Загальні вимоги до організації робочого місця слюсаря

Одним з основних елементів організації робочого місця є його планування, при виконанні якої враховують вимоги наукової організації праці до розташування робочого місця по відношенню до дру-гим робочим місцям в майстерні, розташуванню устаткування, место-положению робітника і оснащення, розміщенню інструментів, приспособ: лений (порядок на робочому місці).

В цілях економії рухів і усунення непотрібних пошуків пред-меты на робочому місці ділять на предмети постійного і тимчасового користування, за якими постійно закріплені місця зберігання і розташування.

Відстані від тари із заготівлями і готовою продукцією і від обору-дования (верстака) до робітника мають бути такими, щоб робітник міг використовувати переважно рух рук. При цьому враховують, що при виконанні трудових прийомів, пов'язаних з невеликими сопро-тивлениями зусиллю, особливо при необхідності витримати велику точність при виготовленні деталей, в роботу включають дрібні ланки руки (кисть або навіть одні пальці). При виконанні прийомів, связан-ных із зусиллями середнього значення і що характеризуються невеликими амплітудами, рух здійснюють за рахунок м'язів плеча і передпліччя і, нарешті, при виконанні прийомів, пов'язаних зі значним зусилля (6...8 Н), в русі бере участь уся рука і навіть корпус ра бочего.

Між організацією робочого місця і рівнем організованості праці учнів є прямий зв'язок. Від планування, тобто характеру розміщення на робочому місці основного і допоміжного оборудова-ния, заготівель, виготовлених деталей, інструментів і приспособле-ний, залежить створення умов для високопродуктивної праці уча-щихся.

При плануванні робочих місць повинні враховуватися" зони досяга-емости рук в горизонтальній і вертикальній площинах; кількість зчленувань тіла, що беруть участь в рухах.

Зони (1, 2, 3) досяжності рук учнів в горизонтальній плоско-сти при роботі стоячи і сидячи показані на мал. 16, а. Ці зони визначають, на якій відстані від корпусу робочого мають бути розміщені предмети, якими він користується в процесі роботи. Дотримання зон досяжності позбавляє робітника від зайвих рухів. Найбільш удоб-ная, оптимальна зона визначається напівдугою радіусом приблизно 300 мм для кожної руки. Максимальна зона досяжності — 430 мм без нахилу корпусу і 650 мм — з нахилом корпусу не більше ніж на 30° для середнього зросту, що вчиться. Розташування предметів далі за ука-занных межі спричинить додаткові, а отже, зайві рухи, тобто викличе непотрібну витрату робочого часу, прискорить стомлюваність працюючого і понизить продуктивність праці.

Зони досяжності рук у вертикальній площині при роботі стоячи показані на мал. 16, би. Ці зони дають можливість визначити найбільш вигідне розташування усіх предметів з урахуванням росту працюючого. ' Трудові рухи учнів можна підрозділити на п'ять груп:

рухи пальців; 2) рухи пальців і зап'ястка; 3) рухи пальців, зап'ястка і передпліччя; 4) рухи пальців, зап'ястки, пред-плечья і плеча; 5) рухів пальців, зап'ястка, передпліччя, плеча і кор-пуса (мал. 16, в).

Для зниження стомлюваності в рухах працюючого повинна брати участь найменша кількість зчленувань. Тому робочі місця планують і устаткування розставляють так, щоб працюючий исполь-зовал простіші рухи, тобто рухи перших трьох груп. Движе-ния п'ятої групи, тобто усього корпусу, по можливості мають бути усунені. Для цього усі предмети, в першу чергу заготівлі, распо-лагают на такій висоті, при якій працюючий берет їх руками, не згинаючись.

Основні вимоги по дотриманню вказаного порядку на рабо-чих місцях полягають в наступному:

усе необхідне для роботи повинно знаходитися під рукою, щоб можна було відразу знайти потрібний предмет;

інструменти і матеріали, які під час роботи потрібно враховують точку миттєвого зору, кут ефективної видимості і кут огляду на робочому місці (мал. 19).

Поворот голови розширює зону огляду на відповідний йому кут. Розмір повороту, що допускається, складає 45 0 в горизонталь-ной площині і 30 0 — у вертикальній.