Тема 9 соціологія шлюбу і сім’ї план
1. Поняття шлюбу та сім’ї.
2. Соціальні функції сім’ї.
3. Тенденції, проблеми та тенденції розвитку сучасної сім’ї.
1. Поняття шлюбу та сім’ї
Сім'я являє собою об'єднання людей пов'язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю, що ґрунтується на шлюбі та кровній спорідненості. Сім'я є необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства, а також осередком організації побуту, найважливішою його виробничою та споживчою одиницею. Через сім'ю змінюються покоління людей, у ній народжується людина, відбуваються її соціалізація та виховання, через неї продовжується рід і, значною мірою, реалізується обов'язок турбуватися про старих і непрацездатних членів суспільства. Основу сім'ї становить шлюбний союз між чоловіком та жінкою у формах, санкціонованих суспільством. Усю сукупність найважливіших проблем, пов'язаних із сім'єю, вивчає така спеціальна соціологічна теорія, як соціологія сім'ї.
Відомий західний соціолог Н. Смелзер дає таке визначення: «Сім'я - основане на кровній спорідненості, шлюбі чи усиновленні об'єднання людей, пов'язаних спільним побутом та взаємною відповідальністю за виховання дітей». На думку радянського вченого А.Г. Харчева: «Сім'я - історично конкретна система взаємовідносин між подружжям, мала соціальна група, члени якої пов'язані шлюбними родинними відносинами, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення». Професор В.П. Андрущенко та деякі інші соціологи визначають сім'ю як «соціальне об'єднання, члени якого пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою».
Соціологія сім'ї – спеціально-соціологічна теорія, що вивчає закономірності, виникнення, функціонування і розвитку шлюбно-родинних стосунків як соціального феномену у конкретних культурних і соціально-економічних умовах, що поєднують у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи.
Об'єктом соціології сім'ї виступає сім'я у двох іпостасях: як мала соціальна група, тобто певна форма взаємодії людей, з одного боку, і як соціальний інститут, що регулює відтворення людини, — з другого боку.
Предметом соціології сім'ї є закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають між сім'єю і суспільством, а також всередині сім'ї в процесі її становлення, функціонування і розвитку.
Сім'я в соціології вивчається як одна із форм соціальної спільності людей, як соціальна група, як елемент соціальної структури суспільства, як своєрідний соціальний інститут. Соціологія передбачає висвітлення таких основних проблем сім'ї:
взаємозв'язок соціальних відносин та сім'ї: місце сім'ї як соціального інституту в системі інших соціальних інститутів суспільства;
аналіз ролі та значення для особи та суспільства соціальних функцій сім'ї;
аналіз особливостей сім'ї як соціального інституту;
дослідження мотивації шлюбів та розлучень, факторів стабілізації сімейних відносин;
виникнення та шляхи усунення внутрішньо сімейним конфліктів;
основні тенденції розвитку сім'ї на сучасному етапі та її перспективи.
Сім'я - це історично конкретна система взаємовідносин між - чоловіком та дружиною, між батьками та дітьми; це мала соціальне група, члени якої зв'язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю.
Сім'я - це система відносин між подружжям, батьками і дітьми.
Виходячи із зазначеного можна виділити такі соціальні особливості сім'ї як форми людської життєдіяльності:
1) соціально-історична зумовленість сімейних стосунків і сімейної організації;
2) існування сім'ї та її специфічна функція є наслідком об'єктивної потреби, пов'язаної з однією із найважливіших соціальних форм — створенням і відтворенням безпосереднього суспільного життя, з одного боку, а також із створенням самої людини і продовженням її роду — з іншого;
3) наявність у сім'ї, поряд із загальними для усіх соціальних явищ, рис і якостей, ряду специфічних соціальних особливостей, насамперед, кількісного складу сімейної групи, ступеня спорідненості, спільності побуту, взаємної моральної відповідальності тощо.
Основою сім'ї є шлюб.
Будучи однією з форм регулювання статевих відносин (а воно здійснюється за допомогою або державного законодавства, або ж звичаєвого права), шлюб не обмежується лише правовою основою. Він концентрує у собі сукупність соціальних відносин, являючи досить складну діалектичну єдність біологічного і соціального, матеріального і духовного, громадського і особистого.
Необхідність соціально-морального регулювання шлюбних відносин випливає з того, що вони безпосередньо пов’язані з головними функціями сім’ї: відтворенням людського роду та вихованням дітей. Саме тут виникає суспільний інтерес, обов’язок у відношенні до колективу. Подружні відносини таким чином дістають правову (державну) санкцію, яка реалізується або через громадянську реєстрацію.
Шлюб – це історично змінна соціальна форма стосунків між чоловіком і жінкою, через які суспільство впорядковує і санкціонує їхнє статеве життя, визначає подружні та батьківські права й обов'язки.
Соціальна сутність шлюбу найбільш повно проявляється в таких його основних функціях:
духовно-психологічній (почуття кохання, спільні духовні інтереси та цінності, психологічна сумісність);
економічній (виробництво засобів до життя та їх розподіл і споживання);
моральній (дотримання чи порушення норм подружнього життя: вірність, честь, гідність, чистота взаємин);
культурній (участь в культурному житті, успадкування, відтворення, передача та формування нових культурних традицій).
Структура сім'ї визначається усією сукупністю стосунків між її членами, включаючи, крім стосунків родинності, системи господарських та духовно-моральних стосунків, у тому числі владних, авторитету тощо. Структура сім'ї та її внутрішня організація залежать від багатьох факторів.
Форма сім'ї |
Біологічні зв'язки, шлюб і правові норми: Нуклеарна сім'я складається з дорослих (батьків) і дітей Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і багатьох родичів |
Форма шлюбу |
1. Моногамія - шлюб між одним чоловіком та однією жінкою 2. Полігамія - шлюб між одним і декількома індивідуумами 3. Полігінія - шлюб між одним чоловіком і декількома жінками 4. Поліандрія - шлюб між однією жінкою та декількома чоловіками 5. Груповий шлюб - між декількома сім'ями |
Тип владних структур |
1. Патріархальний - влада чоловіків над іншими членами сім'ї (Таїланд, Японія, Німеччина) 2. Матріархальний - влада жінок над іншими членами сім'ї 3. Егалітарний - влада розподіляється між чоловіком та жінкою |
Найкращий партнер |
1. Екзогамія - правила, що регулюють шлюби поза визначеними групами 2. Ендогамія - правила, що приписують укладання шлюбу всередині однієї соціальної групи (Індія - кастова система) |
Право вибору місця проживання |
1. Неолокальне - місце проживання окремо від батьків 2. Патрілокальне - дружина живе в домі чоловіка 3. Матрілокальне - чоловік живе в домі дружини |
Родовічна і спадкоємність майна |
1. По чоловічій лінії 2. По жіночій лінії 3. Двостороння спадкоємність майна (загальноприйнято по 40%) |
За формою шлюбу розрізняють моногамну і полігамну сім'ї.
1. Моногамна сім'я більш розповсюджена у сучасному світі, вона передбачає шлюб між однією жінкою і чоловіком. Тобто, вона складається з батька, матері та їх дітей.
2. Полігамна сім'я заснована на шлюбі одного з декількома іншими індивідами. Полігамія має два різновиди: полігінію або багатоженство (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками) і поліандрію або багатомужжя (шлюб між однією жінкою і декількома чоловіками). Отже, полігамна сім'я може складатися з одного батька, декількох жінок-матерів та їх дітей або з однієї жінки-матері, декількох чоловіків-батьків та їх спільних дітей. В історичному плані вважають, що сім'я розвивалась від групової (коли група чоловіків одного роду мали за жінок групу жінок з іншого роду), парна (коли певні різностатеві пари мали спільних дітей, але не утворювали господарчої одиниці і не мали спільного майна), до моногамної, в якій подружжя (чоловік і жінка), крім спільних дітей, мають спільне господарство, майно і складають економічну одиницю суспільства.
З погляду вибору шлюбного партнера, шлюби поділяються на екзогамні (партнера обирають за межами своєї групи) й ендогамні (партнера обов'язково обирають у власній спільності). Відповідно до цього існують два види сімей: гомогенні (однорідні), коли, наприклад, чоловік і жінка є представниками одного етносу, і гетерогенні (різнорідні), коли чоловік і жінка належать до різних етносів. За деякими даними, поки що гомогенні сім'ї переважають над гетерогенними (відповідно 70 % і 30 %), але кількість останніх весь час збільшується. Гомогенність і гетерогенність можуть бути в межах різних культурних, соціальних груп, а також груп за освітою, професією тощо.
Відповідно до того, хто у сім'ї відіграє головну роль, розрізняють сім'ї егалітарні (рівноправні) й авторитарні, коли у сім'ї існує досить жорстке підкорення одному з подружжя. Егалітарну сім'ю ще називають демократичною, тому що в ній влада рівномірно розподіляється між жінкою і чоловіком. У розвинених країнах відмічається тенденція зростання кількості егалітарних сімей. Але ще є досить багато сімей авторитарних. Причому тут помічено певну закономірність: чим нижчий дохід сім'ї, тим частіше її очолює жінка. Так, наприклад, у США серед найбіднішого чорношкірого населення 40 % сімей головою мають саме жінку.
Типологію сім'ї можна продовжувати залежно від того, які ознаки будуть в основі цього поділу. Так, за місцем подружжя у соціальній системі суспільства можна виділити сім'ї робітників, селян, бізнесменів, інтелігентів, бомжів тощо.
За типом поселення можна виділити сільську сім'ю або сім'ю з міста, за національною ознакою - моноетнічну і поліетнічну. Хоча моноетнічні шлюби поки що переважають у світі, але поліетнічні мають тенденцію до збільшення.
За часом існування сім'ї поділять на: молодожонів (коли подружжя існує декілька місяців), молоді сім'ї (які існують до 3-х років), сім'ї середнього шлюбного віку (від 3 до 10 років), сім'ї старшого віку (10 - 20 pp.) та сім'ї похилого віку (більше 20 років).
За кількістю членів сім'ї їх поділяють на бездітні, однолітні, малодітні (в яких одна або дві дитини) та багатодітні (в яких троє і більше дітей). В Україні нараховують до 20 % бездітних сімей. Якщо брати до уваги, що лише 2 % з них не мають дітей з фізіологічних причин, а інші свідомо їх не бажають мати, то маємо досить складну соціальну проблему: чи треба вважати такі подружжя сім'єю? Однодітні сім'ї мають досить великий відсоток, але різний залежно від місця мешкання сім'ї. Так, у селі однодітні сім'ї становлять 30 - 40 % сімей, а у містах їх більше - 54 %.
Крім того, за кількістю членів сім'ї виділяють і різні їх форми. Сім'я, в якій з тих чи інших причин відсутній батько чи матір, вважається неповною. Такі сім'ї множаться у часи лихоліть, але на жаль їх кількість збільшується і в наш час завдяки росту розлучень і проміскуітетних статевих зв'язків. Нуклеарна або елементарна сім'я (ще її називають малою, простою) - це сім'я, яка складається з батьків і дітей, що живуть окремо від діда і баби. У розвинених країнах такі сім'ї становлять переважну більшість. Вони мають повну самостійність і організовують своє життя за своїм бажанням. У них найкращі умови для самовиразу, прояву здібностей, особистісних якостей кожного з подружжя. Але така сім'я має і певні вади, бо тут часто нема сил, які б могли стримувати самовпевненість, неохайність і, навіть, грубість подружжя.
Вказані негативні явища дещо стримуються у складній (розширеній) сім'ї. Така сім'я складається з представників декількох поколінь, тобто до неї входить нуклеарна сім'я, до якої додається хтось із родичів: тесть з тещею, або свекруха зі свекром, брат, сестра чоловіка чи дружини. Саме у таких сім'ях нині проживають молоді подружжя. Сімей середнього віку в таких умовах близько 20 - 25 %, але, як правило, вони проживають разом з одним із батьків, а разом з двома - лише 5-6 %. Це свідчить, перш за все, про існування в Україні економічних проблем і, в першу чергу, проблеми житла. Попри певних позитивних рис така сім'я, має і свої недоліки, в основному із-за можливого конфлікту між представниками двох поколінь або психологічної несумісності одного з подружжя із батьками іншого.
Існує ще так звана велика сім'я, яка складається з трьох чи більше подружніх пар, з декількох нуклеарних сімей. В Україні таких сімей сьогодні практично немає, але подекуди вони збереглись у Росії, Білорусії, Середній Азії. Для нашого часу такі сім'ї вважаються певним анахронізмом.
За умовами сімейного життя виділяють ряд типів сімей, таких, наприклад, як студентська, коли хоча б один з подружжя є студентом. Дистатна - юридично зафіксована, але одного з партнерів постійно нема вдома. Такою може бути сім'я моряка, геолога, відомого спортсмена тощо. Подібних сімей у нашому суспільстві не так вже й мало -5-6 %.
За якістю відношень у сім'ї можна виділити багато різних типів, які можна сприймати досить умовно, тому що чітких відмінностей між ними немає. Це можуть бути благополучні або щасливі сім'ї, соціально неблагополучна сталі, проблемні, конфліктні тощо.