7.3.4. Сутність міжнародних розрахунків уповноважених банків.

Міжнародні розрахунки за відкритим рахунком і банківським переказом

Міжнародні розрахунки - це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин на основі зовнішньоторговельних контрактів.

Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із загальноприйнятих форм розрахунків:

• банківським переказом;

• розрахунки за відкритим рахунком;

• інкасо;

• акредитивом.

Контрагенти можуть передбачити в контракті найбільш доцільну для них форму розрахунку з урахуванням чинного законодавства та технічних можливостей.

У здійсненні розрахунків, пов'язаних з обслуговуванням зовнішньо­економічної діяльності резидентів, важливе місце, крім платіжних доку­ментів, приділяється комерційним, страховим та іншим документам, а також умовам поставки товарів відповідно до міжнародних правил, затверджених міжнародною торговельною палатою (INKOTERMS).

Здійснення міжнародних розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 p., № 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями).

Однією із форм платежів є здійснення їх через так званий відкритий рахунок, який передбачає ведення партнерами один для одного відкритих ра­хунків, де обліковуються суми поточної заборгованості.

Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку

301

експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення.

Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контраген­тами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Ще однією особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророз-порядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на учасників угоди, передусім на експортера.

Ще одна особливість цієї форми розрахунків - рух товарів виперед­жує рух валютних коштів.

Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. За регулярних поставок сторони можуть домо­витись, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною окремою партією товару, а у відповідні терміни - зазвичай наприкінці місяця або квар­талу. Якщо поставки товарів взаємні, то можливий залік вимог на безвалют-ній основі.

Платіж на відкритий рахунок - найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки в нього немає ніяких гарантій, що покупець вре­гулює свою заборгованість в обумовлений строк.

Розрахунки за допомогою відкритого рахунку доцільно використову­вати, як правило, у разі якщо:

• між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довгострокові ділові стосунки;

• торгівля між країнами відносно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.

Розрахунки за відкритим рахунком найбільш вигідні для покупця, оскільки він здійснює оплату лише при отриманні товару, тобто відсутній ри­зик непоставки товару. Ця форма розрахунків є найдешевшою і характеризу­ється відносною простотою виконання.

Поширенішою формою є банківський переказ - просте доручення банку своєму банкові-кореспонденту виплатити певну суму коштів за дору­ченням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачеві із зазначенням способу відшкодування виплаченої суми.

Банківський переказ здійснюється за допомогою платіжних дору­чень, адресованих одним банком іншому, оформлення яких регламентується Положенням про оформлення та надання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповно­важених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвер­дженим постановою № 82 Правління НБУ від 05.03.2003 p., зі змінами і до­повненнями (рис. 7.4).

302

Рис. 7.4. Схема документообігу під час розрахунків банківським переказом:

1. - укладення зовнішньоекономічного контракту;

2. - заповнення імпортером заяви на переказ і подання її у свій банк;

3. - поставка товару;

4. - проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення;

5. - зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера.

Банківський переказ - найпоширеніша форма розрахунків у зовніш­ній торгівлі в Україні і використовується під час авансових платежів (попе­редня оплата) за товарними документами, переказування штрафів, погашен­ня заборгованості та ін.