1. Концепції російських соціологів права.

Відомі теоретики російської соціологічної школи права – А.Муромцев, М. Ковалевський, Н. Коркунов, П. Новгородцев та інші внесли вагомий вклад в розвиток правової думки. Вони намагалися виробити соціологічне поняття права шляхом звернення його до вивчення життя, розкрити історичну ґенезу, дослідити закони конкретної групи соціальних явищ.

С.Муромцев (1850-1910) вперше поставив питання про необхідність соціології права як самостійної дисципліни. Він відстоював ідею широкого підходу до права як соціального явища. Обґрунтував ідею організованого правопорядку; розробив теорія соціального захисту, що здійснюється суспільством організовано(через спеціальні органи і в рамках особливого порядку – власне юридична форма) та неорганізовано( відповідно до обставин).

Наслідуючи погляди Ерліха, Муромцев використовує поняття «живе право». Норми права можуть бути діючі та мертві. Задача соціології права полягає в тому, щоб їх розрізняти, досліджувати реальні факти з метою виведення закономірностей розвитку права. Право, як вважав Муромцев, слід розглядати як сукупність не норм, а юридичних відносин.

Аналогічна концепція представлена в працях М. Ковалевського (1851-1916) «Історико-порівняльний метод в юриспруденції та прийоми вивчення історії та права», «Соціологія». Соціологія включає в себе право як більш загальна та широка наука про суспільство. Право повинно розглядатися як всі соціальні явища, в аспекті соціальної статики та соціальної динаміки.

Розглядаючи право як продукт соціального розвитку, Ковалевський виступає противником метафізичного підходу до права, критично відноситься до теорії природного права. Ідеальною формою держави для Росії вчений називав конституційну монархію, розвиваючи при цьому парламентаризм та розширюючи демократію при збереженні існуючих соціально-економічних відносин. Призначення права в контексті його політичної концепції полягає в урегулюванні соціальних протиріч, укріпленні соціальної солідарності. Право та політика тільки тоді будуть ефективними, коли вони органічно з’являються з соціального контексту, а не запозичуються механічно з досвіду інших країн.

Н.Коркунов (1853-1904) різко критикував позитивістську позицію в галузі прав особистості. Він зазначав, що для такого вчення особистість сама по собі не представляє цінності. Право і влада визначаються дією психологічних факторів. Усвідомлення людьми своєї залежності від держави і робить її державою; право існує і як психічна даність – в свідомості людини, і як дещо об’єктивне – порядок, якому індивід повинен підкорятися. Обмежуючи групові інтереси, право виступає регулятором соціального порядку, який на думку Коркунова, ніколи не реалізується в повній мірі за задумом законодавця.

Л. Петражицький (1867-1931) походження права, його дію в суспільному житті, вплив на психіку людини та суспільства вцілому пояснював як наслідок правових переживань. Основні праці: «Вступ в дослідження права і моральності. Основи емоційної психології», «Теорія права і держави в зв’язку із теорією моральності».

Правова держава вищою метою ставить захист людської свободи. Проте, визнати це в якості домінуючої мети держави люди можуть лише глибоко усвідомивши відношення свободи до найвищих цінностей життя.

Основу права та джерело його розвитку за Петражицьким, складає психологія особистості, психічні переживання. Вони можуть бути пасивними (пізнання та почуття) та активними (вольові акти, спрямовані на пасивний суб’єкт переживань). Найчастіше на думку вченого існують переживання з подвійним характером – емоційно-вольові (емоції). Звідси специфічне трактування правової норми як етичного переживання, що має імперативно-атрибутивний характер, тобто постає у вигляді єдності між обов’язками та претензіями.

М.Тімашев (1886-1970) – рос.-амер. дослідник проблем СП. Предметом СП він вважав групові правові емоції, що виникають в порядку реакції на певні соціальні подразники. Її задача – виявлення закономірностей взаємодії правової системи та соціальних інститутів.

Поділяючи концепцію соціальної природи права, Тімашев розглядав правові норми як породження певного історичного стану суспільства і держави.

Основні роботи: «Вступ у соціологію права», «Криза марксистської теорії права», «Три світи: ліберальне, комуністичне та фашистське суспільство». Досліджував проблематику ідентичності права, як в судовій так і правовій практиці взагалі.

П. Сорокін (1889-1968). Самостійно!