2.10. Оподаткування банківської установи та його специфічні особливості

Податки — це обов’язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об’єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.

Ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як субєктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банків, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок і пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Банк сплачує всі податки що сплачуться всіма фінансовими установами.

Ведення податкового обліку та формування звітності зі сплати податків та зборів в АТ «Ощадбанк» покладено на відділ організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю, основним завданням якого є забезпечення виконання вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ, внутрішніх нормативних актів Банку з питань ведення бухгалтерського обліку.

Функції оподаткування в відділі поставлені на сектор податкового обліку, який:

– веде податковий облік операцій з податку на прибуток та податку на додану вартість;

– перевіряє правильність включення доходів та витрат за даними фінансового обліку до складу валового доходу та валових витрат за даними податкового обліку згідно з податковим законодавством;

– приймає та перевіряє податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– перевіряє звіти з податку на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– контролює своєчасність подання розрахунків консолідованого податку на прибуток до органів податкових служб;

– формує зведену податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість;

– передає зведену податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість по регіону до центрального апарату;

– аналізує акти перевірки податкових органів та надає рекомендації філіям-відділенням щодо усунення виявлених недоліків.

Оскільки Снятинськевідделення АТ «Ощадбанк» належить до Івано-Франківсьної обласної дирекції,то всі розрахунки сум і сплати податків здійснюються обласною дирекцією.

Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий від фінансового податковий облік валових доходів і валових витрат. Об’єктом оподаткування згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань.

За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця між даними за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»). Порядок фінансового обліку доходів і витрат банку базується на принципах нарахування, відповідності та обережності.

При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток вживають терміни «валові доходи» та «валові витрати», склад яких відрізняється у ряді випадків від складу доходів і витрат фінансового обліку. Наприклад, доходи (витрати), отримані (сплачені) достроково, у податковому обліку входять до складу валових доходів (витрат) у податковому періоді їх фактичного отримання (сплати), тоді як у фінансовому обліку такі доходи (витрати) відображаються за рахунками доходів (витрат) майбутніх періодів (рахунки відповідно 3600 і 3500), а за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати» суми, отримані (сплачені) авансом, поступово відображаються з настанням звітного періоду, до якого вони відносяться.

Валовим доходом є загальна сума доходів банку від усіх видів діяльності, отримана (нарахована) протягом звітного періоду.

З метою правильного нарахування податку на прибуток чітко визначена дата отримання валового доходу. Датою збільшення валових доходів визнається дата події, яка відбулася ра­ніше:

• зарахування коштів від замовника на коррахунок банку або дата оприбуткування коштів у касу банку;

• фактичного надання послуг.

Для визначення доходу від кредитно-депозитних операцій датою збільшення валового доходу є дата нарахування процентів, зазначена у договорі.

Валовими витратами банку є сума витрат банку, пов’язаних з його господарською діяльністю, у тому числі витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язан­нями, орендні платежі, витрати зі страхування кредитних та інших комерційних ризиків, податки, збори та інші обов’язкові платежі, витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, витрати на відрядження. У податковому обліку до валових витрат відносять суми сформованого страхового резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за нестандартними кредитами в обсязі, що не перевищує 20 % від суми сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими дебіторам на останній робочий день звітного податкового кварталу.

Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи). Податковий облік ведеться наростаючим підсумком з початку року.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно.

Податковий облік може здійснюватись:

• позасистемно;

• на рахунках управлінського обліку за восьмим класом;

• на балансових рахунках.

У разі позасистемного ведення обліку валових доходів і валових витрат установа банку здійснює окремий від бухгалтерського податковий облік. При виконанні будь-якої операції, яка згідно з чинним законодавством відноситься до валових доходів або валових витрат, крім проведення за відповідними рахунками бухгалтерського обліку, необхідно одночасно відобразити її зміст у системі податкового обліку.

При веденні обліку валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які відкриваються банком самостійно й до фінансової звітності не включаються. Рахунки для ведення податкового обліку зручніше відкрити у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.

Установа банку може також поєднати бухгалтерський облік із податковим. Для цього достатньо:

• відкрити нові балансові рахунки (номери рахунків визначаються банком самостійно), які не включаються до фінансової звіт­ності;

• вести аналітичні рахунки доходів і витрат у розрізі оподатковуваних і неоподатковуваних сум.

Для відображення щоденної облікової інформації в податковому обліку встановлюється відповідність аналітичних рахунків фінансового обліку рахункам податкового обліку.

Прибуток до оподаткування визначається щомісячно для сплати авансових платежів, а в кінці податкового періоду (квартал, рік) за необхідності здійснюються коригування.

Наприкінці податкового періоду формують податкову декларацію з додатками.

Оподаткування банківських установ здійснюється відповідно до порядку оподаткування фінансових установ. Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. В даній сфері існують свої особливості, які регулюються відповідними нормативними актами. Найбільша увага приділяється оподаткуванню банківського прибутку.