РОЗДІЛ 3

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ В УКРАЇНІ

3.1. Створення національної системи моніторингу довкілля

3.2. Організація системи моніторингу довкілля

3.3. Інформаційне забезпечення системи моніторингу довкілля

3.4. Екологічне нормування

Основні терміни розділу

Державна система моніторингу;

СЕМ «Україна»;

принципи системи моніторингу;

нормативно-правова база моніторингу;

суб’єкти системи моніторингу;

інформаційне обслуговування;

методологічне забезпечення;

метрологічне забезпечення;

первинні дані;

узагальнені дані;

оцінка стану довкілля;

екологічне нормування;

ГДК;

ГДС;

ГДВ;

токсичність

Державна система моніторингу довкілля в україні

3.1.Створення національної системи моніторингу довкілля

Створення національної системи моніторингу довкілля України базувалося на основних принципах системи моніторингу колишнього Союзу РСР, де мережа контролю забруднення навколишнього середовища будувалася за принципами системності і комплексності спостережень, тобто одночасно з дослідженнями рівнів забруднення атмосферного повітря, вод і грунтів проводилися метеорологічні і гідрологічні спостереження з метою коректної і всебічної оцінки отриманих результатів [92].

Недоліки цієї системи (існування незалежних відомчих систем і методик спостережень), були враховані при розробці і впровадженні під егідою Мінприроди та АН України власної державної системи моніторингу (СЕМ «Україна»), відображеної у статті 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятому 25 червня 1991 року.

У рішенні семінару-наради «Розробка та впровадження в Україні єдиної державної системи моніторингу» (Київ, 6-8 квітня 1993 року) зазначалося , що СЕМ «Україна» (рис. 3.1) створюється як автоматизована інформаційна система, яка на сучасному науково-технічному рівні забезпечує збір, обробку, збереження та аналіз екологічної інформації, комплексну і багатофакторну оцінку і прогноз стану природного середовища та здоров’я населення, розробку обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних природоохоронних, економічних, соціальних та інших рішень на всіх рівнях виконавчої влади та вдосконалення відповідних законодавчих і нормативно-правових актів. [69].

МОНІТОРИНГ СТАНУ НПС

Спостереження

Оцінка

Прогноз

Рішення

Контрольно–

вимірювальні

засоби

Показники стану НПС

Технологічні і дослідницькі програмно-технічні комплекси

Висновки,

карти

Задачі обробки даних

Система-

тизація

Дистанційні

Інтер-

претація

Інформаційне

обслуговування

Контактні

Прогнозу-

вання

Узагальнення

Синтез рішень

Моделювання

Природні і

техногенні

об’єкти

Локальні

бази даних

Регіональні банки даних

Національний банк даних

Рис. 3.1 Структура технічних, інформаційних і програмно-алгоритмічних компонентів СЕМ «Україна»

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 1993 року №785 було затверджене «Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища» [78], яке стало правовою основою впровадження і функціонування системи моніторингу в країні. В цьому документі визначалися загальні засади системи державного моніторингу навколишнього середовища, її структура і рівні, організація роботи. Також наводилися характеристика принципів системи, перелік суб’єктів моніторингу і об’єктів спостережень, який охоплював усі компоненти навколишнього середовища (повітря, воду, землю, біоту).

Структура СЕМ (рис. 3.2) передбачає багаторівневу систему локальних , регіональних ті національних центрів збору, обробки, аналізу і передавання даних про стан навколишнього середовища. Складовими частинами СЕМ є блоки відомчого екологічного моніторингу, розробку і функціонування яких забезпечують міністерства і відомства.

Відомчі

мережі спостережень

Відомчі центри

екомоніторингу

(ВБнД)

Територіальні центри екомоніторингу (ЛБД, РБиД)

Національний центр екомоніторингу

(НБиД)

Ситуаційний центр при Президентові України

Державні органи влади і управління

Міжнародні екологічні установи

Органи управління міністерств і відомств

Органи територіального держуправління і самоврядування

Навколишнє середовище

Рис. 3.2 Схема загальної інформаційної структури СЕМ «Україна»

На першому етапі (1992-1995 рр) впровадження СЕМ «Україна» виконувалася інвентаризація і оптимізація відомчих мереж, уніфікація методик спостережень, створювалися окремі ланки системи, насамперед у регіонах з критичним екологічним станом.

На другому етапі передбачалося створення і введення в експлуатацію локальних, регіональних і національних центрів збору і обробки інформації, розробка комплексу контрольно-вимірювальних засобів для спостережень за станом довкілля і впровадження системи у повному обсязі на всій території України.

Так, складовими СЕМ «Україна» є регіональні системи екологічного моніторингу СЕМ «Полісся», СЕМ «Донбас» та ін., які охоплюють локальні та об’єктні системи на обласному, регіональному та господарському рівнях.