9. Виникнення проблеми рекультивації та основні напрямки рекультивації

Рекультивація - це комплекс робіт, які спрямовані на відтворення і покращення (а іноді і зовсім нове моделювання) всього порушеного природно-територіального комплексу в цілому.

В процесі рекультивації розрізняють два основні етапи: 1 1)гірничо-технічний;

2)біологічний.

Завдання 1-го етапу: підготовка території (планування відвалів, надання відкосам потрібної форми, покриття їх родючими ґрунтами і т.д.) для подальшого освоєння.

Завдання 2-го етапу охоплює заходи по відновленню родючих порушених земель і створення сприятливих для життя і діяльності ландшафтів.

Рекультивація дозволяє не тільки усунути шкідливий вплив відвалів гірничодобувних підприємств на біосферу, але і повернути народному господарству значні земельні площі, які можуть бути використані для створення лісових масивів, сільськогосподарського освоєння, будівництва деяких об'єктів та іншого. Проблемі рекультивації сьогодні приділяється велика увага.

Рекультивація земель - це здійснення різноманітних робіт, метою яких є не тільки часткове перетворення природних територіальних комплексів, порушених промисловістю, але й створення на їх місці ще більш продуктивних і раціонально організованих елементів культурних антропогенних ландшафтів, тобто в кінцевому рахунку оптимізація техногенних ландшафтів, поліпшення умов навколишнього природного середовища.

Рекультивація земель виникла внаслідок деградації грунтів. Деграда́ція ґрунті́в — погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів. «Деградація земель» означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівзасушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як:

-вітрова чи водна ерозія ґрунтів;

погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей ґрунтів; та

-довготермінова втрата природного рослинного покриву.

Гірничотехнічна рекультивація - це комплекс гірничотехнічних робіт, спрямованих на підготовку територій після завершення на них розробок родовищ корисних копалин або інших робіт, що призвели до порушення земної поверхні, з метою їх подальшого використання у відповідних галузях народного господарства.

У випадку відкритих розробок корисних копалин гірничотехнічна рекультивація включає:

- будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд;

- зняття, транспортування, складування (за необхідності) і нанесення на рекультивовані землі придатних (родючих та потенційно родючих) грунтів і порід;

- планування поверхні порушених земель;

- виположування або терасування відкосів відвалів і бортів кар'єрних виїмок;

- ліквідацію наслідків осідання відвалів і протиерозійні заходи;

- комплекс меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення хімічних і фізичних властивостей порід і їх сумішей, з яких складається поверхневий шар рекультивованих земель (за необхідності).

Усі ці роботи виконуються підприємством, яке проводить гірничі роботи або спеціалізованими організаціями із рекультивації. Склад робіт встановлюється проектом відповідно до прийнятого напряму рекультивації.

Гірничотехнічна рекультивація, як правило, повинна вписуватись у загальну технологію розробки родовища і формування відвалів, а гірничі роботи повинні забезпечувати:

- селективне зняття грунту і потенційно родючих гірських порід, їх транспортування, складування, зберігання або безпосереднє використання для рекультивації порушених земель;

- виконання основних обсягів робіт щодо планування поверхні, виположування відвалів і бортів залишкових кар'єрних виїмок;

- формування оптимальних за геометричними параметрами відвалів, створення у зоні відкритих розробок сприятливих екологічних умов для рослин і тварин;

- комплексне вилучення із розкривної товщі попутних копалин, які мають промислове значення. Якщо неможливо безпосередньо використати попутні корисні копалини, то їх необхідно складувати в окремі відвали з урахуванням наступної розробки;

- оптимальне вилучення і мінімальні терміни використання земель у технологічному процесі.