Тема 4. Лабораторна діагностика сибірки

Збудник сибірки – Bacillus anthracis – викликає особливо небезпечне, блискавично та гостроперебігаюче інфекційне захво-рювання багатьох видів сільськогосподарських та диких тварин, а також людини. Хвороба характеризується явищем септицемії та утворенням карбункулів. У свиней характерною ознакою є ураження заглоткових лімфовузлів тобто локальна ангінозна форма.

Патологічний матеріал. При підозрі на сибірку (роздутий труп, кров’янисті витікання з прямої кишки, носа та рота) труп розтинати забороняється. Потрапивши у ґрунт, за сприятливих (температура зовнішнього середовища не нижче 12ºС) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати у ґрунті необмежений час, лишається життєдіяльним і зберігаючи патогенність.

Для бактеріологічної діагностики в лабораторію надсилають вухо від трупа відрізане з тієї сторони на якій труп лежить. На основі вушної раковини зав’язують дві паралельні лігатури. Між ними раковину відрізають. Місце зрізів дезінфікують розжареним металом. Вухо загортають у марлю, просочену 3% розчином карболової кислоти, потім у поліетиленову плівку і кладуть у металевий ящик. Можна надсилати мазки крові. Місце її взяття дезинфікують 75% етиловим спиртом, а після взяття обробляють розжареним металом. Роблять три-чотири мазки на предметних скельцях й висушують на повітрі, захищаючи від прямих сонячний променів та комах. Після цього мазки перекладають сірниками (мазком всередину) і загортають у плівку.

При підозрі на сибірку у свиней (під час огляду туш) відбирають заглоткові лімфовузли та набряклі місця сполучної тканини. Якщо труп випадково розтинали, у лабораторію надсилають шматочок селезінки.

Мікроскопія. З крові вуха або іншого матеріалу готують мазки-відбитки, забарвлюють за Грамом, Романовським-Гімзою, Міхіним (для виявлення капсул). Збудник являє собою велику грампозитивну паличку. Клітини розміщуються поодиноко, парами або у вигляді коротеньких ланцюжків. Внутрішні кінці паличок, мов би, обрублено, вільні кінці заокруглено. У матеріалі від свиней форма збудника може бути іншою: короткі, товсті, зернисті палички, інколи роздуті по центру чи на кінцях. У мазках, забарвлених за Романовським-Гімзою чи Міхіним, чітко видно капсулу збудника. На звичайних середовищах збудник капсулу не утворює.

В мазках з культур, збудник розміщується у вигляді довгих ланцюжків. В культурах та у зовнішньому середовищі збудник утворює спору, яка розміщується центрально. Мікроскопічне виявлення у мазках з органів і тканин тварини великих, з обрубленими кінцями грампозитивних капсулоутворюючих паличок, дає підставу поставити попередній діагноз на сибірку, що зорієнтує ветеринарного спеціаліста господарства на здійснення необхідних заходів, пов’язаних із знезараженням трупа, запобіганням поширенню інфекції.

Культуральні властивості. Посіви здійснюють на МПА і МПБ. Інкубують при температурі 37⁰С 18–24 год. При відсутності росту культури пробірки витримують у термостаті ще дві доби. На МПА Bac. аnthracis утворює R-форми колонії. Поверхня їх матова, краї з локоноподібними відростками. На МПБ – типовий ріст у вигляді шматочка вати на дні пробірки. Бульйон залишається прозорим. Інколи збудник може рости на МПА у вигляді S- або М-форм колоній. В цьому випадку МПБ мутніє.

Біопроба. Білим мишам або морським свинкам підшкірно вводять суспензію з патматеріалу чи культуру збудника. У позитив-ному випадку тварини гинуть протягом 24–48 год. Трупи розтинають і досліджують бактеріологічно.

Диференціація збудника сибірки від сапрофітних бацил. У природі існують бактерії, подібні за морфологією й деякими іншими властивостями до Bac. аnthracis так звані “антракоїди”. У сумнівних випадках у виділеної культури визначають рухомість, гемолітичні властивості, чутливість до сибіркового бактеріофагу, пеніциліну (тест “перлове намисто”), фарбують препарати люмінісцуючою сироваткою, визначають патогенність за допомогою біопроби.

На відміну від “антракоїдів” збудник сибірки не має рухомості, не дає гемолізу на кров’яному агарі, в організмі хворої тварини утворює капсулу, чутливий до пеніциліну, проявляючи феномен “перлового намиста”. Для визначення чутливості до пеніциліну, культуру сіють на МПА, що містить пеніцилін. Інкубують у термостаті протягом 3 годин. Збудник під дією пеніциліну трансформується у L-форми. При цьому утворюються кулеподібні форми. При мікроскопії виявляють ланцюги форми “перлового намиста”.

Диференціацію культури також проводять за допомогою сибіркового бактеріофагу, методом стікаючої краплі. З цією метою, після засіву поверхні скошеного МПА досліджуваною культурою, в пробірку вносять краплю фагу і ставлять у термостат вертикально, крапля стікає на дно пробірки. При наявності збудника на поверхні МПА після інкубування в термостаті буде спостерігатись ріст культури, за виключенням ділянки, де стікала крапля фагу – стерильна зона (доріжка). При рості інших видів мікробів спостерігається суцільний ріст культури.

Серологічна діагностика. Для виявлення сибіркового антигену застосовують реакцію преципітації. За допомогою неї можна виявити специфічний антиген у патологічному матеріалі, а також у шкіряній сировині.

Антиген з подрібненого патматеріалу чи шматочків шкіри готують холодним (16–18 год) чи гарячим (кип’ятіння на водяній бані 30 хв) екстрагуванням на фізіологічному розчині. Одержані екстракти фільтрують через азбестову вату. Реакцію ставлять методом нашарування на преципітуючу сибіркову сироватку в пробірці Уленгута пастерівською піпеткою одержаного антигену. Якщо протягом 15 хв на межі екстракту (АГ) і сироватки (АТ) з’явиться білувате кільце (диск), реакцію вважають позитивною.

Діагноз на сибірку вважають поставленим при отриманні позитивного результату хоча б в одному з наступних випадків:

1. виділенні з досліджуваного матеріалу культури бактерій, патогенної для лабораторних тварин, і з властивостями, характерними для збудника сибірки; 2) загибелі заражених тварин і виявленні в їх організмі збудника сибірки при негативних висівах з вихідного досліджуваного матеріалу на живильні середовища;

3) позитивному результаті імунофлюоресценції в поєднанні з виявленням капсульних мікроорганізмів, типових для збудника сибірки в патологічному матеріалі; 4) позитивному результаті РП.