Українське село кінця XIX століття – 1933 рік: поселення, житло, побут, звичаї

Автор: Пономаренко Тетяна Андріївна, учениця 10-б класу

Енергодарської багатопрофільної гімназії «Гармонія»

Науковий керівник: Луценко Валентина Василівна, вчитель історії,

вчитель–методист, керівник гуртка «Історія України» ЦДЮТ

 

Актуальність теми: полягає в тому, що вона розкриє красоту і велич українського села, яке, попри всілякі природні та соціальні катаклізми, лишалося «візитною карткою» працьовитого, невтомного, миролюбного землероба, який був гарним господарем, любив та вмів не тільки працювати, а й відпочивати, знав ціну своїй оселі, своєму одягу, умудрявся приготувати їжу «з сокири», шанував батьків, зумів зберегти культурні набуття і звичаї своїх батьків та прадідів. Знання національної культури минулих століть є цікавим і з точки зору загальної ерудиції, і для розуміння феномену українського народу, що живе на перехресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події на всьому континенті.

Об’єкт дослідження: Українське село в кінці 19-го століття - 1933 рік: поселення, житло, забудова, побут та звичаї .

Мета дослідження: показати, що національне надбання, створене протягом багатьох століть, яке називають менталітетом нації, рушиться, коли сталінський тоталітарний режим почав будувати комунізм в одній країні – СРСР.

Для досягнення цієї мети поставлені такі дослідницькі завдання, що винесені на захист:

• Показати яким гарним та простим було українське село щодо поселення, житла та забудови в чотирьох зонах — північній, центральній, південній та карпатській гірській.

• Відстежити динаміку розвитку української хати від одноподільних до дво-, три- та багато подільних споруд; дивовижну архітектуру господарських будівель;

• Побачити закономірність між чепурною українською хатою в різних регіонах України, іміджем українського селянина, який в різні часи мав бажання поважно виглядати та прагненням селянина робити все на совість;

• Виявити, як через традиції, збереження звичаїв українське село йшло останні 500 років й стало літературною класикою;

• Засвідчити, що українське село без появи там сталінського тоталітарного режиму з його експериментами над непокірним селянством , ніколи б не зазнало лихих часів 1932-1933 років.

Хронологічні рамки дослідження: (кінець 19-го століття – 1933 рік) є особистим вкладом автора в дослідницькій роботі; взяті в цьому історичному ракурсі, бо саме цей період був останнім часовим фрагментом, коли лишалося без змін те, що віками було нароблено українцями в побуті та звичаях села.1929 рік – рік «великого перелому» в селі знищив побут та звичаї села, яке було приречене радянською владою до знищення через голодомор 1932- 1933 роки.

Теоретичне та практичне значення наукового дослідження полягає в тому, що:

• результати дослідження можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з історії краєзнавства України, підготовці лекційних курсів з історії України у вищих та середніх закладах;

• при проведенні усних історичних часописів;

• може бути теоретичним надбанням в історичному музеї;

Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків.