3. Зміст педагогічної майстерності (заповніть схему).

Назвіть позитивні сторони та негативні сторони відомих вам підходів до формування основ педагогічної майстерності.

3.3. Назвіть найважливіші елементи педагогічної майстерності, які виокремлює в своїй праці “Педагогічна майстерність” І. А. Зязюн, і розтлумачені нижче висновки академіка:

“... щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності і корегуючи засоби з орієнтацією на мету, він повинен мати певне внутрішнє опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього і розвиток учня”.

3.4.Дайте оцінку ролі принципу “гуманізації” в праці І. А. Зязюна (Виділіть правильні відповіді та аргументуйте їх. Викладач може використати це питання для експрес – опитування студентської групи і організації дискусії, де можуть бути порушені актуальні проблеми, що стосуються принципу “гуманізації”).

1. Принцип “гуманізації” – найголовніша характеристика майстерності.

2. Виокремлює професійну ідеологію вчителя, його ціннісне ставлення до педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів.

3. Принцип дає другорядне, несуттєве значення для розв’язання педагогічних задач.

4. Принцип зовсім не є ні єдиною, ні найголовнішою характеристикою майстерності вчителя.

5. Гуманістична спрямованість є виявом здатності бачити великі завдання у малих справах.

6. Це досконала позиція стосовно спрямованості особистості.

7. Принцип позначає загальні рамки гуманістичної спрямованості й демонструє свою неприйнятність щодо конкретних педагогічних ситуацій.

№ п/п	Комплекс чеснот Б.Франкліна	Ваші власні порядкові номери
1.	ПОМІРНІСТЬ. Їсти не до перенасичення, пити не до сп’яніння.
2.	МОВЧАЗНІСТЬ. Кажи лише те, що принесе користь іншим або тобі самому, уникай марних розмов.
3.	ДОТРИМАННЯ ПОРЯДКУ. Хай кожна річ має своє місце; кожну справу роби вчасно.
4.	РІШУЧІСТЬ. Твердо виконуй те, що ти повинен зробити, безперечно виконуй те, що ти вирішив здійснити.
5.	ОЩАДЛИВІСТЬ. Витрачай гроші лише на те, що принесе користь іншим або тобі самому, тобто не будь марнотратним.
6.	СТАРАННІСТЬ. Не марнуй свій час, завжди займайся чимось корисним; відмовляйся від не потрібних справ.
7.	ЩИРІСТЬ. Не обманюй, май чисті і справедливі думки; в розмові також дотримуйся цього правила.
8.	СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Не завдавай нікому шкоди несправедливими діями або втратою можливості зробити добру справу, здійснювати які – твій обов’язок.
9.	СТРИМАНІСТЬ. Уникай крайнощів; стримуй, наскільки ти вважаєш доцільним, почуття образи і несправедливості.
10.	ОХАЙНІСТЬ. Тримай своє тіло в чистоті, дотримуйся охайності в одязі та житлі.
11.	СПОКІЙ. Не хвилюйся дарма із приводу звичних та не минущих подій.
12.	ЦНОТЛИВІСТЬ. Вступай в статеві стосунки не часто, лише задля здоров’я нащадків, ніколи не роби цього до отупіння, виснаження, не зашкоджуй своїй або чужій репутації.
13.	СКРОМНІСТЬ. Наслідувати Ісусу і Сократу.

3.5. Прочитайте рядки із студентського конспекту про поняття майстерності:

“Вчитель – майстер – це людина яка досягає високих результатів...”;

“Педагогічна майстерність виявляється в конкретній діяльності, чи то в навчальній, чи виховній”;

“...це здатність виявляти ініціативу, це висока активність, це гуманізм стосунків, це засоби педагогічної взаємодії “вчитель – учень”;

“майстерність – вміння організувати своє життя і життя своїх вихованців...”;

“...це система знань, компетентність вчителя, здатність до самоорганізації...”;

“вчитель стане професіоналом тільки тоді, якщо володіє цілим комплексом здібностей, знань та навиків, тобто майстерністю”.

Поясніть, що стоїть за словами педагогічна майстерність? Що притаманне педагога – майстра?

3.6. Ще в кінці свого підліткового віку Бенджамін Франклін, майбутній американський просвітник і видатний політичний діяч, визначив для себе головні завдання самовдосконалення: покращити свою мову, досягти великого мистецтва в умінні добиватися навіть від вельми обізнаних осіб таких поступок, про наслідки яких вони б здогадатись не могли; навчитись відстоювати свої погляди з будь-якого питання і мати тверді життєві принципи; викорінити в собі погані звички, набути і зміцнити добрі навички.

* Прочитайте список чеснот з “Автобіографії” Б. Франкліна і розставте зазначені чесноти так, як це важливо для вашого власного самовдосконалення (найбільш значущі чесноти посядуть пе6рше місце у списку, не значні для вас – розташуються десь наприкінці його). (1). Поясніть, які з чеснот Франкліна ви вважаєте застарілими для молоді нашої доби і якими ви б хотіли доповнити цей список. (2).

3.7. Які професійні якості повинен мати вчитель – майстер? Виділіть окремо думки про позитивні, добрі якості вихователя (1) і про вади, пороки поганого наставника (2). Далі виберіть одному висловленню обох різновидів, і поясніть вибране (3).

1. Талант помножений на постійну працю та вдосконалення: Вихователем і вчителем, потрібно народитися; ним керує природжений талант. (А. Дістервел).

2. Творення людини – найвища напруга усіх духовних сил. Це і життєва мудрість, і мистецтво. (В.О. Сухомлинський).

3. Чи не від того люди катують дітей, а інколи і дорослих, що виховувати їх так тяжко, а бити так легко? Чи не мстимося ми покаранням за нашу незграбність? (О.І. Герцен)

4. Учителі, котрим діти зобов’язані вихованням, талановитіші, ніж батьки, яким діти зобов’язані лише народженням: одні дарують нам тільки життя, а інші добре життя. (Аристотель)

5. Хто осягає нове і плекає вже старе, той може бути вчителем. (Конфуцій)

6. Я навчився мовчати у балакучого, терплячості – у нетерплячого, й доброти – у недоброго, проте, хоч як це дивно, я не відчуваю ані найменшої вдячності до цих вчителів. (Д. Джебран)

7. Чим легше вчителю навчати, ним важче учням навчатись. (Л. М. Толстой)

3.8. В чому полягають характерні риси гуманізму як моральні позиції людини? (Відокремте помилкові відповіді, вкажіть правильні і поясніть їх).

1. Це, найперше, особистісний вибір світоглядного і морального принципу, засадовими стосовно якого є віра у безмежні можливості людини, довіра до неї.

2. Сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності і прав індивіда.

3. Піклування про довго і розвиток людини.

4. Утвердження цінності людської особи та особистості.

5. Створення сприятливих умов для соціального життя людей.

6. Вимоги свободи для людини.

3.9. Проаналізуйте майстерність вчителя В. В. Авдієва із автобіографічної повісті В.Г. Короленка “Історія мого сучасника” (Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. –С.272).

“Наш попередній мовник, Митрофан Олександрович Андрієвський, встиг якось оженитися і за “сімейними обставинами” перейшов в іншу гімназію. Ми проводили його з жалем, бо любили його добродушність, м’яку посмішку, часом влучні слівця, і вразливу відданість “Слову о полку Ігоревім”. Ще з більшою нетерплячістю чекали ми нового мовника.

Одного разу пройшов слух, що він уже приїхав. Звати Авдієвим, молодий.

З цього дня художня література перестала бути в мої очах тільки розвагою, а стала захоплюючою і серйозною справою. Авдєєв зумів запалити і роздути ці душевні емоції в яскраве полум’я. У нього було інстинктивне почуття юності і – талант. Все, що він читав, говогив і робив, набувало внаших очах особливого значення. Історія літератури, з повчаннями Мономаха і листами заточника, виступала із свого туманного віддалення як предмет значний і важливий, що органічно готував до наступних відвертостей. Короткі дивертисменти в кінці уроків, коли Авдієв розгортва принесену із собою книгу і читав уривок, сцену, вірш, стали для нас необхідністю. У його читанні ніколи не відчувалося штучності. Починалося воно завжди просто, і ми не помічали , як, де, і вякому місці Авдієв переходив до пафосу, який потрясав нас, як електричні удари, або до комізму, що віяв на насвіхорем сміху. Він прочитав сцену з “Мертвих душ”, і ми “кинулися” на Гоголя. Особливо любив він Некрасова,і надалі я ніколи не чув такого читання.

Швидко між Авдієвим і нами з’явились прості та близькі стосунки. Він запрошував нас до себе, пригощаючи чаєм за своїм холостяцьким столом і завжди тримався просто, по-дружньому і весело. Ніколи не відчувалося навмисності та дидактизму: легкий гумор і питання про тільки-но прочитану кимось із нас повість Тургеньєва, Нікітіна або Шевченка спліталися непомітно, невимушено… досі у душі моїй, як аромат квітів, збереглося особливе почуття, яке я виносив зі собою з квртири Авдієва, почуття любові, поваги, молодої радості розуму, що розкривається, і подяки за цю радість…

Одного разу на Гімназичній вулиці, колои я з оберемком книг йшов з останнього уроку, мене наздогнав Авдієв.

- Що це у вас за хода?…- сказав він, весело сміючись: - в-розвалку… підтяглися б трохи. А ось і ще гірше: чому ви не вчите математику?

- Я, Веніам Васильович, не здатний…

- Пусте. Ніхто не вимагає від вас математичних відвертостей, а в гімназичних межах здатний кожен. Не можна бути освідченою людиною без математичної дисципліни…

Через три тижні він поїхав… Спочатку мені здалося, що в гімназії одразу потемніло… Пам’ятаючи нашу розмову на вулиці, я поповнив як міг, свої математичні знання і… намагався виправити свою ходу…”

Що в цьому вчителеві захоплює: прояв високого інтелекту? Захоплення предметом? Бажання контактувати з обдарованою молоддю? Власна відповідь.

Чи можна такий підхід назвати майстерністю мистецького впливу? Відповідь аргументуйте.

Проаналізуйте причини популярності педагогів серед своїх учнів.

3.10. Чому К.Д. Ушинський називає П.Мюллера зразковим вчителем? (К.Д. Ушинський. Вибрані твори: В 2 т. Т. 2. – К., 1983. – С.161, 164).

“П.Мюллер – справді зразковий вчитель. Він владарює в школі не суворістюлогіки, а своїм гуманним характером, пристойністю манер, цікавістю викладу, тим, що вміє зблизити до себе дітей і викликати вних прихильність та повагу до себе. Він, його манера, його приклад, його ставлення подобаються дітям – вони охоче біжать до нього , коли він іде подвір’ям, вітаються з ним, весело всміхаючись, тиснуть йому руку, але водночас виконують швидко й точно його короткі накази. В його мові відчувається людина глибоко освічена і яка не перестає вдосконалюватися. У його викладенні і поводженні з дітьми є щось невловимо приємне, веселе і серйозне, лагідне і водночас таке, що підкорює волю і увагу вихованця. Він уже дося тієї педагогічної височини, коли всяка метода зникає в особистості педагога і коли з цієї особистості з’являється, щоразу цікавим самостійним, той прийм, який потрібний в даному разі. Такий високий педагог творить уже методу, а не керує нею; він досяг джерела усіх метод – глибоке усвідомлення основної педагогічної ідеї”.

Чи можна стверджуваи, що даний вчитель досяг найвищого рівня майстерності – творчого? Відповідь обгрунтуйте. Які основні критерії характеризують майстерність педагога?

О.В. Мудрик у своїй книзі для старшокласників (Учитель: мастерство и вдохновение. –М., 1986) рекомендує “приміряти на себе такі якості, важливих для професій сфери “людина – людина”:

1. Стабільне хороше самопочуття під час робот з людьми.

2. Прагнення до спілкування з людьми.

3. Дезкорисливе включення в громадсько-організаційну, шефську та іншу подібну роботу.

4. Здатність швидко розбиратися у взаєминах людей.

5. Здатність ставити себе на місце іншої людини.

6. Здатність швидко розуміти наміри та настрої інших людей.

7. Здатність добре пам’ятати, тримати в пам’яті знання про особистісні якості багатьох різних людей.

8. Властивість знаходити спільну мову з різними людьми.

9. Властивість легко вступати в спілкування з новими людьми.

10. Уміння переконувати ровесників чи молодших від вас у доцільності того чи іншого плану дій.

11. Уміння налагоджувати стосунки між ровесниками чи молодшими від вас.

Замислітьля, на якому рівні ці якості сформовані у вас. Складіть програму професійного самовдосконалення.

3.12. Запам’ятайте поради К.Д. Ушинського:

1. Спокій повний, у крайньому разі – зовні.

2. Прямота в словах і вчинках.

3. Продуманість дій.

4. Рішучість.

5. Не говорити про себе без потреби жодного слова.

6. Не проводити час не усвідомлено; робити те що хочеш, а не те що доведеться.

7. Жодного разу не вихваляйся тим, що було, ні тим, що є, ні тим, що ти припускаєш думки, що буде. (Ушинський К.Д. Вибр. Пед. Твори: У 2 т. – К., 1983. –Т. 1).