47. Домогос-во, як суб’єкт ринкових відносин

Для вивчення теми важливе значення має з’ясування суті поняття «домогосподарство». У вітчизняній навчальній літературі немає визначення цього терміна.

Домогосподарство виконує чотири основні функції у національній економіці:

1) постачальника ресурсів;

2) споживача ресурсів;

3) заощадника доходів;

4) інвестора доходів.

Домого-во беруть активну участь у кровообігу ринкової економіки, як самостійні незалежні суб’єкти господарювання, які мають власні потреби та інтереси, стимули і мотиви. Приватна власність надає домогос-ву право користуватися і розпоряджатися ресурсами, укладати будь які угоди, реалізовувати вироблену продукцію виходячи з власних інтересів. На ринку ресурсів домогос-во пропонують =: працю, землю, капітал, підприємницькі здібності. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них.

48. Витрати вир-ва. Їх суть та види.

Ви́тративиробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Витрати — зменшення обсягу матеріальних цінностей, коштів тощо, які відбуваються в процесі свідомої людської діяльності; зменшення певних ресурсів у фізичних процесах.

Види:

1. Наявні – альтернативні витрати, які приймають форму наявних грошових коштів для оплати факторів вир-ва

2. Не наявні витрати – альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власній фірмі.

3. Граничні витрати – збільшення або зменшення валових витрат пов’язаних зі зміною випуску продукції на одну додану од.

4. Середні витрати – витрати на од. продукції

5. Незворотні витрати – витрати, які підприємці не зможуть відшкодувати за жодних умов.

6. Економічні витрати – це зовн витрати вир-ва (придбання ресурсів, що не належать фірмі).

7. Бухгалтерські витрати – витрати вир-ва пов’язані з придбанням необхідних для випуску продукції ресурсів.

8. Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну

9. Позавиробничі – затрати на тару, упаковку.

49. Сутність та функції прибутку. Основні теорії.

Прибуток – це основний узагальнюючий показник фінансових результа­тів господарської діяльності фірми. Він підраховується як різниця між валовим доходом і сукупними витратами (собівартістю).

Функції:

Оцінювальна — ефект використання основних ресурсів підприємства

Стимулююча — функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу.

Господарського розрахунку — доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв.

Розподільча — функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів.

Індикативна (інформаційна) — функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва.

Теорії:

Теорія прибутку меркантилістів

Класична теорія прибутку

Марксова теорія

Сучасні немарксистські теорії (PR = TR – TC, де TR – загальна виручка, TC – загальні витрати)