- •2.1. Логістичні ланцюги
- •2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу
- •2.3. Основні інструменти управління логістикою
- •2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах
- •3.1. Перелік та характеристика елементів логістики
- •3.2. Методологічне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •3.2.1. Кібернетичний підхід
- •3.2.2. Теорія дослідження операцій
- •3.2.3. Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат
- •3.3. Інформаційне забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики
- •4.1. Логістика технологічних процесів
- •4.2. Поняття матеріального потоку, його параметри та характеристики
- •4.3. Класифікація матеріальних потоків
- •4.4. Поняття про управління матеріальними потоками
- •5.1. Поняття про логістичні системи
- •5.2. Види логістичних систем
- •5.3. Порядок, підходи, принципи та фактори впливу на формування логістичних систем
- •6.1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах
- •6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах
- •6.3. Управління запасами в логістичних системах
- •7.1. Сутність і завдання заготівельної логістики
- •7.2. Завдання "Зробити або купити"
- •7.3. Вибір постачальника
- •7.4. Визначення економічного розміру замовлення
- •7.5. Система постачань "Точно у термін" в заготівельній логістиці
- •8.1. Сутність і завдання розподільчої логістики
- •8.2. Управління каналами розподілу в логістиці
- •8.3. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах
- •9.1. Сутність виробничої логістики та концепцій її організації
- •9.2. "Штовхальний" і "тягнучий" підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці
- •9.3. Логістична концепція "mrp"
- •9.4. Мікрологістична система kanban
- •9.5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія"
- •9.6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво"
- •10.1. Сутність логістики посередництва та її види
- •10.2. Види логістичних посередників
- •10.3. Поняття про логістичний сервіс та логістичні послуги
- •10.4. Організація логістики посередництва в підсистемі логістичного сервісу
- •10.5. Case-технології у логістичному менеджменті
- •11.1. Склади та їх функції
- •11.2. Класифікація складів
- •11.3. Складові логістичного процесу на складі
- •12.1. Сутність і завдання транспортної логістики
- •12.2. Види транспорту
- •12.3. Логістичні рішення у транспортуванні
- •12.4. Системи поставки вантажів
- •12.5. Транспортні витрати і тарифи
- •12.6. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення
- •13.1. Характеристика транспортно-експедиційних послуг
- •14.1. Сутність та етапи глобалізації господарської діяльності підприємств
- •14.2. Сутність і завдання глобальної логістики
- •14.3. Роль глобалізації та регіоналізації у формуванні макрологістичних систем
- •15.1. Сутність, роль і завдання міжнародної логістики
- •15.2. Роль логістики в міжнародному постачанні та розподілі
- •15.3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень
- •15.4. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики
6.1. Поняття про управління матеріальними потоками в логістичних системах
Нині є багато визначень логістики, але всі вони сходяться на тому, що логістика – це наукова дисципліна про управління потоками в системах.
Відомо, що система – це безліч взаємопов'язаних елементів, які функціонують для досягнення загальної мети.
У динамічних системах взаємозв'язок та функціонування елементів досягається завдяки відповідним потокам. Саме тому потоки є складовою системи. Таким чином, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об'єкти управління. У зв'язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системологїі (теорії систем) і ґрунтується на концептуальних засадах. На наведеній схемі (рис. 6.1) зображено складові елементи логістичної концепції*57.
Управління потоками, як і будь-яке управління, потребує відображення, тобто побудови моделі. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку.
Окремі елементи логістики (методи розв'язання транспортного завдання, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі в економічній теорії, використовувались і на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв'язку та взаємозалежності, тобто логістика є не що інше як застосування теорії систем у галузі формування оптимальних потоків.
Стрілками на рис. 6.1 позначено процеси експедирування, які включають транспортування, планування та документообіг вантажів. Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги) розробляють оптимальний графік розподілу й доставки готової продукції, схему проміжного зберігання. Схематично місце логістики в управлінні матеріальними потоками зображено на рис. 6.2.
Рис. 6.1. Елементи концепції логістики*58
Організація руху матеріальних потоків у розподілі здійснюється з використанням маркетинг-логістики, яка має оптимально задовольняти вимоги відділу маркетингу, виробничих, транспортних та складських підрозділів.
Рис. 6.2. Місце логістики в управлінні матеріальними потоками1
6.2. Управління матеріально-технічним забезпеченням у логістичних системах
На підприємствах країн із розвиненою ринковою економікою застосовуються дві форми організації матеріально-технічного забезпечення і збуту в логістичних системах:
– централізована;
– децентралізована.
Кожній з цих форм може бути властива згрупована або розкидана служба постачання і збуту.
При згрупованій службі всі її підрозділи, що виконують окремі функції (постачання, збут, збереження запасів, перевезення і т. ін.), перебувають у віданні одного відділу.
Централізована форма організації матеріально-технічного забезпечення і збуту застосовується у фірмах, що випускають однорідну продукцію і мають невелике число підприємств, розташованих в одному регіоні.
Для розкиданої служби характерне розосередження лінійних підрозділів, що виконують окремі функції, по двох або більше спеціалізованих відділах.
Основні переваги централізації управління службами матеріально-технічного забезпечення і збуту полягають:
1) у зниженні витрат і створенні умов для розробки єдиної заготівельної, збутової та транспортної політики фірм;
2) сприянні укрупненню партій закуповуваних товарів, а отже, розширенні вибору постачальників (ними можуть бути крупнооптові торговці);
3) створенні умов для вигідного укладання контрактів на транспортне обслуговування;
4) одержанні знижок на ціну товарів;
5) скороченні витрат обігу за рахунок зменшення матеріальних запасів у кожному виробничому відділі і в цілому підприємстві;
6) зниженні витрат на проектування й експлуатацію меншого числа об'єктів.
Для варіанта централізованого управління зі згрупованими службами типовою є схема, зображена на рис. 6.3*59, при якій центральна служба управління матеріальними ресурсами несе відповідальність за рух матеріалів усередині підприємств фірми, за потоки вхідної сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що відправляється споживачам, а також за забезпечення виробничого процесу всіма необхідними матеріалами в потрібний час і в необхідних кількостях.
Рис. 6.3. Схема централізованого управління забезпеченням при згрупованій організації служб
За такої організації служба управління матеріалами підкоряється віце-президентові компанії, а іноді може бути об'єднана зі службою виробництва і проектування в єдиний відділ. Функціональний підрозділ управління матеріальними ресурсами має у своєму складі розвинуту структуру лінійних підрозділів, що займаються закупівлею сировини, устаткування, комплектуючих; транспортним обслуговуванням підприємств; керуванням складським господарством і запасами; обробкою інформаційних даних та обслуговуванням клієнтури фірми. Ці лінійні служби пов'язані між собою як через керівництво, так і прямо залежно від характеру розв'язуваних питань (оперативного або довгострокового). Зазначена схема застосовується у фірмах, що спеціалізуються на випуску великих партій товарів, з технологічно близькою номенклатурою. Типова схема централізованого управління матеріальними ресурсами без групування його служб властива компаніям з централізацією управління виробництвом усієї гами продукції, и контролем і збутом (рис. 6.4)*60.
Недолік цієї форми управління полягає в тому, що в її рамках важко досягти повного взаємозв'язку при виконанні всіх завдань, що стоять перед матеріально-технічним забезпеченням.
На відміну від схеми на рис. 6.3, ця схема характеризується великою кількістю функціональних підрозділів. Так, у ній як окрему ланку виділено функцію закупівель та організацію транспортного забезпечення фірми. Особливістю цієї системи є поєднання в рамках виробничого відділу функцій щодо виробництва товарів, що випускаються фірмою, і керування запасами. Слід зазначити, що рівень централізації розглянутої системи трохи нижчий порівняно з попередньою. Однак весь комплекс переваг, які полягають в єдиній системі організації виробничого процесу фірми і пов'язаного з ним управління запасами, зберігається і для цієї системи.
Рис. 6.4. Схема централізованого управління забезпеченням при розкиданій організації служб
Децентралізована форма управління застосовується на тих підприємствах, які розміщені в різних районах і спеціалізуються на випуску одного або декількох видів продукції (тобто на фірмах із диверсифікованим виробництвом).
Недоліки децентралізованої форми організації служб постачання і збуту:
1) підприємства змушені робити закупівлі порівняно невеликого обсягу;
2) істотні транспортні витрати.
При варіанті децентралізованого управління зі згрупованими службами матеріально-технічного забезпечення типова схема її організації передбачає окрему відповідальність за постачання виробництва і збут на кожному підприємстві компанії, що спеціалізується на випуску певних видів продукції. Ця схема припускає концентрацію функцій матеріально-технічного забезпечення в рамках однієї служби кожного підприємства, що відповідає за той або інший вид продукції. На рис. 6.5 і 6.6 показано два види продукції – А і В .
У випадках коли в концентрації таких функцій немає необхідності, застосовується децентралізована форма управління з розкиданими службами матеріально-технічного забезпечення.
На рис. 6.5 показано, що система складається з трьох рівнів. У безпосередньому підпорядкуванні вищого керівництва (перший рівень) знаходяться чотири підрозділи, що відають фінансовими активами фірми і цінними паперами, юридичними, кадровими.
Другий рівень управління складають функціональні підрозділи, що безпосередньо організовують питання фінансування виробництва, дослідницькі і дослідно-конструкторські розробки, а також весь комплекс питань, пов'язаних із випуском окремих видів продукції.
Ланки третього рівня управління перебувають у безпосередньому підпорядкуванні цих підрозділів і відповідають за дослідження ринку і збутову політику (маркетинг).
Лінійна служба підрозділу, що відповідає за контроль запасів, здійснює функцію планування виробництва спільно зі службами виробничого підрозділу. При цьому вона виходить із наявності і номенклатури запасів на складі.
Схема, представлена на рис. 6.6, має ще більш розвинуту децентралізацію на третьому рівні управління. Окремі функції матеріально-технічного забезпечення покладаються на відділи закупівель і транспортну службу. Функція управління запасами покладена на виробничий відділ.
Рис. 6.5. Схема децентралізованого управління забезпеченням при згрупованій організації служб
У службу маркетингу входять також складування й управління запасами готової продукції. Координація функцій матеріально-технічного забезпечення виробляється на другому рівні структури, що робить ці відділи, з одного боку, більш автономними, а з іншого боку – ускладнює прийняття управлінських рішень на цьому рівні.
Рис. 6.6. Схема децентралізованого управління забезпеченням при розкиданій організації служб
У видобувних галузях й аграрному секторі економіки, як правило, функції матеріально-технічного забезпечення організаційно не розмежовані на служби постачання і збуту. Вони об'єднуються в єдину службу, в обов'язок якої входить також управління запасами і підтримка високої якості обслуговування споживачів. Окремо виділяється транспортна служба, яка відповідає за перевезення товарів поза компаніями та їхніми підприємствами і виконання допоміжних операцій у терміналах.
На транспорті, у зв'язку, у фінансових установах і сфері послуг, навпаки, основна робота в області матеріально-технічного забезпечення пов'язана з постачанням, тому що обсяг операцій з розподілу готової продукції не значний або є особливим видом технології. Тут за організацію постачань, внутрішніх і зовнішніх перевезень, а також управління запасами відповідає один підрозділ.