14. Оподаткув. Доходів страх. Компаній.

Звільняється від оподаткув. валовий дохід страх. компаній, пов'язаний зі страхув.м життя фіз. особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страх. випадків:

• смерть застрах.ної особи;

• ріш. суду про оголош. застрах.ної особи померлою;

• дожиття застрах.ної особи до закінч. строку дії Д. страхув. або досягн. нею віку, визначеного договором страху¬в.

Прибуток, отриманий з інших джерел (відсотки за депозитними рахунками, реалізація основних фондів і нематеріал. активів тощо) оподатков. за ставкою 30%.

Не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, страховики складають податкову декла¬рацію за звітний квартал і подають до Державної податкової адмініст¬рації. Протягом кварталу (до 20 числа другого і третього місяців ква¬рталу) вони сплачують авансові внески до бюджету (за підсумками першого і другого місяців кварталу). Авансові внески страховик роз¬раховує самостійно без склад. податкової декларації. Штрафні санкції за відхил. розмірів спла¬чених внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звіт¬ного кварталу, не застосов. Под. бухгалтерської звітності передбачено лише за результатами діял. страховика за рік (не пізніше 15 лютого року, що настає за звітним).

Якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниж. суми податку, але не більш як на 5 % загальних зобов'язань, платника подат¬ку щодо сплати останнього за період, який перевіряється, керівник від¬повідного податкового органу може прийняти ріш. про незастосув. фін. санкцій у вигляді штрафів до такого платника пода¬тку. Прийняте ріш. керівником податкового органу не звільняє платника податку від зобов'язань щодо сплати пені.

15. Фін. Надійність страх. Компанії, сутність, законодавчі вимоги.

Особливістю діял. страх. компанії є те, що страховик спочатку акумулює кошти, що надхо¬дять від страхувал., створюючи необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Така «плата наперед») потре¬бує певних гарантій щодо здатності страх. компанії відповідати за своїми зобов'яз.ми перед страхувал.ми. Однією із гарантій є фін. надійність страховика.

Фін. надійність страховика – це його здатність виконати страх. зобов'яз., які прийняті за договорами страхув. та пе¬рестрахув. у разі впливу несприятливих чинників.

Фін. надійність забезпеч. кількома чинниками:

• розміром власних коштів;

• правильно розрахованими тарифними ставками;

• збалансованим страховим портфелем;

• величиною страх. резервів, адекватних сумі взятих страхови¬ком на себе зобов'язань;

• розміщ.м страх. резервів;

• перестрахув.м.

Основними вимогами до створ. українських страх. компаній є наяв¬ність мінімального розміру статутного фонду – 1млн євро для страховика, який займ. видами страхув. іншими, ніж страхув. життя, а для життя 1,5млн.100 % статут¬ного фонду має бути внесено у грошовій формі. Законодавством забороняється використовувати для формув. статутного фонду кошти страх. резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити матеріальні активи.

Страховик у ході діял. повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також су¬ма нерозподіленого прибутку. Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резерв. з метою додаткового забезпеч. фін. надійності.

При розра¬хунку тарифних ставок необхідно враховувати величину, однорідність та стабільність страх. операцій.

При формуванні страх. резервів слід враховувати вид страхув., термін дії Д., рівномірність розподілу ризику.

Тимчасово вільні кошти можуть бути інвестовані страхови¬ком; активи страховика повинні розміщува¬тися з метою забезпеч. ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості