Національно-визвольна боротьба під проводом б. Хмельницького

Б. Хмельницький – з дрібної української православної шляхти, можливо народився у 1595 р. у родовому хуторі Суботів на Чигиринщині. Навчався у львівському єзуїтському колегіумі (але не перейшов там у католицтво!). Підписав Ординацію 1638 р. Став чигиринським сотником. Брав участь у закордонних походах у складі загонів козацьких найманців. У битві під Цецорою потрапив у полон до турків, провів у неволі два роки. Мав конфлікт із чигиринським підстаростою Чаплинським, який зруйнував його хутір Суботів. Скарга до короля не дала результату, тому Хмельницький вирішує підняти повстання проти панської сваволі.

Події 1648 р. Січень 1648 р. – початок повстання, перехід Січі на бік Хмельницького. Його соратники: брати Виговські, Нечаї, І. Сірко, М. Кричевський, І. Богун, М. Кривоніс, Ф. Вешняк, Н. Мрозовицький (Морозенко), Ф. Джеджалій та ін. Укладає союз із кримським ханом, аби забезпечити тил та використати у боях татарську кінноту (Бахчисарайська угода у квітні 1648 р.). На Січі козаки обирають Хмельницького гетьманом.

4-6 травня 1648 р. – битва під Жовтими Водами (поразка поляків). Перехід реєстровців на бік Хмельницького.

16 травня 1648 р. – битва під Корсунем (засідка в урочищі Горохова Діброва). Поразка поляків, захоплення у полон польських воєначальників Потоцького та Калиновського. Важливу роль у битві відіграв М. Кривоніс.

Під впливом перемог – покозачення селян і міщан, розширення масштабів повстання, переростання його у всенародний виступ.

11-13 вересня 1648 р. – Пилявецька битва. Розгром польського війська на чолі з трьома воєначальниками (Остророг, Конєцпольський, Заславський).

Початок жовтня 1648 р. – облога козацьким військом Львова. Кривоніс здобув Високий Замок, але штурму міста не було. Хмельницький взяв великий викуп і рушив далі на захід.

Листопад 1648 р. – облога козацьким військом Замостя.

Хмельницький не повів наступ далі на Варшаву з таких причин:

Практичні: загальна втома у війську, наближення зими, спалах епідемії чуми (від неї помер Кривоніс), опір у етнічних польських землях козацькій армії був би значним, повернення татар до Криму, загроза нападу литовського війська з півночі.

Ідейні: Хмельницький підняв повстання не проти польської держави, короля, а проти магнатів і польської шляхти; він підтримав вибори нового польського короля Я. Казимира, від якого чекав відновлення козацьких прав і привілеїв.

Грудень 1648 р. – повернення козацької армії на Подніпров’я, урочистий вступ Хмельницького до Києва.

Події 1649 року. Лютий 1649 р. – переговори Хмельницького з поляками, формулювання гетьманом мети подальшої боротьби – створення незалежної держави в межах етнічних земель проживання, козацька Україна – як спадкоємиця Київської Русі.

21 липня 1649 р. – битва під Лоєвим. Поразка козацького війська на чолі з С. Кричевським від литовців, але литовські війська теж були знекровлені, а тому далі не вели наступ.

Липень 1649 р. – облога Хмельницьким замку Збаража, обороною якого керував Я. Вишневецький. Кілька штурмів, але невдалих.

6 серпня 1649 р. – битва під Зборовим. Поразка поляків, але кримський хан змовився із поляками і зрадив Хмельницького. Неможливість воювати проти татар та польського війська одночасно змусили гетьмана підписати Зборівський договір (8 серпня): козацький реєстр – 40 тис.; козацька територія – Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства.

Розбудова козацької української держави. Офіційна назва – Військо Запорозьке (в історичній літературі ще називають Гетьманщиною), законодавчі акти – універсали. Столиця – Чигирин. Військово-мобілізаційний адміністративно-територіальний устрій: держава поділялася на полки і сотні (16 полків). Найвищий орган – Генеральна Рада (загальний збір війська), далі – Старшинська Рада (полковники та генеральна старшина, пізніше – представники міст, шляхта, духовенство). На чолі держави – гетьман, судова установа – Генеральний Суд при гетьманові. Генеральна старшина: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних судів.

Є відомості про карбування монети. Знищення кріпацтва та панщини, вигнання польських магнатів та католицької шляхти, здобуття селянами та міщанами особистої волі, можливість їм вступати до козацтва.

18-20 червня 1651 р. – битва під Берестечком, поразка козаків через залишення поля бою татарами та захоплення ними у тимчасовий полон Хмельницького. В результаті – Білоцерківський договір: реєстр – 20 тис., козацька територія – лише Київське воєводство.

22-23 травня 1652 р. – битва під Батогом, блискуча перемога козаків (порівнюють із античною битвою під Каннами). Новий спалах визвольної боротьби.

Осінь 1653 р. – Жванецька кампанія, облога війська польського короля козаками, але знову – змова кримського хана з поляками, тому – Жванецький мирний договір у грудні 1653 р.

Зовнішньополітичне становище козацької України. Негативно ставилися до козацької України католицькі держави: Австрія, Іспанія, князівства Південної Німеччини, Франція. З інтересом та співчуттям відносилися до боротьби в Україні протестантські країни: Англія, Голландія, Швеція, князівства Північної Німеччини.

Молдавська політика: похід у Молдавію козацько-татарського війська у 1650 р., захоплення столиці Ясс, обіцянка молдавського господаря В. Лупула видати дочку заміж на сина Хмельницького Тимоша. Травень-червень 1652 р. – новий похід у Молдову, шлюб Тимоша і Розанди. Занепокоєні українсько-молдавським союзом Польща, Валахія та Трансільванія створили коаліцію, у квітні 1653 р. скинули В. Лупула з престолу. На допомогу йому прийшло козацьке військо на чолі з Тимошем. Декілька битв козаки виграли, але під Торговицею зазнали поразки. Невдовзі – новий похід Тимоша на допомогу тестеві. У румунському місті Сучава козаки потрапили в облогу, під час боїв було смертельно поранено Тимоша.

Відносини з Московською державою. Упродовж 1648-1653 рр. – кілька посольств до “єдиновірної Москви” з проханням про допомогу у боротьбі проти поляків. 1 жовтня 1653 р. – московський Земський собор прийняв рішення про те, щоб прийняти Військо Запорозьке під царську високу руку.

8 січня 1654 р. – Переяславська Рада, присяга Хмельницького на вірність Московській державі. Але Січ, Київський митрополит, деякі полковники (зокрема Богун, Гуляницький) не присягали московському царю.

14 березня 1654 р. – Московські (Березневі, статті Б. Хмельницького) статті про українсько-російські взаємовідносини: право козаків обирати гетьмана і старшину; козацьке військо – 60 тис.; збір податків гетьманською владою. Але українська православна церква не погоджувалася підпорядкуватися Московському патріархату.

Весна 1654 р. – початок походу козацького війська на чолі із І. Золотаренком московських загонів у Білорусію. Контроль над білоруськими землями та частиною Литви. Листопад-грудень 1654 р. – оборона Умані від поляків козаками під проводом І. Богуна.

Січень 1655 р. – битва під Охматовим українсько-московського війська проти польсько-татарських загонів. Результат – незначна перевага української сторони. Навесні 1655 р. – облога козацьким військом Кам’янця-Подільського, під час якої Хмельницький довідався про початок війни між Швецією та Польщею.

19 вересня 1655 р. – битва під Городком (на Львівщині), перемога козаків, визволення західноукраїнських земель, друга облога Львова. У листопаді 1655 р. – угода між Хмельницьким та ханом про невтручання Криму у війну Московії та України проти Польщі.

Наляканий успіхами шведів, які захопили майже всю Польщу, московський уряд пішов на зближення з польським королем і 24 жовтня 1656р. – Віленське перемир’я між Московською державою та Польщею. Позиція української сторони на переговорах була проігнорована. Хмельницький сприйняв перемир’я як порушення Москвою угоди 1654 р., а тому переорієнтовується на союз із Швецією та Трансільванією.

8 жовтня 1656 р. – союз між козацькою Україною та Трансільванією про спільні військові дії проти Польщі. Трансільванський князь Юрій (Дєрдь) ІІ Ракоці обіцяв допомогти козакам відвоювати Галичину і частину Білорусі, визнати за гетьманом титул князя та передачі його сину Юрію Хмельницькому.

Грудень 1656 р. – наступ трансільванських військ на Польщу, на допомогу їм Хмельницький надіслав козацький корпус на чолі із Ждановичем. Але з травня 1657 р. союзників стали переслідувати невдачі, серед них виявилися незгоди. Польське військо вторглося у Трансільванію. Юрій Ракоці, незважаючи на те, що взяв Варшаву, розпочав переговори з поляками, а під загрозою союзника поляків – татар, капітулював. Козацький корпус перед капітуляцією повернувся в Україну.

Серпень 1657 р. – смерть Б. Хмельницького.

Українські землі в добу Руїни та у кінці XVII – на початку XVIII ст.

Серпень 1657 р. – короткочасне перше гетьманування Юрія Хмельницького (малодосвідчений, хворобливий, не вольовий) скоро зрікся гетьманства, пішов вчитися у Києво-Могилянський колегіум.

Серпень 1657 р. – на старшинській раді (без участі запорожців) гетьманом став І. Виговський (генеральний писар при Б. Хмельницькому, шляхтич, дуже освічена людина). У жовтні 1657 р. – затвердження на генеральній Раді у Корсуні. Він спирався на заможну старшину, роздавав їм землеволодіння, відновив союз із Кримом, підписав договір з Швецією, виступав за зближення з Польщею та обмеження московського впливу в Україні.

В опозиції до Виговського: Запорожжя, промосковські сили, козацькі низи. Весна 1658 р. – повстання проти гетьмана на Полтавщині під проводом кошового отамана Я. Барабаша та полковника М. Пушкаря. Жорстоке придушення, великі жертви (до 50 тис.) у цій громадянській війні.

За пропозицією освіченого шляхтича Ю. Немирича у вересні 1658 р. – Гадяцький договір з Польщею: козацька Україна ставала третім суб’єктом у федерації Речі Посполитої під назвою Велике князівство Руське; гетьман обирається пожиттєво, ае затверджується королем; власна судова система, гроші, військо, українська мова у діловодстві, скасування унії, урівняння в правах православних. Проте передбачалося повернення соціально-економічних порядків, що існували до 1648 р. Негативне ставлення до Гадяцького договору селянських та козацьких низів – бо вони вбачали у ньому примирення з поляками, повернення панщини та кріпацтва.

Українсько-російська війна. 24-28 червня 1659 р. – розгром російського війська на чолі з Трубецьким українсько-татарською армією під Конотопом. Але проти гетьмана знову розгортається повстанський рух, тому він зрікається гетьманства.

1659-1663 рр. – друге гетьманування Ю. Хмельницького. Зрікся Гадяцького договору, підписав Переяславські статті з Москвою: обмеження влади гетьмана у порівнянні з договором 1654 р., заборона вести власну зовнішню політику, московське військо у містах мало утримуватися українським населенням, право українців скаржитися безпосередньо цареві, минаючи гетьманський уряд (останній пункт заохочував доноси). 1660 р. – Чуднівська кампанія московсько-українського війська проти польсько-татарського. Розгром російського війська, капітуляція Ю. Хмельницького та підписання ним з Польщею Слободищенського трактату (Україна – автономна частина Речі Посполитої). Цієї угоди не визнали лівобережні полки. Початок фактичного розколу козацької України по Дніпру.

Руїна – період розколу козацької України, спустошення її земель (особливо Правобережжя), громадянських воєн та іноземного вторгнення, втручання сусідніх держав в українські справи.

Правобережжя (у сфері впливу Польщі)	Лівобережжя (у сфері впливу Москви)
1663-1665 рр. – гетьманування П. Тетері. 1663-1664 рр. – похід на Лівобережжя, але невдалий. Боротьба з антипольськими силами, терор проти повстанців. 1665-1676 рр. – гетьманування П. Дорошенка. Боровся за булаву з конкурентами: Опарою, Суховієм, Дрозденком. Створив постійне наймане військо – сердюків. Його радником був київський митрополит Й. Тукальський.	Боротьба за булаву між Я. Сомком та В. Золотаренком. 1663 р. – Чорна Рада в Ніжині (за участі козаків, селян, міщан). Обрання гетьманом кандидатури запорожців І. Брюховецького. Їздив на поклон до царя, одружився з росіянкою, підписав Московські статті 1665 р.: податки мали надходити до царської казни, вибори гетьмана – з дозволу царя. 1666 р. – перепис українського населення царськими чиновниками, проти засилля московитів – Переяславське повстання.
1667 р. – Андрусівське перемир’я (на 13,5 років) між Польщею і Москвою. Москві – Лівобережжя та на 2 роки Київ; Польщі – Правобережжя; Запорожжя – під контроль обох держав. Закріплення розколу України.
	1668 р. – відхід Брюховецького від промосковської орієнтації, повстання, очищення Лівобережжя від московських військ.
Червень 1668 р. – похід війська Дорошенка на Лівобережжя, бунт козаків проти Брюховецького, його загибель, обрання гетьманом обох берегів П. Дорошенка. Але після повернення його на Правобережжя, знову наступ московських військ.
1669 р. – Дорошенко визнає протекторат Османської імперії (Корсунські статті). 1672 р. – польсько-турецька війна (на боці турків – загони Дорошенка, на боці поляків - Ханенка). Взяття турками Кам’янця, поразка поляків. Бучацький договір – перехід Поділля та частини Галичини під владу турків.	1669-1672 рр. – гетьманування Д. Многогрішного (призначений наказним гетьманом ще Дорошенком, але потім затверджений царем). Глухівські статті (козацький реєстр – 30 тис., московські залоги у 5 містах). Створив наймане військо –компанійців, зміцнив гетьманську владу.
1676 р. – присяга Дорошенка на вірність Москві та зречення його від булави. У відповідь Туреччина проголошує гетьманом Ю. Хмельницького (третє гетьманування) під титулом “князя Сарматії” (1676 – з невеликою перервою до 1685 р.). Діяв під контролем турків. 1677, 1678 рр. – Чигиринські походи турецько-татарського війська, у другому – взято Чигирин, а перед цим Самойловичем було організовано евакуацію населення Чигирина на лівий берег (великий згін).	1672 – 1687 рр. – гетьманування І. Самойловича. Конотопські статті: гетьман не мав права позбавляти старшин на посади без згоди Старшинської ради. 1673-1674 рр. – наступ московсько-українського війська на Правобережжя, проголошення влади Самойловича на обох берегах, але реального об’єднання не відбулося. За Самойловича створено привілейовану категорію бунчукових товаришів (виконавці доручень та кандидати на посади при гетьмані). В цей період завершилася доба Руїни на Лівобережжі.
1681 р. – Бахчисарайський договір між Москвою та Туреччиною: Османська імперія – Північна Київщина, Брацлавщина, Поділля; Московія – Лівобережжя і Київ. Територія між Дніпром і Пд. Бугом мала залишатися незаселеною упродовж 20 років. 1686 р. – Вічний мир між Москвою і Польщею. За Москвою: Лівобережжя, Київ, Запорожжя; Польщею – Північна Київщина, Волинь, Галичина. Брацлавщина та Пд. Київщина – нейтральна незаселена територія.
1684 р. – козаки на чолі з С. Палієм брали участь у битві під Віднем, де турецько-татарські війська зазнали поразки від австрійсько-польсько-української армії. 1685 р. – привілей польського короля Я. Собеського про відновлення козацького устрою на Правобережжі. Мета: заселення спустошених територій. Створення 4 адміністративно-територіальних полків на чолі з Палієм, Самусем, Абазином, Іскрою.	Весна 1687 р. – перший Кримський похід російсько-українського війська. Невдалий, донос та усунення І. Самойловича. Обрання на раді під час походу гетьманом І. Мазепи (1687-1708 рр.). Коломацькі статті: гетьман без царського указу не міг позбавляти старшин посад, обмеження права розпоряджатися військовими землями, заохочення українсько-російських шлюбів.
1699 р. – Карловицький мир між Польщею та Туреччиною, повернення Поділля Польщі. Ухвала сейму про ліквідацію козацького устрою на Правобережжі, тому – у 1702-1704 рр. – повстання на чолі з С. Палієм.	1989 р – другий Кримський похід, теж невдалий. 1695, 1696 рр. – Азовські походи російсько-українського війська. В результаті другого – капітуляція турецької фортеці Азов. 1700 р. – Константинопольський мир між Росією та Туреччиною.
1704 р. – козацькі полки І. Мазепи перейшли Дніпро та допомогли полякам придушити повстання Палія, гетьман встановив контроль над обома берегами.

1700 р. – початок Північної війни між Московською державою та Швецією. Мазепа таємно укладає угоду з шведським королем Карлом ХІІ (1706 р. або у жовтні 1708 р.?) про допомогу шведів звільнитися козацькій Україні від московської залежності та гарантувати її державні права.

1708 р. – донос Кочубея та Іскри на Мазепу, але московський цар Петро І довіряв Мазепі (гетьман навіть був удостоєний Андріївського ордену – вищої нагороди), а тому стратив донощиків.

24 жовтня 1708 р. – перехід Мазепи з 4 тис. війська на бік шведів. За це Петро І оголосив його зрадником, наказав у церквах виголошувати йому анафему, військо князя Меншикова зруйнувало Батурин, було знищено всіх його жителів.

6 листопада 1708 р. – вибори під контролем Петра І гетьмана І. Скоропадського.

Березень 1709 р. – перехід запорожців на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком на бік Мазепи, за це – у травні 1709 р. російські війська Яковлєва зруйнували Чортомлицьку Січ.

27 червня 1709 р. – Полтавська битва, перемога російської армії Петра І над шведами. Еміграція Мазепи та його оточення до Бендер (турецька територія).

Соціальне життя Лівобережної Гетьманщини. Верхівка суспільства – заможне козацтво (у цьому стані розчинилася шляхта). Знатне військове товариство: бунчукові товариші (під бунчуком гетьмана), значкові товариші (під значком полковника). Зростання старшинського землеволодіння шляхом купівлі, займанщини (заняття вільних земель та їх обробіток з подальшим переходом у приватну власність), закріпленням рангових маєтностей (наданих на ранг – за обіймання певної посади), пожалування гетьманськими універсалами та царськими грамотами. Козацький стан – відбували військову службу за власний кошт, обробляли господарство, мали наймитів. Мали привілеї у порівнянні з міщанами та селянами (вибирали посадових осіб, участь у радах), займалися промислами, звільнялися від податків та військових постоїв, але до кінця ХVІІ ст. їх кількість за реєстром постійно зменшувалася (переходили у стан селян або й наймитів), збільшувалася залежність рядових козаків від заможних старшин.

Селяни спочатку реалізовували право займанщини, але до кінця століття все більше потрапляли у залежність до заможних козаків і старшини, втрачали землю, розорювалися, відбували повинності на землевласника за користування землею. Ускладнювалися переходи селян на інше місце проживання.

Слобідська Україна або Слобожанщина – землі на Лівобережжі у складі Московської держави. Заселялася українськими переселенцями (велику групу привів Я. Острянин після поразки повстання 1638 р., полковник І. Дзиковський у 1652 р.). Тут сформувалося 5 полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський. Полковників і старшину обирали довічно і вони підпорядковувалися білгородському воєводі. Община організовувалася за козацьким зразком: отамани, сотники, десятники. Власність на землю формувалася шляхом займанщини. У 1670 р. слобідський полковник І. Дзиковський підтримав повстання С. Разіна, але був страчений а повстання придушене.

Запорізька Січ. 1652 р. – заснування Чортомлицької Січі. Після смерті Б. Хмельницького Запорожжя було незалежне від гетьманської влади. Часто своїм втручанням у справи Гетьманщини запорожці поглиблювали розкол козацької України (висунення кандидатур гетьманів Брюховецького проти Сомка, Суховія проти Дорошенка, Петрика проти Мазепи). Видатний кошовий отаман І. Сірко (не програв жодної битви з турками і татарами, за це вони називали його “шайтаном”). Увічнений картиною І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. 1674 р. – спроба турецько-татарського війська зруйнувати Січ, але невдала. 1680 р. – вдалий похід запорожців на Крим.