а за формою максимально стимулювати інтерес студентів і сприяти засвоєнню ними навчального матеріалу.
Досить ефективним є пояснення, якщо воно здійснюється за основним підручником або опорним конспектом лекцій, якими користуються студенти. Викладач заздалегідь дає завдання прочитати матеріал з підручника, а потім на лекції пояснює вже знайомий студентам матеріал.
Особливо це є ефективним у тому випадку, коли зміст курсу прямо пов'язаний із законодавством, якому притаманні постійні зміни. Саме використовуючи метод пояснення, викладач висвітлює ті факти, які зазнали змін або (та) не знайшли відображення у підручнику.
Необхідно пам'ятати, що в будь-якому випадку даний метод не може бути замінений задиктовуванням. Тим більше це не допустимо на практичних заняттях, коли першу частину заняття викладач задиктовує умову, а другу - пояснює як розв'язувати дану задачу.
Якщо з певної теми або предмету відсутній збірник задач, викладач повинен подбати про те, щоб всі матеріали, необхідні для проведення заняття, були попередньо віддруковані у достатній кількості примірників і роздані студентам. Це дозволить, по-перше, заощадити час для вирішення вправ та їх обговорення, по-друге, в ході пояснення студент може робити замітки. Пояснення також може здійснюватись за планом - схемою лекції, яка роздається студентам або проектується на дошку. Зразок такого слайду наведено нижче.
Наприклад, тема: Облік коштів, розрахунків та інших активів.
1. Поняття грошових коштів та основні завдання їх обліку.
2. Організація обліку грошових коштів.
3. Документування операцій з грошовими коштами.
4. Синтетичний та аналітичний облік грошових коштів.
5. Відображення грошових коштів в облікових регістрах і фінансовій звітності.
6. Поняття та класифікація дебіторської заборгованості.
7. Визнання дебіторської заборгованості.
8. Оцінка дебіторської заборгованості.
9. Порядок розрахунків за дебіторською заборгованістю векселями.
10. Документування операцій, пов'язаних з обліком дебіторської заборгованості.
11. Організація синтетичного та аналітичного обліку дебіторської заборгованості.
12. Відображення розрахунків з дебіторами в облікових регістрах і фінансовій звітності.
Недоліком пояснення поряд з іншими методами навчання, є те, що студент менше активізується, тобто перетворюється в пасивного сприймача інформації (рис.3.4).
Рис.3. 4. Схема взаємодії між учасниками пояснення
Значна кількість нової інформації, яка спричиняє психологічне навантаження, призводить до того, що під час лекцій чи практичних занять важко зосередитися на сприйнятті нового матеріалу й розв'язанні поставлених задач. Погіршується увага, що призводить до втрати настрою і тонусу, сприймачі інформації можуть відчувати втому. Тому викладач час від часу повинен "ворушити" аудиторію. Це можна робити в прямому та переносному розумінні.
Прямий спосіб. Можна легко тонізувати себе, не привертаючи зайвої уваги, розім'явши пальці рук. Спочатку стискати пальці в кулак і розгинати в пряму долоню 6-8 разів. Потім розтерти долоню "миючими" руками. Після цього промасажувати великі пальці, особливо перші фаланги. Зробивши ці процедури, розслабити руки й вільно опустити вниз на хвилину-другу до відчуття приємної важкості й тепла. За цей час можна зробити кругові рухи стопами, не відриваючи п'ят від підлоги. Можна провести і традиційну фізичну зарядку, якщо дозволяє місце в аудиторії.
Непрямий спосіб. Відійти від основної теми, використовуючи цікаві факти, вислови. При цьому не можна зловживати прислів'ями, приказками чи веселими історіями. Причому, будь-яка приказка повинна органічно вписуватися в зміст лекції, а не штучно до неї притягуватися. Образність лекції створюється не зовнішніми атрибутами, а логікою лекції, її переконливістю.
Деякі викладачі насичують лекції кумедними фактами, анекдотичними випадками. Цікаві факти, несподівані порівняння цілком допустимі в лекції для її пожвавлення, але не можна перетворювати їх на самоціль. Протилежним поясненню є метод діалогу, відомий в педагогіці як метод бесіди.
Бесіда - це метод, за допомогою якого здійснюється процес спілкування, вона є джерелом взаємовідносин між викладачем і студентами.
Використовуючи бесіду як метод, викладач привертає увагу студентів
до обговорюваного питання і на цій основі формує у студентів відповідні знання. Бесіда - це один з методів вирішення проблеми формування мотивації навчальної діяльності студентів (рис.3.5).
Рис. 3.5. Схема взаємодії між учасниками бесіди
При правильній організації практичного заняття викладач не тільки
перевіряє виконання практичних робіт, але й виявляє в процесі бесіди, наскільки ефективно засвоєно зміст рекомендованої навчальної літератури. Основні етапи бесіди наведені на рис.3.6.
Рис. 3.6. Основні етапи проведення бесіди
На останньому етапі особливу роль відіграє викладач. Він узагальнює все висловлене, формулює на цій основі найбільш раціональне, з його точки зору, вирішення обговорюваної проблеми, передбачає конкретну програму дій для закріплення прийнятої у результаті бесіди норми.
Залежно від конкретних задач, змісту навчальною матеріалу, рівня творчої пізнавальної діяльності студентів і місця бесіди в дидактичному процесі виділяють різні види бесід.
Широке поширення має евристична бесіда (від слова "еврика" – знаходжу, відкриваю). У ході евристичної бесіди викладач, спираючись на наявні знання і практичний досвід студентів, підводить їх до розуміння і засвоєння нових знань, формулювання правил і висновків.
У ході бесіди питання можуть бути адресовані одному студенту
(індивідуальна бесіда) чи студентам всієї групи на практичному занятті чи потоку - на лекції (фронтальна бесіда).
Для повідомлення нових знань використовуються бесіди, що повідомляють. Якщо бесіда передує вивченню нового матеріалу, її називають ввідною чи вступною. Мета такої бесіди полягає у тому, щоб викликати в студентів стан готовності до пізнання нового. Закріплюючі бесіди застосовуються після вивчення нового матеріалу.
Одним з різновидів бесіди є співбесіда. Вона може проводитися як із
групою у цілому, так і з окремими студентами. Корисно організовувати співбесіду, починаючи навчання з перших курсів, коли студенти виявляють більше самостійності в судженнях, можуть формулювати проблемні питання, висловлювати свою думку з тих чи інших тем, винесених викладачем на обговорення.
Види бесід різноманітні і відрізняються за навчальною метою: вступні, узагальнюючі, підсумкові, проблемно-аналітичні.
Вступна бесіда частіше всього використовується для встановлення зв'язку наступного викладення з поняттями, вже відомими студентам. У вступній бесіді викладач виявляє засвоєння пройденого навчальною матеріалу і систематизує його, таким чином підготовлюючи студентів до кращого сприйняття нового матеріалу.
Узагальнююча бесіда зазвичай призначається для повторення і закріплення раніше викладених понять. Вона призначена для з'ясування, наскільки ефективно засвоєні студентами ці поняття і в той же час пожвавлює викладення.
Зв'язок нового матеріалу, який викладається на заняттях, з діяльністю
окремих підприємств, порівняння організації роботи одного підприємства з іншим вимагає від студентів проявити розумове напруження для аналізу думок, викладених викладачем.
Узагальнююча бесіда нерідко застосовується також у ході виконання практичних робіт для більш чіткого з'ясування окремих, вже відомих слухачам понять.
Підсумкова бесіда у більшості випадків використовується для узагальнень і висновків. Нерідко вона слугує також для визначення ступеня засвоєння студентами навчального матеріалу. У цьому випадку підсумкова бесіда наближається до опитування студентів і може бути названа контрольною.
Проте ми вважаємо, що заняття з облікових предметів доцільніше проводити з використанням методу проблемно-аналітичної бесіди.
Проблемно-аналітична бесіда - це метод навчання, за допомогою якого відбувається розв'язання завдань, проблем на основі осмислення здобутих раніше знань.
Особливість проблемно-аналітичної бесіди полягає в поєднанні цих двох завдань навчання: пошук нових знань і аналіз та осмислення інформації. В ході такої бесіди можливе залучення студентів до самостійного мислення в процесі ознайомлення їх з окремими питаннями.
Аналітична частина бесіди базується на тому, що студенти виділяють головне, зіставляють і протиставляють явища, встановлюють часові, причинно-наслідкові, функціональні зв'язки між факторами, подіями, явищами, обговорюють способи розв'язання задач.
Цей метод навчання вимагає від викладача ретельної підготовки. Готуючись до заняття, викладач формулює проблему, розподіляє її на структурні компоненти - запитання, передбачає проблемні питання, що можуть виникнути у студентів під час обговорення.
Викладач повинен впевнено вести бесіду, направляючи її хід, і домагатися активності всіх студентів. Втягнення студентів у бесіду дозволяє йому виявити недоліки викладання для їх своєчасного усунення і ліквідувати виявлені прогалини у знаннях студентів.
Своєрідним різновидом програмно-аналітичної бесіди є застосування методики наукової атаки. Особливість цієї методики полягає у цілеспрямованій та творчій роботі всього колективу з висування ідей. Як правило, мозкова атака здійснюється за такою схемою:
1) формулювання проблеми;
2) висунення ідей;
3) критика ідей;
4) вибір оптимальної ідеї.
Для успішного проведення мозкової атаки необхідно уникати офіційної обстановки і заохочувати активність студентів у висловлюваннях ідей. Викладач допустить помилку, якщо після формулювання студентом власної ідеї він буде критикувати її. Ведучий повинен заохочувати колективне обговорення, навіть якщо воно спричинює порушення дисципліни.
В ході бесіди викладач системою питань скеровує думку студентів на знаходження нових висновків на основі набутих раніше знань. Така бесіда особливо цінна тим, що студенти привчаються до самостійної впертої розумової роботи.
Постановка перед студентами в процесі пояснення матеріалу проблемних питань з метою самостійного їх розв'язання дозволяє розвинути уміння самостійно мислити.
При проведенні бесіди питання рекомендуються задавати всій аудиторії, не вказуючи попередньо, хто з студентів повинен відповідати. Лише сформулювавши питання, викладач або пропонує відповісти на нього бажаючому, або викликає визначеного студента. При викликанні студентів потрібно диференціювати питання, задаючи найбільш складні з них добре підготовленим студентам, а питання простіші - студентам менш підготовленим, маючи на увазі, що у даному випадку постановка цих питань не переслідує цілей контролю, а застосовується головним чином для повторення пройденого матеріалу.
Вміння формулювати питання - показник майстерності викладача. Вони
повинні охоплювати головне, бути точно і лаконічно сформульованими, об'єднуватись головною проблемою, спонукати до пошуку.
Починати питання бажано з цифр. Це сприяє більш конкретній відповіді. Основне правило при задаванні питань: більше питань – менше розмов.
Питання розрізняють відкриті, закриті та альтернативні. Відповідаючи на них, студент повинен проявити знання, викласти інформацію на задану тему. Прикладом відкритого питання може бути наступне: "Що відноситься до оборотних активів?" Закриті питання передбачають однозначну відповідь: так або ні. Наприклад, "Чи нараховується амортизація на МШП?" Альтернативне питання у своєму формулюванні передбачає вибір. Наприклад, "Основні засоби в Балансі підприємства відображаються за первісною чи залишковою вартістю?"
Питання також може задаватись з тим, щоб спрямувати хід думок студента у необхідному напрямі. Наприклад, "Як ви думаєте, чи є цінною бухгалтерська інформація для керівника підприємства?"
Контрольне питання передбачає відповідь, яка б ґрунтувалась на
пройденому або тільки що висвітленому питанні: "Отже, які методи нарахування резервів сумнівних боргів Вам відомі?"
У процесі бесіди викладач спрямовує, оформлює думку студентів,
узагальнюючи колективний пошук у вигляді вирішення проблеми.
Кожний учасник бесіди слідкує за ходом роздумів інших студентів, це
посилює роботу думки та сприяє розвитку економічного мислення.