Лабораторна робота № 2.3 статистична обробка результатів моделювання
Мета роботи – навчитись визначати основні статистичні характеристики випадкової величини, представленої у вигляді простого статистичного ряду, будувати графіки функції розподілу і щільності розподілу за даними отриманим експериментальним шляхом.
1. Теоретичні відомості
Припустимо, вивчається деяка випадкова величина (ВВ) X, закон розподілу якої невідомий, і потрібно перевірити експериментально гіпотезу про те, що величина X підпорядкована деякому теоретичному закону. З цією метою над ВВ X проводиться ряд незалежних дослідів (спостережень). У кожному з цих дослідів ВВ X приймає певне значення. Сукупність отриманих значень величини і являє собою первинний статистичний матеріал. Така сукупність називається "простою статистичною сукупністю" або "простим статистичними рядом". Зазвичай проста статистична сукупність оформлюється у вигляді таблиці з одним входом.
В даній лабораторній роботі вихідні дані представлені у вигляді Excel-таблиці: в першому стовпчику – значення ВВ, отримані експериментальним шляхом; в другому – значення ВВ, змодельовані за ймовірним теоретичним законом розподілу.
1.1. Статистичні характеристики вв
Основні числові характеристики ВВ (математичне сподівання, дисперсія) мають свої аналоги і для статистичних розподілів.
Математичному очікуванню ВВ відповідає середнє арифметичне значень, яке називається статистичним середнім:
,
де
– значення ВВ, отримане в i-му
досліді, n –
число дослідів.
В програмі Excel статистичне середнє знаходиться за допомогою функції СРЗНАЧ(значение1; значение2; ...), де значение1; значение2 – значення ВВ.
Статистична дисперсія ВВ X визначається формулою:
,
де
–
статистичне середнє.
В програмі Excel статистична дисперсія визначається за допомогою функції ДИСП(значение1; значение2; ...), де значение1; значение2 – значення ВВ.
1.2. Щільність розподілу вв
При
великій кількості спостережень
статистичний матеріал необхідно
додатково обробляти — будувати так
званий «статистичний
ряд». Тобто
весь діапазон спостережених значений
X необхідно
поділити на
інтервали або «розряди». При визначенні
кількості інтервалів рекомендується
користуватись правилом Стерджеса:
,
де k
– кількість інтервалів; n
– число дослідів.
У програмі Excel число дослідів (кількість спостережень) n може бути знайдено за допомогою функції СЧЁТ(значение1; значение2; ...).
Величина інтервалу розраховується наступним чином: від максимального значення ВВ віднімається мінімальне і ділиться на кількість інтервалів k. Далі підраховується кількість значень (частота потрапляння) mi, яка приходиться на кожен i-й розряд. Для цього в програмі Excel можна використовувати функцію
ЧАСТОТА (массив_данных; массив_интервалов),
де массив_данных – значення ВВ; массив_интервалов – праві границі розряду.
В табл. 2.5 представлений статистичний ряд, де наведені розряди в порядку їх розташування уздовж осі абсцис та відповідні частоти.
Таблиця 2.5
|
|
|
… |
|
… |
|
|
|
|
… |
|
… |
|
Тут
–
позначення i-го
розряду;
–
границі розряду; mi –
відповідна частота потрапляння; k –
число розрядів.
Статистичний ряд часто оформлюється графічно у вигляді так званої гістограми. Гістограма являє собою графік щільності розподілу величини X і будується таким чином: по осі абсцис відкладаються розряди, по осі ординат – відповідні їм значення частоти попадання mi.