Лабораторна діагностика бешихи свиней

Збудник бешихи свиней – Erysipelothrix rhusiopathiae (Erisypelothix insidiosa) викликає інфекційне захворювання (зооантропоноз), яке характеризується при блискавичному та гострому перебігу захворювання септицемією, ураженням серцево-судинної системи, набряком легень, а при хронічному перебігу – бородавчатим ендокардитом, некрозом шкіри, артритами. Досить часто захворювання перебігає у вигляді “кропивниці”, при якій на шкірі тварин утворюються локальні еритеми (плями темно-червоного кольору). Тварини частіше хворіють у віці від 3 міс до одного року. До збудника бешихи свиней чутливі деякі види ссавців, птахів та людина.

Патологічний матеріал. У лабораторію надсилають невеликий труп тварини, або паренхіматозні органи (серце, печінка, селезінка, нирки), трубчасту кістку.

Мікроскопія. З патологічного матеріалу готують мазки-відби-тки, які фарбують за Грамом. Збудник виявляють у вигляді пооди-ноких, розміщених попарно чи у вигляді невеликих кучок маленьких паличок розміром 0,5–1 мкм. За Грамом фарбуються позитивно, нерухомі, спор та капсул не утворюють. При хронічному перебігу захворювання у мазках з уражених клапанів серця та старих культурах зустрічаються ниткоподібні форми, нерідко грамнегативні.

Культуральні властивості. Посів роблять на МПБ, МПА, бульйон Хотінгера. Інкубують при температурі 37⁰С протягом 18–24 год (при відсутності ознак росту збудника середовище витримують у термостаті 48 год). Збудник росте в аеробних умовах, проте оптимальним для нього є мікроаерофільне середовище (5–10% СО₂). МПБ трохи каламутніє. Через 48–72 год на дні пробірки з’являється осад, що при струшуванні пробірки піднімається у вигляді хмаринки.

На МПА утворюються маленькі прозорі, S-форми колонії. Інколи (частіше з патматеріалу від хворих тварин з хронічним перебігом захворювання) виростають R-форми колонії. Останні трохи більші, мають шорстку поверхню та краї з коренеподібними відростками.

Біохімічні властивості. Збудник бешихи свиней виділяє сірководень, не утворює каталазу, розщеплює з утворенням кислоти без газу глюкозу, лактозу.

Біопробу ставлять на білих мишах. Гризунам підшкірно вводять суспензію з паренхіматозних органів або змив 1–2-добової агарової культури. При наявності збудника миші гинуть через 48–96 год.

Трупи мишей розтинають, роблять мазки-відбитки з крові, внутрішніх органів, висівають на живильне середовище.

Серологічна ідентифікація. На предметне скло наносять краплю специфічної імунної сироватки (у розведенні 1 : 50), бактеріологічною петлею вносять добову агарову культуру й перемішують. При позитивному результаті через 2–3 хв спостерігають ознаки аглютинації – утворення крупинок та прояснення рідини.

Експес-діагностика. Мазки-відбитки з патологічного матеріалу обробляють флюоресцентною протибешиховою сироваткою (прямий метод) і досліджують під люмінісцентним мікроскопом. При наявності типових форм та яскравої специфічної імунофлюоресценції результат вважають позитивним.

Збудник бешихи свиней слід відрізняти від збудника лістеріозу. Для збудника лістеріозу характерні слідуючі ознаки: рухливість у молодій культурі, ферментація саліцину, позитивна проба на каталазу, знебарвлення індикаторних середовищ, позитивна кон’юнктивальна проба на морських свинках, позитивна РА зі специфічною лістеріозною сироваткою. Збудник бешихи свиней вищеназваних ознак не має.