Самокеровані

Програмне управління

Автоматичне

управління

Параметрична адаптація Саморегуляція

(структурна адаптація)

Керовані зовні

Без зворотного зв'язку

Регулювання

Управління за

параметрами

Управління за

структурою

З комбінованим управлінням

Автоматичні

Напівавтоматичні

Автоматизовані

Організаційні

Рис. 3.2. Класифікація систем за способом управління

Самокеровані системи мають власний блок управління, у систем, керованих ззовні існує тільки зовнішнє управління, у систем з комбінованим управлінням є блок управління у самій системі, за допомогою якого здійснюється управління певними параметрами, але система підлягає також і зовнішньому управлінню.

Спосіб регулювання керованих зовні систем полягає в оцінюванні існуючого стану, порівнянні з бажаним і виробленні додаткового управління, яке повертає систему до бажаного стану. Параметрична адаптація полягає у підлаштуванні параметрів системи з метою досягнення бажаного стану системою. Якщо при адаптації параметрів системи бажаний стан не досягається, то необхідно здійснювати процедури структурної адаптації. Системи з самоорганізацією здатні змінювати свою структуру та оточуюче середовище.

Вивчаючи важливу класифікаційною ознаку систем як складність, слід розібратись у відмінностях між складністю та «важкістю». Складні системи - це цілеспрямовані системи, побудовані для розв'язування багатоцільових задач і для їх опису використовують взаємопов'язаний комплекс різних моделей. Існує два основних способи переведення складної системи у просту: 1) з`ясування причин складності, отриманні необхідної інформації та введенні її в модель системи; 2) зміна мети системи.

Великими є системи, моделювання яких ускладнено внаслідок їх розмірності. Великі системи обов'язково розглядаються як сукупність підсистем. При цьому, для їх дослідження використовують два шляхи: а) композицію – це дослідження від елементів, підсистем до системи; б) декомпозицію – коли нова інформація отримується зі знання системи загалом.

Складні системи мають ряд специфічних властивостей, основними серед них є емерджентність - наявність у складної системи властивостей, що не можуть бути виведені з відомих властивостей елементів, які входять до її складу та синергізм - ефективність сумісного функціонування елементів системи вища, ніж сумарна ефективність ізольованого функціонування цих же елементів. Характерним для складних систем є наявність обмежень на здійснення призначення, в результаті чого проблема пошуку «найкращого» розв'язку перетворюється у проблему знаходження прийнятного розв'язку. Далі слід зрозуміти, у чому полягають зовнішні та внутрішні обмеження.

На завершення вивчення теми необхідно з'ясувати етапи життя системи та особливості циклів життя штучних та природних систем.

Література: 2, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19.

Практична робота № 2

План заняття

1. Аналіз класифікаційних ознак класифікацій складних систем.

2. Основні особливості та характерні ознаки складних систем.

3. Механізми управління складними системами.

4. Сенс поняття «оптимальність» для складних систем.

5. Аналіз властивостей складних систем.