31

Бондаренко є.А., Бойко м.М., Бабин і.І. Основи педагогічної майстерності в творчих завданнях, вправах, педагогічних задачах.

Тернопіль 2002 р.

Основи педагогічної майстерності в творчих завданнях, вправах, педагогічних задачах.

“Справжній майстер педагогічної справи все робить так, що в дитячому серці ніколи не згасає дорогогінний вогник: власне бажання бути хорошим.”

(В. О. Сухомлинський)

“У вихованні все має грунтуватись на особистості наставника, бо виховна сила випливає лише з живого джерела людської особистості. Ніякі статути, програми, ніякі організаційні форми, як би хитро вони не були придумані, не можуть замінити впливу особистості вчителя в справі виховання.”

(К. Д. Ушинський)

“Завжди привітна, тиха й ясночола,

Вона нічим не силувала нас,

Але при ній такий був тихий клас,

Як сад без вітру”. (Володимир Сосюра– вірш «Ганна Іванівна»)

З м і с т.

Вступ.

Частина І. Культура спілкування – розвиток педагогічної майстерності.

Частина ІІ. Техніка вчительської праці (вчительська майстерність).

Розділ 1. вміння взаємодіяти з особистістю і колективом.

Розділ 2. вміння управляти собою.

Розділ 3. вміння різних видів інструментовки педагогічних заходів впливу.

Частина третя. Вимоги до педагога – майстра.

Вступ

Краса педагогічної дії.

Майстерність, в основі якої захована таємниця краси, тривожить педагогів протягом віків, тисячоліть, залишаючись “річчю в собі”, в якій ховається таємниця педагогічної дії.

Не можливо назвати всі педагогічні чи філософсько – педаггічні концепції краси педагогічної дії сучасного вчителя, але нам найбільше імпонує органічна єдність Істини, Добра, Краси, яку сформулювали в давній Греції як величний синтез абсолютних цінностей людства

Отже, про красу педагогічної дії можна говорити як про позитивну загальнолюдську цінність, як сферу свободи руху людини, як історичний продукт, як вузлову педагогічну категорію, яка олюднює особистість через засвоєння основ педагогічної майстерності, пробуджує в учителеві “божественну іскру” творчості, бажання творити за законами краси в ім’я майбутнього.

Ми стоїмо на межі вступу в інформаційне суспільство (за оцінкою українських кібернетиків ми займаємо, на жаль, 62–е місце), тому потребуємо перебудови нашого педагогічного мислення.

Педагогічна майстерність – це інтуїція і знання, це дар відчувати стан дитячої душі, тонкий і бережливий дотик до особистості дитини, внутрішній світ якої цінний і тендітний. Це мудрість і творчість, здатність до наукового аналізу, фантазії, мислення. Поряд із знаннями, інтуїцією в педагогічну майстерність входять і педагогічна техніка, яка дозволяє вихователю з найменшою затратою енергії та зусиль досягнути що найбільшого результату. Майстерність педагога передбачає постійне прагнення вийти за межі досягнутого.

Педагогічне мистецтво ситуативне. Тут кожен раз все по-новому. І передбачити, спланувати кожен свій крок практично не можливо. Праця педагога – це нескінченний пошук і постійні переживання, натхненна і неповторна мить просвітлення, багато щоденних справ, роздратування і задоволення від спілкування з дітьми.

Ми повинні перестати цінити педагогічну працю в загальному. Гідний поваги лише той, хто працює на вершині майстерності. Ми надто багато втрачаємо, коли поряд із вчителем професіоналом, працює вчитель-непрофесіонал і зводить до нуля результати його високої майстерності.

Ми дійшли до того, що звиклись з думкою: не всім же бути майстрами. А потім висловлюємо невдоволення з приводу бюрократизму, відсутності подяки школі, приниження гідності наших власних дітей, грубих промахів в навчально-виховній діяльності.

У кожної дитини є здібності, таланти, які вчитель-майстер зобов’язаний бачити, звернути на них увагу інших вчителів, створити тим самим атмосферу взаємної поваги і взаємодопомоги.

Культура виховання, високий рівень навчання, відсутність поганого впливу дорослих. Соціальна справедливість, яка спонукає учнівську, студентську молодь до соціальної активності (їй сприяють відкритий характер, потреба в людях, доброзичливе до них відношення, комунікабельність, соціальна відповідальність та соціальні потреби)- на нашу думку, є реальними засобами боротьби проти варварства, бездуховності, меркантильності.

Ми зробили спробу відтворити такі педагогічні задачі, творчі завдання та вправи, які розвивають талант майбутнього педагога, спонукати його до постійних роздумів над собою, допомагають виробити індивідуальний стиль у майбутній педагогічній діяльності.

“І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!” –

повчає Ліна Костенко.

Збірник педагогічних задач і творчих завдань, сподіваємось, може зацікавити будь-кого вдумливого педагога. “Свої теми, сюжети, добірки завдань, вправ знайде у посібнику вчитель середньої школи, ліцею і гімназії.

Старшокласник відкриє чимало сторінок для власного самовдосконалення. Сьогоднішній студент, можливо, захоче зберегти посібник для використання в після вузівському сімейному і професійному житті.

Можна також застосувати задачі як своєрідні “головоломки” для корисних розваг на дозвіллі.

Як твердить жартівливе прислів’я американських педагогів, “учителі, що досягли успіху, мають його у супереч педагогічним концепціям”.

Ми не претендуємо на завершеність у розкритті поставлених питань і проблем з основ педагогічної майстерності: будемо щасливі розбудити творчу думку тих, хто доторкається до незахищених дитячих сердець, яким нагадуємо мудрі слова Уїтмена: “Друже мій, це не книга; торкаючись її, ти доторкуєшся до людини”.

Автори.