34. Машинобудівний комплекс україни

а) Машинобудування є однією з провідних галузей промисловості, матеріальною основою технічного переозброєння економіки. Важливою умовою розміщення машинобудівних галузей є наявність в регіоні кваліфікованої робочої сили, потреба регіону в продукції галузі, паливо- та енергозабеспеченість, забезпеченість транспортом. Виділяють наступні групи в машинобудуванні: - Галузі з високою металомісткістю, низькою працемісткістю продукції, які доцільно розміщувати біля металургійних баз; - Галузі з середньою металомісткістю, невисокою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску; - Галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю і фондомісткістю, які розміщуються в центрі машинобудування;

б) структура важкого машинобудування, принципи розміщення

Важке машинобудування об'єднує виробництво металургійного, гірничо - шахтового, підйомно - транспортного та енергетичного устаткування. Характерними особливостями є низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність продукції. У важкому машинобудуванні переважна більшість підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання). Виробництво металургійного устаткування (95,5%) сконцентрована у Донецькому та Придніпровському економічних районах (наприклад, Ново краматорський машинобудівний завод). Виробниками металургійного устаткування є Дебальцівський машинобудівний завод, завод прокатних валків у м. Пугатіно, Кадіївський ливарно - механічний завод, Маріупольський завод важкого машинобудування. Торезький завод виробляє рудникові електровози, машини та вагонетки, Горлівський - вугільні комбайни та устаткування, Ясинуватський машинобудівний завод - гірничо прохідне устаткування, завод у Славянську - коксохімічне устаткування. У Кривім Розі виробляють гірничо - шахтове устаткування для залізорудної промисловості, Харкові - енергетичне машинобудування, Запоріжжі - силові трансформатори і т. д.

в) транспортне машинобудування.Загальне машинобудування об'єднує транспортне (за виключенням автомобільного), сільськогосподарське (за виключенням тракторного), будівельного обладнання ( за винятком легкої, харчової та переробної промисловості). Локомотиво будування є дуже капіталомістким та прив'язаним до джерел сировини. Тепловози виробляють у Луганську, електровози - у Дніпропетровську, залізничні вагони - у Кременчуці та Дніпродзержинську. Суднобудування - це будівництво і ремонт суден, суднове машинобудування. Суднобудування є морське та річкове. Найважливіші типи суден є наступні: транспортні (вантажні, пасажирські), промислові, промислово - видобувні, спортивно - туристичні. Центрами сільськогосподарського машинобудування є наступні: Харків - двигуни для самохідних комбайнів; Кіровоград - сівалки; Дніпропетровськ, Тернопіль - бурякозбиральні комбайни; Одеса - тракторні плуги; Київ, Миколаїв, Первомайськ Миколаївської області, Бердянськ, Мелітополь, Біла Церква, Чернівці, Донецьк, Луганськ, Житомир, Коломия, Кременчук, Умань,. Середнє машинобудування включає широкий спектр галузей, має високий рівень кооперації виробництва. На розміщення середнього машинобудування вагомий вплив здійснюють населення, трудові ресурси, кваліфіковані кадри.  Автомобільні заводи випускають: Львів - автобуси; Кременчук - великовантажні автомашини4 Запоріжжя - малолітражні легкові автомобілі; Луцьк - легкові автомобілі для села;

35. АПК

а) АПК за своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів. Він є головним засобом виробництва використовує землю, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання. Сьогодні АПК має такі сфери: 1. промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства 2. власне сільське господарство 3. галузі, сприйняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції- сільськогосподарської сировини продовольства.

Формування АПК є відображенням об'єктивного процесу поєднання сільського господарства та промисловості, розвитку різних форм агропромислової інтеграції. Вона розвивається на базі спеціалізації сільського господарства за регіонами та окремими господарствами. Найвищого рівня формування АПК сягнуло у США, де територіальна спеціалізація сільського господарства сприяє концентрації промислової переробки. В Європі оброблювані землі мають найбільшу питому вагу, що пояснюється історично тривалими землеробським освоєнням даної території, щільністю населення та сприятливими природними умовами.

б) Регіональний ринок продовольчих товарів забезпечує відтворення локалізованих продовольчих ресурсів, а також обумовлює соціально-економічні аспекти регіонального і міжрегіонального обміну продовольчих товарів, що визначається цією сукупністю економічних відносин. До економічних факторів розвитку регіонального ринку продовольчих товарі ввідноситься рівень розвитку і розміщення с/г виробництва і промислової переробки с/г сировини, рівень розвитку господарських зв’язків між підприємствами. До науково-технічних факторів належать рівень розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства, харчової промисловості та інфраструктури, рівень механізації та автоматизації. До соціальних факторів належить кількісний і якісний рівень забезпечення підприємств трудовими ресурсами.

В) На регіональному ринку продовольчих товарів взаємодіють суб’єкти с/г, що виробляються на с/г підприємствах, які формують пропозиції продуктів харчування; суб’єкти переробної промисловості, які формують удосконалення розміщення переробки продовольчих ресурсів; суб’єкти ринкової інфраструктури, які забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання і реалізацію продукції.

36 А) основи с\г виробництва складають земельні ресурси країни, придатні для ведення с\г. : угіддя складаються з ріллі (засів та пар, включаючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. На жаль сьогодні майже 70% з них визнані деградованими, та 35% ерозійно-небезпечними.

Б) Україна має всі умови для розвитку с\г, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості. Полісся вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку с\г, освоєністю зем. Фонду, але високою питомою вагою кормових угідь. Лісостеп – найбільша прир. зона. Їй характерна висока освоєнність та розораність, значну частину складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та ссуви, що розділяють орні масиви. Грунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі. Степова зона включає 2 підзони: північну та південну. Розораність земель південного степу дещо низча ніж у північному. Гірський Крим займає невелику територ., що вирізняється підвищенною лісистістю, площа орних земель невелика. Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою с\г освоєністю земель.

В) рослинництво.Зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галузю с/г. Україна щодо виробництва озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків посідає 1, а щодо посівів соняшнику – 2 місце між державами СНД. Провідне місце в структурі посівів займають близько 50% зернові культури. Площа озимих та ярих культур становила 15,5 млн. га. За останні роки їх плоші приблизно стали однаковими. Сіють, як правило , більше озимих культур, бо вони дають вищи врожаї. Тваринництво. Провідне місце в структурі тваринництва займає скотарство. Свинарство друга за значення галузь тваринництва у країні. Питома вага вівчарства в структурі товарного тваринництва невелика. Птахівництво забезпечує потреби населення у мясі, яйцях. Збільшення мясних ресурсів та сировини для хутровообробної промисловості сприяє розвиток кролівництва.

37 с_х.

а) В растениеводстве Украины преобладают зерновые культуры. В Степной зоне зерновые занимают половины посевных площадей, в Лесостепи, Полесье, Карпатах этот показатель немного ниже. На Полесье и в Карпатах урожайность пшеницы в 1,5-2 раза ниже, чем в центральных и южных областях. Кукуруза относится к поздним яровым культурам.Наиболее благоприятные для кукурузы почва и климат – в районах Лесостепи и Степи. Самые высокие урожаи можно получить только на орошаемых землях юга Степи. Значительное место зерновых культур занимают крупяные культуры: просо, гречка, рис. Самые большие урожаи собирают в Лесостепи, в особенности в Хмельницкой, Винницкой, Киевской и Черкасской областях. Самые высокие урожаи гречихи собирают в Лесостепи, северной и центральной Степи. Рис культивируется в 5ти районах Крыма, в зоне Северокрымского канала, в 2х районах Одесской и в 3х – Херсонской области. Основной зернобобовой культурой явл. горох, удельный вес которого в посевах зернобобовыв достигает 80%. Производство гороха сосредоточено в областях Лесостепи, частично в Степи и на Полесье. Из других зернобобовых распространены вика, люпин, чечевица, соя, фасол.Украина явл. известным производителем технических культур, в особенности сахарной свеклы и подсолнечника. Сахарная свекла – ведущая техническая культура, под посевами которой занято около половины площадей, отведённых под технические культуры. Главный ареал сахарной свеклы – Лесостепь(в Винницкой, Полтавскй, Хмельницкой, Тернопольской, Черкасской и Черновицкой областях). Подсолнечник – основная фпреимущественно на юге страны( Днепропетровская, Запорожская, Луганская области). Важной технической культурой явл. также лен-долгунец. Посевы льна-долгунца сосредоточены в Житомирской, Киевской, Ивано-Франковской, Львовской, Ровенской, Черниговской, Волынской и Черновицкой областях. Значительное место среди технических культур занимают эфиромасличные культуры: кориандр(Кировоградская, Николаевская, Запорожская области), мята(Киевская, Полтавская, Сумская, Черкасская области), лаванда и роза (Крым и Одесская область).

Б)Тваринництво не тільки постачає населенню ви­сокоякісні продукти харчування, цінну сировину для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості, а й є цінним джерелом органічних добрив. На розміщ тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва і природні кор­мові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а та­кож транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив'язані до м'ясної, м'ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-пато­кової промисловості. У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше зна-чення робочого конярства, хутрового звірівництва, бджільництва, ставкового рибництва, шовківництва тощо. Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є про-відною галуззю і має молочно-м'ясну спеціалізацію. Поголів'я ве-ликої рогатої худоби на початку 1996 р. становило 17,7 млн голів. Свинарство набуло переважного розвитку в ра­йонах інтенсив-ного землеробства, зокрема картоп­лярства. промислової переро-бки сільськогосподар­ської сировини, фуражного зернового госпо-дарства. Поголів'я свиней в Україні становить 13,1 млн голів. У гос-подарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м'ясо-сальну, а у Степу — сальну спеціалізацію. Птахівництво — одна з найвисокопродуктивні­ших галузей тва-ринництва, що постачає населенню м'ясо і яйця, а легкій проми-словості — пух та пір'я. Це найбільш механізована та автоматизо-вана га­лузь тваринництва, що дає змогу впроваджувати промисло-ву технологію, яка істотно впливає на те­риторіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенден-ція до на­ближення його до споживача будівництвом птахо­фабрик навколо великих міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік. Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тва­ринництва, що грунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачан­ням концентрованих кормів. В Україні виро-щується майже 4,1 млн голів овець і кіз (у 1995 р.). У степо­вих областях вівчарство має тонкорунну і напівтон­корунну спеціаліза-цію, в лісостепових, поліських та гірських — м'ясо-вовняну. Не втратила свого значення і така галузь, як ко­нярство. Пого-лів'я коней становить в Україні ме­нше, ніж 1 млн. інтенсивне кліткове звірівництво найбільш поширене в лісос-тепових областях, зокрема в захі­дних. Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісо­степу і Карпатах. Ставкове рибництво має найвищу продуктив­ність у лісостепо-вих та карпатських областях. Певного розвитку набуло шовківництво (розве­дення тутових і дубових шовкопрядів) в основному у степових і частково в лісосте-пових областях.

В) Рибне господарство розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, озер, лиманів та багатьох вел. рчок. Розвиток ставкового рибництва стримується низкою факторів: обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, недостатній агротехнічний та зоо технічний рівень, погане утримання водосховищ. Теперішне виробництво товарної риби в Україні не задовольняє потреб населення.