Політична система Великобританії
Великобританія конституційна монархія.
Форма державного устрою Великобританії – конституційна монархія. Монархія є найдавнішою з усіх нині існуючих форм державного правління, причому у Великобританії наступність королівської влади була порушена усього лише один раз за десять століть існування держави.
Нинішня королева Великобританії Єлизавета Друга походить з роду Саксонського короля Эгберта, що об'єднав Англію в 892 році і Малькольма Другого, що правив у Шотландії з 1005 по 1034 р.
Монарх у Великобританії є головною особою держави. Юридично монарх керує виконавчою владою, є верховним головнокомандуючим Британською армією. Але фактично, у результаті змін, що відбувалися протягом багатьох століть, монархи втратили абсолютну владу. Корольова править державою за згодою кабінету міністрів, тобто «царює, не править».
Органом законодавчої влади є двопалатний парламент, що складається з Верхньої палати – палати Лордів і Нижньої палати – палати Громад. Засідання проходять у будинку Парламенту, що є однієї з визначних пам'яток Лондона. 650 членів Палати Громад обираються громадянами Великобританії один раз у п'ять років, у той час як членство в Палаті Лордів передається в спадщину в родинах потомствених дворян.
Таким чином, королева представляє державу на міжнародній арені і є символом влади. Виконавча влада належить кабінетові міністрів, формованому парламентською більшістю.
Серед різноманіття політичних партій Великобританії ведуча роль належить двом найбільшим партіям. Це - консерватори (торі) і лейбористи (віги). Консерватори відображають інтереси земельної аристократії і частини великої буржуазії. Ліберали користуються підтримкою буржуазії і значної частини робітничого класу.
Прем’єр-міністр
Де́від Ві́льям До́нальд Ка́мерон (англ. David William Donald Cameron; *9 жовтня 1966) — прем'єр-міністр Великобританії (з 11 травня 2010), лідер Консервативної партії Великобританії, член Парламенту по виборчому округу Вітні. У 2010 році очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами. Є одним з наймолодших прем'єр-міністрів країни з 1812 року.
Біографія
Девід Камерон народився у родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував уРадянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.
Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університета, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузіполітології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як маріхуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 1994-2001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Корпорації Карлтон.
.Політичне життя
Перша спробу потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламентну, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.
Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоса. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78% голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня2005 року.
Після виборів, Кемерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на "соціальну відповідальність", активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел. Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головувавнням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.