2.12. Аналіз фінансового стану банку

Ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

1. оцінки фінансової стійкості;

2. оцінки ділової активності;

3. оцінки ліквідності;

4. оцінки ефективності управління.

Аналіз фінансової стійкості

Основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

• коефіцієнт надійності;

• коефіцієнт фінансового важеля;

• коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

• коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ФІНАНСОВУ СТІЙКІСТЬ

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
1	Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів
2	Коефіцієнт фінансового важеля		Співвідношення зобов’я­зань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку
3	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів — достатність капіталу		Розкриває достатність сфор­мованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків
4	Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)
5	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом (Ка)

1. Кн(2011)=17 646 979 / 56 321 499 =0,31

2. Кн(2010)=16 626 329 / 42 392 804 = 0,39

3. Кфв(2011)=56 321 499 / 17 646 979 = 3,19

4. Кфв(2010)=42 392 804 / 16 626 329 =2,55

5. Кук(2011)=17 646 979 / 73 968 478 = 0,24

6. Кук(2010)= 16 626 329 / 59 019 133 = 0,28

7. Кзк(2011)= 2 845 675 / 17 646 979 = 0,16

8. Кзк(2010)= 2 447 693 / 16 626 329 = 0,15

9. Кмк(2011)=73 968 478 / 14 496 000 = 5,10

10. Кмк(2010)= 59 019 133 / 13 892 000 = 4,25

З наведених розрахунків видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0 %) станом на 01.01.2011р. становив 0,39 %, а станом на 01.01.2012 р. – 0,31 %. Таким чином, банк має низьку забезпеченість власним капіталом і, отже, не високу надійність.

Коефіцієнт фінансового важеля у 2010 році становив 2,55 ,а в 2011 році – 3,19.Це означає,що банк збільшив здатність залучати кошти нафінансовому ринку.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів знизився за аналізований період з 0,28 до 0,24 і ще до того менший за оптимального значення не менше 10 % і показує незначну участь власного капіталу у формуванні активів АТ «Ощадбанк».

Коефіцієнт мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0—15,0 разів він на початок 2011 р. становив 4,25 а на початок 2012р. збільшився до 5,10раза.

Отже, всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення.

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку не достатньо забезпечена його капіталом і він не може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

Аналіз ділової активності

Ділову активність банку в методичній літературі рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-тех­нічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

1. зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;

2. кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;

3. розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

Розкриємо методику аналізуділовоїактивностіспочатку на основі давно відомого в нас коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, можна відібрали такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання пасивів і активів.

У частині пасивів це:

• коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;

• коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;

У частині активів це такі коефіцієнти:

• коефіцієнт рівня дохідних активів;

Узагальнення відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведено нижче в таблиці:

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ І ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ДІЛОВУ АКТИВНІСТЬ БАНКУ

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
а) в частині пасивів
1	Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів		Питома вага залучених коштів (Зк) у загальних пасивах (Пзаг)
2	Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів		Питома вага одержаних між­банківських кредитів (МБК) у загальних пасивах (Пзаг)
б) в частині активів
1	Коефіцієнт дохідних активів		Питома вага дохідних активів (Ад) у загальних активах (Аз)

1. Кзк(2011)= 56 321 499 / 73 968 478 = 0,76

2. Кзк(2010)= 42 392 804 / 59 019 133 = 0,72

3. Кзмбк(2011)=15 847 923 / 73 968 478 = 0,214

4. Кзмбк(2010)= 15 859 360 / 59 019 133 = 0,269

5. Кда(2011)=(58 837 920 + 9 569 207) /73 968 478 =0,92

6. Кда(2010)=(44 778 201 + 7 739 828)/59 019 133 = 0,89

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

Проведені розрахунки показують, що коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів у 2011 році становив 0,076 ,в 2010 році – 0,72;коефіцієнт залучення міжбанківських кредитів також зменшився зі 0,269 у 2010 році до 0,214 у 2011 році; коефіцієнт дохідності активів збільшився з 0,89 у 2010 році до 0,92 у 2011 році.

Аналіз ліквідності

Ліквідність комерційного банку — це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України. Взяті нами ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників (алгоритм розрахунку та економічний зміст яких наведено нижче), які дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку.

Показники ліквідності банку були розглянуті в пункті 2.9.

Аналіз ефективності управління

Результативним показником діяльності банку є величина одер­жаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.

Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впли­вом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.

За цим принципом і сформована на підставі даних наведеного балансу система основних алгоритмізованих показників, які детально характеризують ефективність управління банком, здійснено їх розрахунок для аналізу досягнутого рівня і тенденції в часі — як за дохідністю, так і прибутковістю.

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
І. Рентабельність за доходом
1. Загальний рівень рентабельності		Розмір балансового прибутку (Пб) на 1 грн доходу (Дз)
2. Окупність витрат доходами		Розмір доходу (Дз) на 1 грн витрат (Вз)
3. Чиста процентна маржа		Розкриває рівень дохідності активів від процентної різниці
4. Чистий спред		Розкриває рівень дохідності активів від процентних операцій
5. Інший операційний дохід		Свідчить про рівень дохідності активів (Аз) від інших нетрадиційних послуг і доходів інших (Ді)
6. «Мертва точка» прибутковості банку		Показує мінімальну дохідну маржу для покриття всіх витрат, після чого банк починає заробляти прибуток
Н айменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
7. Продуктивність праці, грн		Рівень доходу (Дз) на одного середньорічного працівника (СП)
ІІ. Рентабельність по чистому прибутку
8. Рентабельність активів, %		Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому
9. Рентабельність дохідних активів		Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому
10. Рентабельність загального капіталу		Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного загального капіталу
11. Рентабельність статутногофонду (акціонерного капіталу)		Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного акціонерного капіталу
12. Рентабельність діяльності за витратами		Рівень окупності чистим прибутком (ЧП) усіх витрат банку (Вз)
13. Продуктивність праці середньорічного працівника		Рівень чистого прибутку (ЧП) на одного середньорічного працівника (СП)

З тих самих позицій виходячи із рівня досягнутої рентабельності за чистим прибутком і оцінюється ефективність управління банком.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто їх можливості приносити дохід. Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Рентабельність діяльності банку за витратами є головним показником, узагальнює його діяльність, бо тільки рівень витрат і доходів формують як рівень балансового, так і чистого прибутку. Усі інші показники рентабельності є похідними, і їх визначення можливе лише тоді, коли на основі доходів і витрат одержаний прибуток. Зазначені показники, у своїй більшості, мають тенденцію до поліпшення, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Це нормальні періодичні коливання, викликані впли­вом певних зовнішніх або внутрішніх факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду, витрат є досить стабільною.

Той факт, що банк стабільно та прибутково функціонує, динамічно розвивається, не допускає порушень економічних нормативів, вказує на високу ефективність створеної системи управління ризиками.

Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик втрати кредитних коштів, який виникає у банку через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик присутній у всіх видах діяльності банку, результат яких залежить від дій позичальників, емітентів, інших контрагентів і виникає кожний раз, коли банк надає кошти, бере на себе зобов'язання про їх надання, або здійснює інвестиції.

Процес визначення кредитного ризику у банку поділене на оцінку індивідуального та портфельного кредитного ризику. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент – позичальник, боржник, емітент цінних папір. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого контрагенту, тобто індивідуальну здатність своєчасно і в повному обсязі виконувати прийняті на себе зобов'язання.

Портфельний ризик проявляється у зменшенні вартості активів банку. Джерелом портфельного ризику є сукупна заборгованість перед банком по операціям, яким притаманний кредитний ризик, тобто порт­фель однорідних кредитних операцій. Оцін­ка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифіка­ції активів банка.

Управління кредитним ризиком в АТ «Ощадбанк» здійснюється шляхом оцінки та моніторингу кредитоспроможності позичальників, визначення та постійної актуалізації рейтингу якості кредитної угоди, структурування кредитних угод, визначення та встановлення лімітів самостійних повноважень регіональних підрозділів, постійного моніторингу якості кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» у розрізі регіонів та програм кредитування, вдосконалення внутрішніх процедур проведення активних операцій та методик аналізу кредитоспроможності контрагентів банку.

Кредитний ризик при проведенні операцій з корпоративними клієнтами та приватними особами. АТ «Ощадбанк» структурує степені кредитного ризику, установлює граничні ризики по відношенню к кожному конкретному позичальнику, а також по категоріям позичальників, належних до визначеного сектору промисловості або географічному регіону. Такі ризики регулярно контролюються та переглядаються. Кредитний комітет банку встановлює ліміти кредитування для кожного окремого позичальника на підставі колегіального рішення. Кредитні ліміти передбачають обмеження по сумі та строку погашення кожної кредитної угоди, а також можуть включати обмеження по цільовому використанню кредитних коштів.

При структуруванні ризиків по кредитуванню корпоративних клієнтів, АТ «Ощадбанк» встановлює графіки погашення кредитів з урахуванням сезонності бізнесу позичальника та при необхідності отримує гарантії його зв'язаних структур, заключає угоди по забезпеченню відповідних кредитів, фіксує частки власних вкладень позичальників на усіх етапах реалізації кредитного проекту, вимагає перевод грошових потоків по угоді в банк та ін.

Для регіональних підрозділів АТ «Ощадбанк» встановлені обмеження по розміру кредитів, рішення про надання яких регіональний підрозділ приймає без затвердження у Головному банку. Ці обмеження встановлюються по відношенню до сум окремих кредитних договорів, загального обсягу кредитів, умов окремих програм кредитування.

Оскільки кредитна політика банку містить встановлення пріоритетності якості позичальника над якістю доступного забезпечення, рішення про надання кредиту базується, насамперед, на оцінці кредитоспроможності позичальника. АТ «Ощадбанк» віддає перевагу найбільш ліквідній формі забезпечення з максимальною вартістю повторної продажі, також банк бере до уваги регіональні фактори при визначенні вартості забезпечення. Банк проводить послідовну політику диверсифікації кредитного портфеля с метою зниження кредитних ризиків.

АТ «Ощадбанк» за 2010 рік залучив від фізичних осіб – 8 748 830тис. грн., а в 2011 році – 9 378 287тис.грн.; від суб’єктів господарювання за 2010 рік – 4 940 353 тис. грн., а в 2011 році – 13 356 870тис. грн.. Від установ банків залучив на рахунки в 2010 році – 15 859 360 тис. грн., а в 2011 році – 15 847 923 тис грн.. Отже, можна сказати,що значну частину для формування своїх коштів банк формує за рахунок коштів банків та фізичних осіб.