Збудник хламідіозу

Хламідіоз – хронічне інфекційне захворювання тварин багатьох видів, яке у більшості випадків перебігає латентно. Хламідії частіше уражують респіраторний та кишковий тракт у молодняка. У дорослих тварин слизові оболонки очей та статевих органів. Клінічні проявлення хламідіозу різноманітні: діарея, пневмонія, кон’юнктивіт, перикардит, енцефаліт, аборти, мертвонародження, безпліддя, ендометрити, артрити. Сприйнятлива людина, дикі та домашні птахи – біля 130 видів. У даному випадку захворювання називають орнітоз.

Збудник – представник роду Chlamidia, який об’єднує два види: Chl. psittaci викликає хламідіоз, Chl. trachomatis зумовлює трахому та лімфогранульому у людини. Належить до мікроорганізмів – внутрішньоклітинних облігатних паразитів.

Патологічний матеріал. При підозрі на хламідіоз у лабораторію надсилають шматочки паренхіматозних органів; при аборті – плід або паренхіматозні органи, сечовий міхур плода, виділення з родових шляхів; для прижиттєвої діагностики – проби еякуляту, заморожену сперму, сироватку крові для серологічного дослідження.

Матеріал беруть на протязі двох годин після загибелі, забою чи аборту, транспортують у лабораторію у термосі з льодом. Мікроскопія. Із патологічного матеріалу готують мазки та фарбують за методом Грама, Романовським-Гімзи (хламідії в залежності від стадії розвитку червоні, або синьо-фіолетові), Стемпа (хламідії яскраво-червоні на зеленому фоні клітин). Збудник має кулясту або овальну форму, діаметром 0,2–1,5 мкм, не утворює спор та капсул, нерухомий, грамнегативний. Розміщується у цитоплазмі уражених клітин компактними скупченнями, а також за межами клітин поодиноко, парами, скупченнями різної величини.

Культивуються хламідії тільки в живих чутливих клітинних системах: організмі тварин, у курячих ембріонах, що розвиваються, деяких клітинних культурах. Із патологічного матеріалу на основі фізіологічного розчину або розчину Хенкса готують суспензію, центрифугують, надосадову рідину обробляють антибіотиками (стрептоміцин, гентаміцин), роблять посіви на звичайні середовища для контролю на відсутність сторонньої мікрофлори. Якщо одержаний матеріал буде звільнено від бактерій і грибів, то ним заражають 6–7-денні курячі ембріони у жовтковий міхур. При наявності у матеріалі хламідій в першому пасажі ембріони гинуть (30–40%) на 4–12-й день після зараження. В наступних пасажах ембріони гинуть інтенсивніше (на 4–6-й день, летальність у середньому 100%). В мазках із стінки жовткового міхура за допомо-гою звичайного мікроскопа знаходять типові форми хламідій.

Біопроба. Первинне виділення хламідій можна здійснювати також шляхом зараження молодих білих мишей, яким матеріал вводять у черевну порожнину та інтраназально. Миші гинуть на 5–7 день після зараження. Звертає на себе увагу значне збільшення селезінки у тварин. У мазках із внутрішніх органів, особливо печінки й селезінки, знаходять елементарні та проміжні тільця хламідій.

Серологічні дослідження. Сироватку крові тварин досліджу-ють в РЗК з хламідійним антигеном. Титри антитіл у межах 1:8 – 1:16 свідчать про латентний перебіг хвороби, а 1:32 – 1:128 – про активну фазу хламідіозу.