Соціальний, економічний та культурний розвиток Київської Русі

Соціальна структура давньоруського суспільства. На вершині соціальної піраміди були князі (виконавча, законодавча, судова влада). Опорою влади князя було військо (дружина). Князь був монархом а Київська Русь була фактично імперією – населяло багато народностей. В період феодальної роздробленості одноосібна монархія була замінена на федеративну монархію. До складу князівської ради входили бояри, старійшини, єпископи, воєводи, але це був лише дорадчий орган. Існувала боярська рада, а в окремих князівствах (наприклад, у Галицькому) бояри були впливовою політичною силою. В період феодальної роздробленості часто скликалися князівські з’їзди, де вирішувалися як внутрішні проблеми (примирення ворогуючих князів, призначення кандидатур на князівські столи) так і зовнішні (боротьба з половцями). В період криз іноді скликалися Віча – народні збори для вирішення нагальних проблем.

Велику роль відігравало духовенство – єпископи, священики, монахи. Міське населення – купці (багаті міщани) та ремісники різних спеціальностей. Більшість населення Київської Русі становили вільні селяни – “смерди”.

Особливою категорією населення були ізгої – ті, що з різних причин вийшли зі свого стану, в т.ч. князі, позбавлені князівського престолу, але вони були особисто вільними людьми.

В суспільних відносинах Русі склалася феодальна система (від слова “феод” – земельна власність). Якщо землю надавав князь за службу і вона не передавалася у спадок, то вона була помісною (помістя), але поширеним було й вотчинне землеволодіння (закріплення територій за спадковим правом). Значніші, впливовіші князі були сюзеренами менших (васалів). Управителем князя у його маєтках був тіун.

Категорії залежного населення: рядовичі – працювали на феодала згідно укладеного договору (на давньоруській договір – “ряд”); закупи – працювали за взяті у борг гроші (купу); холопи (раби), челядь (прислуга) – безправні соціальні стани (продавалися, мінялися, передавалися у спадок).

Господарство давніх русичів. Основою економіки було землеробство. Використовувалася більш ефективні двопільна та трипільна система сівозмін. На зміну ралу прийшов плуг із череслом, який не лише розпушував, але й підрізав і перевертав грунт. Сільска община називалася верв, яка складалася із окремих господарств – дворищ (димів).

Давньоруські міста складалися з двох частин – найбільш укріплений дитинець, де була князівська резиденція та знаходилися адміністративні будівлі, та менш укріплений посад (ремісничі квартали). Найбільш розвиненою ремісничою галуззю була металообробка (ковальство), великим авторитетом у світі користувалися руські зброярі. Популярними були гончарство, склоробство.

Податки на Русі: урок, церковна десятина, подимне (від диму), від рала (плуга), різні форми відробітків, повоз (постачання коней для транспортних перевезень).

Торгівля – у всі сторони світу. Шлях “із варяг у греки” (з півночі на південь), Грецький, або Солоний (на захід), Залозний або Шовковий (на схід).

Руські гроші: срібники, златники, зливки (гривні), дрібні гроші – куни, ногати.

Освіта, письменство, культура Київської Русі. Давньоруське письмо (до прийняття християнства) – чєрти і рєзи. Потім – кириличне письмо (кирилиця). Існувало два варіанти мови: писемна – церковно-слов’янська та розмовна – народна. Відомі давньоруські берестяні грамоти, на стінах храмів – робили графіті – видряпані на поверхні написи. Володимир Великий відкрив у Києві першу школу для дітей знаті. Онука Ярослава Янка заснувала школу для жінок.

Види літератури: церковна, світська. Найдавніша відома пам’ятка – Реймське Євангеліє, створена приблизно у 40-х рр. ХІ ст., привезла Анна Ярославна до Франції (зберігається там). 1056-1057 рр. – Остромирове Євангеліє (написана на замовлення посадника Остромира). 1073 р. та 1076 р. – ізборники Святослава (в честь Святослава Ярославича) – збірки творів грецьких авторів богословського та повчального характеру. Мстиславове Євангеліє (1125 р.). Галицьке Євангеліє (1144 р.) – перша руська редакція текстів Нового Заповіту.

При Печерському монастирі створений “Києво-Печерський патерик” – хроніка життя монастиря та святих. Збірник афоризмів – “Бджола”. Внучка Мономаха Євпраксія написала медичний трактат “Мазі”.

Світська література: “Повість про осліплення Василька” (усобиця між князями), “Повчання дітям” В. Мономаха (настанови морального характеру), “Моління Данила Заточника” (роздуми про негативи соціальної нерівності), “Слово о полку Ігоревім” (заклик до припинення міжусобиць та об’єднання для блага Русі).

Літописи: літопис Аскольда, А. Корсунянин склав Перший літописний звід; Никон – Найдавніший Київський звід (1073 р.); Нестор у 1113 р. – першу редакцію Повісті минулих літ; Мойсей – Київський літопис (продовження ПМЛ); Галицько-Волинський літопис.

Відомі діячі освіти, науки і культури Русі: перший руський митрополит Іларіон, засновник монастиря Феодосій Печерський, митрополит Климент Смолятич, єпископ Кирило Туровський, математик Кирик, лікар Агапіт, співці Боян, Митус, художник Алімпій.

Пам’ятки архітектури. Десятинна церква, Софійський Собор, Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський собор та П’ятницька церква у Чернігові. 1073-1078 рр. – Успенський собор Печерського монастиря. 1108-1113 рр. – Михайлівський Золотоверхий собор. Успенський собор у Галичі, у Володимирі.

Мистецтво: Сторінки книг та літописів прикрашалися зображеннями – мініатюрами. Ювелірне мистецтво: чернь (темно-сірий декоративний шар на металі) емаль (склоподібний шар різного кольору, яким заливали пористу поверхню виробу). Монументальні оздоблення: мозаїка – зображення-візерунок, викладене із різнокольорових шматочків смальти (непрозоре скло), фреска – малюнки фарбою на вогкій штукатурці. Створення ікон – лики святих.