2.1.4. Методика проведення та аналіз проведеної лекції

Методика приведення лекцій багатогранна. У їх побудові, у формі

викладення відображаються індивідуальні особливості лектора, його творчий підхід. Але при всьому різноманітті методичних варіацій можна зробити деякі узагальнення та сформулювати основні особливості лекційного методу.

На початку лекції рекомендується коротко нагадати зміст попереднього матеріалу, встановити зв'язок з ним наступної теми. Якщо лекція присвячена, наприклад, структурі балансу, то лектор нагадує класифікацію засобів підприємства, викладену на попередній лекції. У даному випадку повторення ознак групування засобів полегшить розуміння структури балансу. Цей короткий вступ у той же час мобілізує увагу слухачів.

Корисним є попередньо повідомити студентам план лекції. Краще за

все, якщо він буде надрукований і заздалегідь розданий студентам, щоб вони встигли до лекції ознайомитися з літературою, продумати зміст теми. Тоді лекція буде засвоєна глибше, її педагогічний ефект зросте.

План лекції з облікових дисциплін може містити, крім вузлових питань теми, цифровий ілюстративний матеріал, схеми та графіки. Наявність плану та ілюстративного матеріалу (з якими студентів бажано ознайомити заздалегідь) полегшить викладення лекції, надасть їй більш стрункий та систематизований характер. Корисним є попереднє обговорення плану наступної лекції на поточній.

Сухе плутане викладення, невпевненість викладача і монотонність подачі матеріалу зменшують інтерес до лекції. З іншого боку, не слід всю лекцію викладати у піднесеному тоні, з недоречним у науковій лекції пафосом. Це швидко втомлює слухачів.

Здатність лектора передати навчальний матеріал у живій, образній формі має першочергове значення. Чигати лекцію з конспекту, часто заглядати в тези не рекомендується. Підготовлений лектор, що добре володіє матеріалом, чітко уявляє собі план лекції, пам’ятає її зміст. Він звертається до записів лише в тому випадку, коли потрібно навести цитату або дати точне визначення.

Студенти самостійно не можуть виділити основний матеріал курсу,

тому лектор повинен постійно вказувати, які положення, методи необхідно засвоїти.

Деякі викладачі під час лекції пропонують студентам записувати різні

правила та визначення. Зловживати цим також не варто. Крім того, перетворення лекції в диктант означає нічим невиправдану втрату часу. Запис пояснень під диктовку лише відволікає увагу і заважає засвоєнню матеріалу. Достатньо того, що на лекції з облікових дисциплін слухачі записують цифрові приклади, які наводить викладач. Цифри повинні наводитися зі значною обачністю. Вони погано сприймаються аудиторією.

Зміст навчального матеріалу можна значно глибше розкрити при

використанні наочних посібників - показу схем, класифікаційних графіків і макетів розрахункових формулярів, а також демонстрації оргтехніки. Детальніше про користування наочними посібниками йтиметься у темі 8.

Сприйняття полегшується, якщо встановлюються причинні зв’язки

нових понять з поняттями вже відомими. Цілком обґрунтованим є прийом викладення нового навчального матеріалу на основі короткого повторення та встановлення зв’язку з вже відомим. Важливого значення при цьому набуває логічно струнке і послідовне викладення даного курсу та ув’язка його викладання з іншими дисциплінами навчального плану. Щоб зв’язки та логічна послідовність окремих частин курсу були якісно сприйняті, слід йти від більш простого до більш складного та не починати викладення нового матеріалу, поки не буде засвоєно попередній. Звичайний прийом короткого повторення пройденого матеріалу встановлює зв’язок із наступним викладенням і полегшує засвоєння нових знань. Раціонально побудоване навчання вимагає, щоб у викладенні лектора було чітко відокремлено головне та суттєве від другорядного. Запам’ятовування головних, основних думок і положень полегшує зберігання в пам’яті й другорядних деталей.

Конспект є важливою формою активізації методики викладання

економічних дисциплін.

Найважливіша ознака будь-якого мислення - незалежно від його

індивідуальних особливостей - це вміння виділяти суттєве, самостійно приходити до все нових узагальнень та висновків. Мета таких міні-конспектів - узагальнити засобами графічного моделювання основні думки та логічні зв'язки навчального матеріалу.

Розробляючи конспект, слід завжди пам'ятати про встановлення

оптимальних співвідношень між описовим матеріалом, теоретичним узагальненням і конкретними прикладами з практики.

Вивчення психологічних особливостей сприйняття інформації

показало, що при конспектуванні лекцій різного ступеня складності переробка та фіксація інформації відбуваються в плані її згортання з опорою на найбільш інформативні поняття.

Складання студентом конспекту однієї з лекцій є різновидом розумової

діяльності студента для засвоєння знань, їх застосування, структурно-графічного конструювання.

Не прагнучи до прямого запам'ятовування конспекту, студент повинен

працювати з ним у різних формах самостійної та аудиторної роботи.

Конспект-схему, розроблений викладачем, слід використовувати у кількох видах роботи:

• для первісного засвоєння лекції;

• для роботи з підручником;

• для контролю знань: перевіряючи знання студентів, можна дати завдання розкрити зміст окремого блоку конспекту, навести змістовний приклад тощо;

• для повторення й доповнення тем;

• для встановлення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків.

У кінці лекції рекомендується відвести час для відповідей на питання, також можна провести невеличке опитування (тестування) на предмет першого засвоєння лекції. Позитивним моментом такого опитування є те, що лектор може одразу побачити, які питання лекції засвоєно гірше, а які - краще.

Проведення контролю на лекції сприяє тому, що студент перед

лекцією проглядає конспект попередньої, хоча б у загальних рисах осмислює її зміст, а це добре впливає на якісь сприйняття нового матеріалу. Контроль на лекції результативний тільки в тому випадку, коли він охоплює всіх студентів.

Студенти конспектують матеріал лекції переважно механічно, не усвідомлюючи ні їх змісту, ні логіки. У кращому випадку вони засвоюють під час лекції окремі положення і факти, але більш або менш загального пов'язаного уявлення про проблему не отримують. У них поступово виробляється установка: головне - записати те, що говорить лектор, скласти конспект, щоб було легше підготуватися до іспитів.

Багаторазове повторення призводить до того, що студенти зовсім не

намагаються зосередити увагу та сприймають окремі слова або невеликі словосполучення механічно, розумова активність їх зводиться до мінімуму.

Активне слухання залежить від багатьох факторів, головні з яких наступні:

• Стимулювання до слухання (повідомлення плану викладення, вимога зробити висновок або аргументувати прослухане, використання цікавого матеріалу).

• Емоційність, логічність, переконливість, темп і культура мовлення викладача, наявність у ній елементів діалогу.

• Доступність сказаного для розуміння слухачів.

Активізувати роботу студента на лекції можна такими способами:

1) лектору не уникнути пасивної аудиторії, якщо студенти помітили,

що лекція - це переказування підручника й нічого нового в ній немає. Тому на лекції корисно час від часу підкреслювати, що частину матеріалу студент не знайде в підручнику, а інша частина не викладається конспективно саме тому, що вона добре викладена в підручнику;

2) детальний запис лекції запобігає глибокому осмисленню матеріалу,

тому на першій лекції слід виділити час для того, щоб нагадати студентам правила конспектування (записувати лише основні думки);

3) лекція у будь-якій її формі - це не монолог. Використовуючи питання

та проблемні ситуації, можна і навіть корисно спонукати студентів подумки вести діалог з лектором, порівнювати положення з відомими раніше, перевіряти міцність аргументації. Досить корисною, наприклад, є спроба студента вирішити висунуту в лекції проблему раніше, ніж розв'язок буде сформульовано лектором, а потім порівняти ці розв'язки. При цьому лектор може вживати такі фрази-запрошення до розмови: проаналізуйте..., розгляньте..., запропонуйте свою думку щодо цього питання..., наведіть свій варіант... тощо.

Лектору не слід "боятися" і питань. Питання студента – найважливіший показник його пізнавальної активності. Ефективними є і прийоми, що сприяють посиленню зв'язку між лектором і аудиторією, починаючи від окремих питань, спрямованих до аудиторії в цілому і тих, що передбачають відповідь у вигляді загальної реакції або окремих реплік, і закінчуючи завданнями типу тестів, невеликими бесідами з окремими студентами або їх групою.

Якщо потрібно наголосити на якійсь думці, то це можна зробити кількома способами:

• перш ніж висловити її, помовчіть якусь хвилю, а потім уже говоріть;

• підсильте свій голос або навпаки;

• уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;

• доповніть усне слово жестом і мімікою;

• змініть тон голосу;

4) на старших курсах, коли студенти вже мають можливість працювати, можна запросити випускників-практиків проілюструвати питання лекції прикладами з практики обліку. Наприклад, з курсу "Звітність підприємств" на питання "Подання податкової звітності" працюючий студент може поділитися досвідом про те як він здавав квартальний звіт;

5) ознайомлення з історією наукового пошуку. Наприклад, в курсі “Історія розвитку бухгалтерського обліку”, згадуються імена таких сучасних вчених як А.М. Кузьмінський, В.В. Сопко, Ю.Я. Литвин та інші.

Найважливішим засобом підвищення ефективності навчання є розвиток інтересу студентів до даного предмету. Зацікавленість студентів привертає їх активну увагу, підвищує продуктивність навчання.

Розрізняють загальний і безпосередній інтерес до предмету вивчення. Студент може, наприклад, мати загальну зацікавленість у вивченні бухгалтерського обліку, однак цього ще недостатньо. Для успішного навчання необхідно викликати в нього безпосередній інтерес до визначеної теми курсу на даний проміжок часу.

Одним із засобів, що дозволяють збільшити інтерес до лекції, встановити контакт з аудиторією, служить постановка деяких питань теми в проблематичній формі. При цьому лектор, коли викладає суть проблеми, висвітлює обставини, що ускладнюють її рішення, і, підготувавши аудиторію до сприйняття висновку, розвиває вирішення проблеми.

Доповнюючи відомості прикладами, викладач повинен ретельно і не поспішаючи відтворювати їх на дошці, зважаючи на те, що його недбалість передається студентам і що вони повільніше відтворюють записи у конспектах, так як їм доводиться одночасно засвоювати зміст навчального матеріалу.

Використання усіх наведених методів зводиться до одного – підвищення зацікавленості студентів.

Переконливість засобів, що використовує викладач, підвищується у таких випадках:

• Конкретність виражальних засобів (слово, жест, приклад)

• Особливості теми - чим вище ступінь абстракції при описуванні образу, тим менша сила впливу.

• Мовна динаміка (м'якість і сила голосу).

Робота студента у ході лекції є його самостійною роботою. Вона повинна бути продовжена і після лекції роботою з підручником, монографією, науковою статтею. Студента слід привчити працювати над темою лекції до того, як вона читається. Наприклад, читаючи третю тему, лектор дає завдання студентам прочитати розділ підручника з четвертої і п'ятої тем. Така самостійна робота, як правило, полягає у прищепленні студентам прагнення і навиків самосійного мислення, уміння правильно оцінювати навколишні події і певним чином вести себе, поваги до своєї майбутньої професії, працелюбності тощо.

Одним з найважливіших і найбільш застосовуваних методів стимулювання уваги студентів є мотивація матеріалу, який вивчається. Щоб створити інтерес для забезпечення активного сприйняття, розуміння та запам'ятовування студентами матеріалу, викладач обґрунтовує практичне значення питання, яке вивчається, та цільову установку вивчення. За кожною темою курсу слід навести окремі мотиви. Наприклад, викладенню класифікації витрат виробництва передує обґрунтування значення цієї класифікації для наступного вивчення питань калькулювання; перед викладенням методів калькулювання обґрунтовується значення правильного обчислення витрат виробництва та рентабельності підприємства тощо.

Після викладення лекції робота над нею не припиняється. У процесі викладення лекції виникають ідеї з приводу удосконалення її структури, розподілу часу, більш точніші формулювання визначень основних понять. Це ще раз підтверджує зручність ведення конспекту з заздалегідь відведеними полями, на які й записуються бажані уточнення.

Можливість практичного застосування теоретичних знань завжди є найважливішим стимулом до навчання. У такій дисципліні як бухгалтерський облік зв'язок теорії і практики видно особливо чітко, що знаходить безпосередню форму вираження у вирішенні прикладів і завдань.

Якість лекції залежить від теоретичного рівня, методики подання базових теоретичних положень і закономірностей, що лежать в їх основі, чіткого уявлення про співвідношення необхідної та надлишкової інформації, вивільнення навчального часу на проблемний теоретичний аналіз провідних ідей у поєднанні з аналізом реальних ситуацій тощо.

Критерієм професійної підготовки викладача є вміння:

• чітко визначити мету викладання курсу;

• розробити взаємозв'язок тем та розділів курсу;

• визначити необхідний обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

• допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

Аналіз лекції можна проводити за такими критеріями:

1) самоаналіз підготовки лекції:

• розробка тематичного плану;

• вибір організаційних форм і типу проведення лекції;

• складання плану заняття;

• підготовка конспекту тез заняття;

• розробка конспекту-схеми заняття;

• підготовка контрольних питань і завдань.

Наведена нижче таблиця допоможе оцінити названі критерії на кожному етапі підготовки та проведення лекції.

2) інформаційна цінність:

• чи вистачило часу на висвітлення всього матеріалу (можлива помилка: надмірна кількість матеріалу);

• чи є інформація, наведена у лекції, реальною (можлива помилка: відсутність прикладів з практики обліку),

• ознайомлення з літературою за темою, доступність всіх нових термінів і понять.

Іноді ефективність лекції намагаються виміряти тим, наскільки студент запам'ятав її. Але первісне запам'ятовування без закріплення знань на практичних заняттях мало що дасть. Саме практичні та семінарські заняття -одна з основних форм закріплення отриманих на лекції знань.

Таблиця 2.

Етапи підготовки лекції

Назва етапу	Зміст етапу	Результат етапу
1	2	3
Аналітичний	Проблемний аналіз теми; формулювання основних питань; пошук відповідей на них; формулювання відповідей	Теоретична концепція лекції
Стратегічний	Визначення "обличчя" аудиторії; формулювання цільової установки; завдання та надзавдання формулювання тези і цікавого (рекламного) заголовку	Робочі тези та рекламна назва
Тактичний	Підбір фактів, аргументів, ілюстрацій; вибір прийомів та засобів активізації аудиторії; композиція матеріалу	Загальний план та композиція лекції
Редакційний	Заміна нерозумі лих слів; роз'яснення важких термінів; зменшення повторів, штампів; спрощення мови	Читання вголос відредагованою тексту
Робочий (аудиторний)	Орієнтація на аудиторію; тактика лекції; читання лекції; зворотній зв'язок зі слухачами	Лекція
Контрольно-підсумковий	Самоаналіз: позитивні якості й вади; аналіз відгуків	Виправлений текст

Після викладення лекції викладач продовжує збирати додатковий матеріал для лекції;

3) оцінка викладу лекції:

• вміння володіти увагою студентів;

• поєднання корисної інформації з наглядом за поведінкою слухачів;

• уміння привернути увагу та навести порядок;

• звернення до конкретних слухачів (елементи діалогу);

• швидкість реагування на незвичайні ситуації;

• манера та стиль викладу;

• зовнішній вигляд викладача;

• культура мовлення: вимова, інтонація, темп;

• дотримання тексту або імпровізація;

• правильність мови, її відповідність характеру виступу;

4) виділення головних думок та висновків;

5) використання прийомів закріплення (повторення, питання на перевірку розуміння, засвоєння; підведення підсумків у кінці кожного питання, в кінці всієї лекції).

Педагогічні рекомендації молодим викладачам з методики проведення та аналізу проведеної лекції

Основні етапи пам’яті – запам’ятовування, збереження та відтворення інформації. Властивість пам’яті – забування: якщо студент на лекції запам’ятав 50% інформації, через тиждень залишається 25%. Цей відсоток значно підвищується, якщо в ході лекції активізується як зорова, так і словесно-логічна пам’ять.

Лектор переконливо доводить правильність висунутих положень, бездоказово декларує істини;

6) виховний вплив;

7) використання наочних засобів.

Звичайно, перелік таких критеріїв може збільшуватись. З метою переведення цих критеріїв у кількісні показники доцільно кожному критерію присвоїти певну кількість балів. Проте ці кількісні показники повинні змінюватися у залежності від виду лекції. Наприклад, в лекції-візуалізації значна питома вага повинна відводитись критерію “Використання наочних засобів”, тоді як для лекції-бесіди більше значення мають критерії, які дають оцінку викладу лекції.

Звичайно, аналіз лекції потрібен не заради аналізу, а для подолання

труднощів, які виникли в ході її підготовки і викладення. Тому ефективним є проведення такого аналізу як лектором, так і іншими викладачами кафедри з подальшим їх порівнянням. У зв'язку з цим, доцільними є взаємні-відвідування викладачами лекцій та обговорення текстів лекцій з іншими викладачами (наприклад, на кафедрі).