МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОБОЧА ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ТЕОРІЇ СИСТЕМ І СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ»

для студентів денної форми навчання

з напрямків підготовки 6.030508 – «Менеджмент»,

6.030508 – «Фінанси і кредит» та

6.030509 – «Облік і аудит»

(в рамках впровадження кредитно-модульної системи ОНП)

Затверджено

на засіданні навчально-методичної Ради

Національного транспортного університету

Протокол № ___ від _____________2010 р.

Перший проректор, професор

_____________________М.О. БІЛЯКОВИЧ

Київ - 2012

1. Методичні вказівки до виконання практичних занять і самостійної роботи

Тема 1. Виникнення і розвиток системних уявлень

Методичні вказівки

Щоб зрозуміти сутність системності, студенту слід з'ясувати функції та відмінності її складових, рис. 1.1. Системний підхід розглядає будь-який об'єкт в якості відносно самостійної системи зі своїми особливостями функціонування та розвитку. Принцип системності передбачає: розгляд об'єкта діяльності (теоретичної і практичної) як системи, тобто як певної множини взаємодіючих елементів; встановлення складу, структури й організації елементів і частин системи, виявлення головних взаємодій між ними; виявлення зовнішніх зв'язків системи, встановлення головних; визначення функцій системи та її ролі серед інших систем; аналіз діалектики структури та функцій системи; виявлення закономірностей і тенденцій розвитку системи та її складових. Теорія систем (наукове знання про системи) пояснює походження, устрій, функціонування та розвиток систем різної природи. Системний метод виступає як деяка інтегральна сукупність відносно простих методів і прийомів пізнання, а також перетворення дійсності.

Системність

Системний метод

Системний підхід

Системна теорія

Пояснювальна

Орієнтаційна

Пізнавальна

Світоглядна

Методологічна

Систематизуюча

Рис. 1.1. Структура системності та функції її складових

Особливу увагу слід звернути на вивченні суті системології і зрозуміти відмінності її складових, рис. 1.2.

У подальшому слід зупинитись на вивченні еволюції системних уявлень, з'ясувати причини, які зумовили перехід від простих до більш складних визначень поняття «система». Особливу увагу необхідно звернути на процес створення і розвитку загальної теорії систем (ЗТС). Необхідно уяснити причини поділу ЗТС на ЗТС «у широкому» розумінні та «у вузькому».

Далі слід поглибити свої знання про суспільство як систему, з'ясувати у чому полягають ознаки суспільства як системи. Особливу увагу необхідно звернути на основні характеристики соціальних систем: 1) нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поведінки; 2) здатність і прагнення до цілеутворення; 3) поліструктурність, поліфункціональність, поліваріантність у розвитку; 4) гнучкість, адаптивність, стійкість, спроможнійсть до виживання, збереження своєї самобутності; 5) самоорганізацію, саморегуляцію, самоуправління та саморозвиток; 6) унікальність та непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах, але в той же час наявність у неї граничних можливостей, обумовлених наявними ресурсами (елементами, їх властивостями) і характерними для певного типу систем структурними зв'язками; 7) єдність раціонального й ірраціонального, розуму і дурості, думки і почуття; 8) наявність у системах штучних елементів, структур, функцій; 9) здатність відтворення елементів, структур, самих себе. Серед основних різновидів соціальних систем можна виділити індивідів, соціальні групи, інститути, спільноти, організаційні, інформаційні системи, масового обслуговування, учбово-виховні, ігрові та інші.

Загальна теорія систем

Математика

Філософія