6. Досягнення спільної мети в сильно децентралізованій системі забезпечується:

а) стійким механізмом регулювання, що реалізує позитивний обернений зв 'язок, який веде до досягнення спільної мети;

б) координацією потоків, що надходять у систему з зовнішнього середовища;

в) керуючими діями верхніх рівнів ієрархії;

г) стійким механізмом регулювання, що не дозволяє сильно відхилитися від поведінки, яка веде до досягнення спільної мети;

д) обмеженням впливів зовнішнього середовища на елементи та структуру системи.

7. Ієрархія - це:

а) структура з підпорядкованістю, тобто з нерівноправними зв'язками — дії в одному напрямку виявляють набагато більший вплив, аніж в оберненому;

б) деревовидна структура, в якій відношення підпорядкування служать для забезпечення інформованості верхніх рівнів ієрархії;

в) мережа, в якій завдяки наявності великої кількості зв'язків між елементами забезпечується стійкість системи;

г) система, в якій діють негативні зворотні зв'язки, що сприяють досягненню системою глобальної мети;

д) структура з жорстким підпорядкуванням та централізацією і наявністю асиметричних зв'язків, внаслідок чого завжди забезпечується досягнення генеральної мети.

Теми рефератів і доповідей

1. Сутність проблеми визначення границь системи.

2. Зміст основних аспектів мети та їх практичне значення.

3. Об'єктивні та суб'єктивні цілі.

4. Практичне значення класифікації цілей з точки зору часу та наявності інформації про способи досягнення мети.

5. Властивості структури системи.

6. Основні особливості ієрархії.

7. Ієрархічні структури у природних та штучних складних системах.

8. Діалектика взаємозв'язку складу, структури та організації системи.

9. Проблеми організації соціальної системи.

10. Основні проблеми функціонування системи.

11. Середовище проживання та середовище перетворення системи.

12. Рівновага систем.

13. Поведінка та стійкість систем.

Тема 3. Типи та властивості систем Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на те, що система може бути одночасно охарактеризована декількома ознаками, тобто їй може бути знайдене місце одночасно в різних класифікаціях, кожна з яких може виявитися корисною при виборі методів моделювання.

За природою елементів розрізняють матеріальні та абстрактні (ідеальні) системи. Далі необхідно звернути увагу на складові матеріальних систем –системи неорганічної природи (фізичні, геологічні, хімічні системи, інформація) та живі системи (організми, популяції, екосистеми).

Вивчаючи класифікацію систем за природою елементів, необхідно зрозуміти сутність природних, штучних та змішаних систем, рис. 3.1.

Рис. 3.1. Класифікація систем за їх походженням

За взаємодією із зовнішнім середовищем розрізняють закриті (замкнені) та відкриті системи. Слід зрозуміти, що закрита система характеризується ви­соким ступенем незалежності від навколишнього середовища. Відкрита система активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, що полягає в обміні речовинами, енергією, інформацією. Відкрита система в процесі своєї діяльності обмінюється із зовнішнім середовищем енергією, інформацією, речовиною, матеріалами через межі системи. Ця система має властивість тією чи іншою мірою пристосуватись до змін у зовнішньому середовищі і повинна це робити, щоб продовжувати своє існування та дію.

Далі слід поглибити свої знання про класифікацію систем за спроможністю до руху (статичні та динамічні системи), за характером детермінації (детерміновані та стохастичні системи). Розрізняють також пасивні (каузальні) системи, що призначені для певної цілі і активні (цілеспрямовані) системи, здатні обирати ціль і прагнути до неї.

У подальшому необхідно зупинитись на вивченні класифікації систем за ступенем організованості. До цього класу відносять добре організовані, погано організовані (дифузні) та самоорганізуючі системи. Крім цього, потрібно звернути увагу на різновиди самоорганізуючих систем – самонавчаючі, самовідновлювальні та самовідтворюючі системи.

Особливу увагу слід звернути на вивчення класифікації систем за способом управління, рис.3.2.

СИСТЕМИ