30 Особенности размещения и развития нефтедобывающ.И нефтеперерабатыв. Промышленности

а) Украина небогата нефтью. Выделяются 3 района: Прикарпатский, Днепровско-Донецкий и Причерноморский. Прикарпатский район охватывает территорию, расположенную вдоль северо-восточных склонов Карпатских гор, и является старейшим. Нефть добывают здесь со второй половины ХІХ в. Самые большие месторождения: Долинское, Бориславское, Бытковское. Днепровско-Донецкий район занимает Днепровско-Донецкую впадину и северо-западную окраину Донбаса. Здесь сосредоточены основные нефтяные ресурсы Украины. Промышленное значение имеют Леляковское, Прилукское, Гнединцевское месторождения (Черниговская обл.), Качановское(Сумская обл.), Радченковское (Полтавская обл..) и др. На Сумщине добывается половина нефти Украины. Причерноморский район охватывает Причерноморскую впадину, Керченский пролив, северо-западную часть акватории Черного и Азовского морей. Этот район перспективен на нефтедобычу. Одним из специфических видов топлива является торф. Его добыча и переработка ведётся в 11 областях Украины.

б) В Украине нефтеперерабатывающую промышленность представляют самый большой в Европе Лисичанский (мощность 23,5 млн т в год), а также Херсонский (8,6), Одесский (4,0), Кременчугский (18,6), Дрогобычский (4,0), Наддворнянский и Львовский нефтеперерабатывающие заводы. Их мощности способны переработать 50-60 млн т нефти в год.

в) Нефтедобывающая промышленность Украины на современном этапе ее развития столкнулась с рядом проблем, без разрешения которых стабилизация и наращивание добычи нефти практически невозможны. Основные из этих проблем оригинальностью не отличаются. К тяжелому финансовому положению нефтегазодобыващих предприятий и недостаточным объемам геологоразведочных работ для наращивания сырьевой базы добычи добавляется практически полное отсутствие инвестиций во внедрение на месторождениях Украины новых эффективных методов повышения нефтеотдачи пластов. Оснащение буровых и нефтегазодобывающих предприятий продолжает оставаться технически и морально устаревшим. Оставляют желать лучшего объемы внедрения передовых технологий (бурения горизонтальных скважин, использования гибких труб при ремонтах скважин, современных методов моделирования процесса разработки залежей, трехмерной сейсмики и пр.).

31. Особенности размещения газодобывающ. Промыш-ти Укр.

а) Запасы газа в Украине составляют 1,1 трлн м³, открытые – 500 млрд м³. В Причерноморье и Приазовье месторождения нефти и природного газа эксплуатируются на шельфе Черного моря: Голицынское, Шмидта, Штормовое, Тарханкутское, Дельфин; месторождения природного газа имеются на шельфе Азовского моря: Керченское, Казантипское, Стрелковое. Сейчас только месторождения Харьковской области дают 50% природного газа Украины (Юльевское, Яблоневское, Селещенское). Добыча газа на известном Шебелинском месторождении постоянно снижается из-за увеличения глубины бурения. Украине ежегодно нужно около 75-80 млрд м³ газа. Его будут в дальнейшем закупать в России, Туркмении и Узбекистане.

б) Транспортировать газ сложно. Морская транспортировка в виде сжиженного природного газа (СПГ) даёт возможность частично решить проблему. Через Украину проходят магистральные газопроводы «Союз», «Прогресс» и «Братство», перемещая газ из России и Туркмении в Венгрию, Польшу, Болгарию, Чехию, Австрию, Италию и другие страны.В международной торговле 78% приходится на трубопроводной транспорт, 22% - на морскую транспортировку СПГ.

32. Електроэнергетика.

а) Електроенергетика – основа розвитку економіки, вона є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій спияють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості територіально наближені до джерел дешевої електроенергії. Електроенергію в Україні виробляють теплові (ТЕС) , гідравлічні (ГЕС) , гідроакумулятивні (ГАЕС) та атомні (АЕС) станції. У перспективі набуде поширення використання екологічно чистої енергії Сонця і вітру. Потужність електростанцій України -- 54,0 млн кВт. Електроенергетика України – багатогалузеве господарство. До її складу входять, крім теплових і гідравлічних станцій, АЕС, електромереживне господарство (у ньому зайнято близько 60 : всього промислово-виробничого персоналу галузі – вдвічі більше, ніж, наприклад, на теплових станціях). В Україні розташовані такі потужні теплові державні районні електростанції, як Вуглегірська, Запорізька, Криворізтка – 2, Готвальдська (Харківська обл.), Ладижинська (Вінницька обл.), Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Трипільська (Київська обл.) та ін.

б) Принципи і фактори розміщення електроенергетики України.

широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань електроенергетики, транспорту, водопостачання тощо:

випереджувальний розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом. Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів; наявності споживачів електроенергії. У 1996 році електростанціями України було вироблено 183,0 млрд кВт/год електроенергії. На теплові електростанції припадало в цей рік близько 52% виробництва електроенергії , атомні -- понад 43% , на гідроелектростанції – 4,8 %, і лише 0,1 % - на електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії З роками електроенергії в Україні потрібно все більше і більше, але енергетичні ресурси – природний газ, вугілля, нафта – обмежені, атомні електростанції недосконалі, а їх робота загрожує всьому живому в Україні. Донбас є найбільш реальною паливною базою для подальшого тепло- та енергопостачання України. Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад 2/3 споживається в районах її виробництва. Поки що місце будівництва ДРЕС вибирають на основі порівняння економічних показників транспортування палива та електроенергії з урахуванням екологічної обстановки. Технічний прогрес може різко змінити географію електростанцій. Якщо вчені виробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані , то будівництво ДРЕС здійснюватиметься здебільшого в східних районах України. Вихід є у використанні нетрадиційних, або просто забутих видів енергії. Сучасне розміщення електростанцій на території України. На території України більше тридцяти електростанцій різного типу. В основному вони розміщені поблизу енергоресурсів. Тут знаходяться Старобенівська, Курахівська, Слов’янська теплоелектростанції. Потужні ТЕС знаходяться також у Придніпров’ї, у Харківській, Київській, Вінницькій областях, у містах Запоріжжі, Одесі, Маріуполі, Миколаєві, Львові. Більшість цих електростанцій поряд з електроенергією виробляють і тепло, за його рахунок здійснюється опалення міст. З роботою цих ТЕС пов’язане значне забруднення навколишнього середовища. В Україні на Дніпрі і Дністрі збудовано великі гідроелектростанції (ГЕС) Найбільші з них: Дніпрогес, Каховська, Дніпродзержинська, Київська, Канівська, Дністровська. На гідроенергетику припадає близько 10 % потужностей і 48 % виробництва електроенергії. Найкращі умови для будівництва ГЕС мають гірські річки, або річки з високими берегами. Таких умов на рівнинних річках України майже немає. Тому перед греблями всіх гідроелектростанцій виникли штучні моря. Саме це знижує економічну й екологічну доцільність ГЕС Дніпровського каскаду. Противники АЕС (а їх кількість значно зросла після аварії на Чорнобильській АЕС і розсекречування матеріалів, пов’язаних з діяльністю колишнього МІНАТОМЕНЕРГО) стверджують , що цей метод одержання енергії повинен бути якомога швидше заборонений з огляду на ту шкоду й потенціал смертельну небезпеку для біосфери, яку він несе.

в) Екологічний вплив електроенергетики. Одним з провідних чинників , що обмежує розвиток енергетики в Україні, є екологічний. Викиди від роботи цієї галузі становлять близько 30% всіх твердих часток , що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості. Крім того , електроенергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду, понад 53 % оксидів азоту, що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення. Вони є основними джерелами кислотних дощів в Україні. Оксиди вуглецю , що їх викидають електростанції в атмосферу, - головне джерело парникового ефекту на нашій планеті. Великі ТЕС використовують мільйони тонн вугілля щорічно. Україна за “кількістю “технічного бруду” на душу населення , навіть не враховуючи наслідків Чорнобильської катастрофи, посідає перше місце в Європі. Зони екологічної біди займають 15 % території держави. Забруднені такі області , як Київська , Житомирська , Рівненська , Чернігівська , Вінницька , Черкаська , та інші. Потрапили радіонукліди і в Дніпро -- основне джерело питної води для 35 млн жителів країни. Екологічні чинники в розвитку ядерної енергетики завжди повинні бути на першому місці , інакше не буде для кого виробляти електроенергію. Для зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин необхідно дотримуватись таких заходів: економити теплоенергію ; збільшувати частку природного газу на ТЕС за рахунок зменшення його перевитрат у металургії та інших галузях господарства; підвищувати ефективність використання різних видів палива;

впродовужувати ефективні і економічно виправдані очисні пристрої;

удосконалювати структуру промисловості. Загалом економічний вплив електростанції такий: Забруднюють атмосферу; Виникає слабке радіоактивне забруднення; Забруднюють шлаками і золою грунти;Вилучаються землі під кар’єри; Відбувається відчуження земель під лінії електропередач; Виникають шуми і вібрації; Затоплюються великі площі земель; Утворюються болота, та антисанітарні водосховища; Відбувається відчуження великих площ земель під будівництво АЕС та сховищ для ядерного пального; ЛЕП утворюють електричні та магнітні поля. Негативного екологічного впливу завдає Україні гідроенергетика. Будівництво гідровузлів на Дніпрі призвело до затоплення великих площ . Водосховища підвищили рівень навколишніх грунтових вод , стали причиною інтенсивного руйнування крутих берегів.