Частина друга. Техніка вчительської праці (вчительська майстерність).

Однією з умов успішної роботи вчителя в сучасній школі є відчуття не лише відповідальності за свою справу, але й внутрішня свобода в роботі. Вчитель повинен стати не залежним освіченим професіоналом, який бере на себе повну відповідальність за все, що він робить.

Педагогічна техніка – сукупність прийомів, які сприяють гармонійній єдності внутрішнього змісту діяльності і зовнішнього його прояву.

Більшість дослідників виділяють дві групи елементів. Перша – способи взаємодії (переконання, постановка вимог, техніка оцінювання і т.д.). в основі лежить закінчена педагогічна дія.

Друга – вміння управляти собою (керування емоціями, володіння своїм тілом, соціальна перцепція, техніка мови). Дана група сприяє педагогічно доцільній організації поведінки вчителя.

Вчений А.М. Бойко обґрунтував третю (допоміжну групу елементів техніки вчительської праці – вміння різних видів інструментовки педагогічних засобів і режисури ситуацій в навчанні та вихованні).

Розділ і.

Вміння взаємодіяти з особистістю і колективом.

2.1.1. Визначіть спрямованість уваги вчителя:

при поясненні нового матеріалу;

при перевірці знань;

при виконанні учнями самостійної або контрольної роботи;

при проведенні уроку в цілому.

Які зовнішні ознаки діяльності учнів є орієнтирами для педагогічних висновків при кожному виді діяльності?

2.1.2. під час практики проведіть спостереження за особливостями прояву уваги учнів і прийомами організації її вчителем за схемою:

2.1.3. тема для обговорення: “Критика – найкращий спосіб зіпсувати настрій і загубити довіру і найкращий спосіб виховання” (Д.Карнегі). Чому так говорять, і чому ми все таки, часто використовуємо критику?

Групові дискусії:

Питання для обговорення в парах: чому так важко відмовитись від критики? (по 5 хв.).

Питання для обговорення в колі: чи можна замінити критику при взаємодії з учнями?

Резюме: у спілкуванні важливо розрізняти критику як форму спілкування, яка ранить і принижує людину, і зворотній зв’язок у спілкуванні, при якому оцінюється не людина в цілому, а її конкретний вчинок.

2.1.4. Вправа “Малювання одним олівцем”.

Два студенти (учні, вчителі), які сидять поруч, кладуть перед собою один аркуш паперу і беруться за одну ручку (олівець) так, щоб було зручно малювати. Завдання: мовчки, ні про що попередньо не домовляючись, не розмовляючи під час вправи, намалювати картину і придумати назву.

Мета вправи – виявити особливості взаємодії в спілкуванні. Після виконання вправи група збирає всі малюнки і аналізує їх. Кожна пара відповідає на питання: хто малював більше, була узгодженість чи протиріччя при малюванні, як досягалось взаєморозуміння. Дана вправа допомагає зрозуміти свої особливості при спілкуванні з людьми: хто ти – домінуючий, підлеглий чи рівний партнер, як залежить стиль спілкування від різних партнерів.

2.1.5. Вправа “управління бесідою”.

Ситуація: вчитель залишає учня восьмого класу після уроків, щоб поговорити про його успішність.

Завдання: програти варіанти бесіди залежно від рольової позиції учня: “позиція неучасті”, “прибудова зверху”, “прибудова знизу”, “рівноправна участь”. (Домбрович А. Б., Єршов М. П.)

Група розбивається на чотири підгрупи, кожна з яких вибирає позицію розмови. Протягом п’яти хвилин вони готують діалог. Потім по черзі програють проведення бесіди (всі три етапи).

Обговорення: хід бесіди, поведінка учасників, особливості мови, міміки. Тактика ведення бесіди відповідно до позиції учня.

“Позиція неучасті”.

Учень не бачить і не чує вчителя. Він не включається в діалог, а якщо і говорить, на теми, що не стосуються головної теми розмови”.

“Прибудова зверху”.

Позиція агресії, зверхності, зневаги.

“Прибудова знизу”.

Перелякано - запобігаюча позиція. Учень зі всім погоджується, але гарантії, що він виконає все, що обіцяє, немає.

“Позиція рівноправності”.

Ввічливість, привітність, дружелюбність, бажання іти на контакт і разом вирішити проблему.

2.1.6. Вправа “діалог”.

Орієнтовні теми: “Як ти провів вчорашній день?”, “Давай організуємо разом вечірку для друзів”, “Твоя думка про техніку вчительської праці”.

Студенти розбиваються на групи по три чоловіка. Два студенти готують і проводять діалог (4-5 хв.). третій студент спостерігач. Його завдання – слідкувати за діалогом і аналізувати його. При аналізі враховується досягнення теми діалогу, кількість використаних методів і їх доцільність. Дотримування умов діалогу.

2.1.7. Проаналізуйте визначення, яке дав А.А. Леонтьєв педагогічному спілкуванню. Які шляхи оптимізації навчального процесу в ньому розкриваються? Як спілкування сприяє розвитку мотивації учнів. Їх активності і самостійності? Наведіть конкретні приклади.

“Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування вчителя із школярами в процесі навчання. Яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання (зокрема, попереджає виникнення “психологічного бар’єру”), забезпечує управління соціально-психологічним процесом в дитячому колективі і дозволяє максимально використовувати в навчальному поцесі особисті особливості вчителя”.

(А.А. Леонтьєв. Педагогічне спілкування. – М., 1979).

2.1.8. Проаналізуйте конфліктні ситуації.

(А.П. Черняковская. Педагогическая техника в работе учителя. – М., -С. 60-64).

При аналізі дайте відповіді на наступні питання:

• Яка причина конфлікту?

• До якого соціально-психологічного типу відноситься даний конфлікт?

• Які шляхи його вирішення?

• Які можливі варіанти вирішення?