- •2.1. Логістичні ланцюги
- •2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу
- •2.3. Основні інструменти управління логістикою
- •2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах
- •3.1. Перелік та характеристика елементів логістики
- •3.2. Методологічне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •3.2.1. Кібернетичний підхід
- •3.2.2. Теорія дослідження операцій
- •3.2.3. Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат
- •3.3. Інформаційне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •4.1. Логістика технологічних процесів
- •4.2. Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики
- •4.3. Класифікація матеріальних потоків
- •4.4. Поняття про управління матеріальними потоками
- •5.1. Поняття про логістичні системи
- •5.2. Види логістичних систем
- •5.3. Порядок, підходи, принципи та фактори впливу на формування логістичних систем
- •6.1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах
- •6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах
- •6.3. Управління запасами в логістичних системах
- •7.1. Сутність і завдання заготівельної логістики
- •7.2. Завдання "Зробити або купити"
- •7.3. Вибір постачальника
- •7.4. Визначення економічного розміру замовлення
- •7.5. Система постачань "Точно у термін" в заготівельній логістиці
- •8.1. Сутність і завдання розподільчої логістики
- •8.2. Управління каналами розподілу в логістиці
- •8.3. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
- •9.1. Сутність виробничої логістики та концепцій її організації
- •9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці
- •9.3. Логістична концепція "mrp"
- •9.4. Мікрологістична система kanban
- •9.5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія"
- •9.6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво"
- •10.1. Сутність логістики посередництва та її види
- •10.2. Види логістичних посередників
- •10.3. Поняття про логістичний сервіс та логістичні послуги
- •10.4. Організація логістики посередництва в підсистемі логістичного сервісу
- •10.5. Case-технології у логістичному менеджменті
- •11.1. Склади та їх функції
- •11.2. Класифікація складів
- •11.3. Складові логістичного процесу на складі
- •12.1. Сутність і завдання транспортної логістики
- •12.2. Види транспорту
- •12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
- •12.4. Системи поставки вантажів
- •12.5. Транспортні витрати і тарифи
- •12.6. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення
- •13.1. Характеристика транспортно-експедиційних послуг
- •14.1. Сутність та етапи глобалізації господарської діяльності підприємств
- •14.2. Сутність і завдання глобальної логістики
- •14.3. Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем
- •15.1. Сутність, роль і завдання міжнародної логістики
- •15.2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі
- •15.3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень
- •15.4. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики
12.5. Транспортні витрати і тарифи
Розрахунок за послуги, що надаються транспортними організаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів.
Тарифи включають:
– плату, що стягується за перевезення вантажів;
– збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;
– правила обчислення платні та зборів.
Тарифи як економічна категорія є формою ціни на продукцію транспорту.
Транспортні тарифи мають забезпечувати:
– транспортному підприємству – відшкодування експлуатаційних витрат та можливість отримання прибутку;
– транспортним послугам – можливість покриття транспортних витрат.
Види залізничних тарифів.
1. Загальні тарифи: (визначають вартість перевезення основної маси товарів).
2. Залізничні тарифи: (встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок та знижок):
– підвищені;
– занижені.
3. Пільгові тарифи: (при перевезенні вантажів для певних цілей, а також вантажів для самих залізниць).
Місцеві тарифи: (встановлюють начальники залізниць, діють у межах цих залізниць).Основні фактори, що впливають на розмір плати при перевезенні вантажів залізницею:
– вид відправки (вантаж може бути відправлено вагонною, контейнерною, малотоннажною вагою до 25 т, обсягом до піввагону та дрібною відправкою – до 10 т і обсягом до 1/3 місткості вагона);
– швидкість відправки (висока, вантажна або пасажирська);
– відстань перевезення (плата стягується за відстань за найкоротшим напрямком (тарифна) – при перевезенні вантажів вантажною або високою швидкістю; за дійсно пройдений шлях – при пасажирській швидкості);
– тип вагона (універсальний, спеціалізований, ізотермічний);
– приналежність вагона чи контейнера (власність залізниці, вантажоотримувача, вантажовідправника);
– кількість вантажу у що перевозиться.
Види тарифів автомобільного транспорту:
– відрядні тарифи;
– тарифи на умовах платних автотонно-годин;
– тарифи за погодинне користування вантажними автомобілями;
– тарифи покілометрового розрахунку;
– тарифи за перевезення рухомого потягу;
– договірні тарифи.
Фактори, що впливають на розмір тарифної плати на автотранспорті:
– відстань перевезення;
– вага вантажу;
– об'ємна вага вантажу;
– вантажопідйомність автомобіля;
– загальний пробіг;
– час використання автомобіля;
– тип автомобіля;
– район, у якому здійснюється перевезення та ін.
Оптимізація поставки товару. Економія сукупних витрат – здійснюється шляхом включення оптимальних норм
товароруху в оперативні плани поставок та перевезень, у тому числі й разових.
Фактори, що впливають на планування разових поставок:
– вантажопідйомність (детермінована величина, яка є основою для формування нормативів разового відвантаження продукції);
– можливість перевезення контейнерами;
|
– перспективи розвитку міжміських автоперевезень;
– використання декількох автомобілів;
– використання декількох видів транспорту та ін.
– різні ситуації перевезення вантажів;
– інтереси транспортувальників;
– інтереси вантажовідправників та вантажоотримувачів;
– витрати на усіх стадіях переміщення продукції.
В умовах ринкових відносин набуває актуальності економічне стимулювання товароруху. Складові економічного стимулювання товароруху наведені на рис. 12.3. Розглянемо кожну з цих складових.
Рис. 12.3. Складові економічного стимулювання товароруху
1. Нормування транспортних витрат. Недоліки діючої системи:
– була розповсюджена тільки на ту частину продукції, яка реалізувалася за цінами, що включали витрати на перевезення;
– не стимулювалася робота закупівельно-торговельних та інших комерційно-посередницьких організацій;
– орієнтація на перевезення одним видом транспорту.
Нормативи транспортних витрат – витрати на перевезення
одиниці продукції, що регулярно коригуються та рекомендовані для використання закупівельно-торговельними та комерційно-посередницькими організаціями.
Нормативи повинні:
– стимулювати зниження транспортних витрат;
– бути максимально диференційовані продуктовими та регіональними ознаками (на відміну від середніх цін);
– відображати відмінності у витратах на перевезення (залежно від вантажопотоків і транспортних операцій).
Порядок розрахунків за поставку продукції при використанні нормативів наведено на рис. 12.4.
Рис. 12.4. Порядок розрахунків за поставку продукції при використанні нормативів
2. Взаємодія комерційних служб із транспортними організаціям досягається шляхом забезпечення спільної зацікавленості у підвищенні ефективності товароруху у взаємозв'язку з галузевими економічними інтересами.
3. Підвищення якості транспортного обслуговування. Вихідні передумови підвищення якості транспортного обслуговування:
– зацікавленість транспортних організацій;
– економічні гарантії транспортних організацій комерційно-посередницьким організаціям та вантажовідправникам, узгодження з ними планів перевезень.
Способи економічного впливу на транспортні організації:
– відповідальність за зменшення відстані перевезення;
– відповідальність за своєчасне задоволення потреб у перевезеннях.
Рис. 12.5. Система фінансових заходів раціоналізації процесів товароруху
З метою забезпечення дотримання транспортними організаціями зазначених видів відповідальності на державному рівні застосовується система фінансових заходів (рис. 12.5).
У випадку недотримання відповідальності держава застосовує фінансові санкції у вигляді:
– сплати транспортними підприємствами додаткових податків з прибутку, отриманого по тарифах за нераціональні перевезення;
– відрахування в бюджет усієї чи більшої частини фінансової виручки за нераціональні перевезення.