1187 Р. – перша згадка в літописі слова “Україна” під час опису смерті переяславського князя Володимира Глібовича.

Галицька земля. Володимирко Володаревич у 1141 р. об’єднує галицькі землі і переносить столицю до Галича. Воював з претендентом на галицький стіл Іваном Ростиславовичем (Берладником), який перебував у Берладі (пониззя Дністра та Дунаю).

1153-1187 рр. – князювання галицького князя Ярослава Осмомисла. Вів боротьбу з боярством, заснував галицьке єпископство.

Галицько-Волинська держава. 1199 р. – Роман Мстиславич об’єднав Галичину і Волинь, створив Галицько-Волинське князівство. Літописець називає його самодержцем Русі. У 1201 р. він захоплює ще й Київську землю, але у 1205 р. загинув у битві під Завихвостовим.

1205-1245 рр. – криза у Галицько-Волинському князівстві. Дружина Романа Ганна з малолітніми синами Данилом і Васильком покидає Галич. Бояри беруть під контроль владу, закликають синів Ігоря Святославича (його дружиною була донька Осмомисла) на князювання. Однак невдовзі виник конфлікт між князями і боярами, які страчують Ігоревичів. Криза загострювалася втручанням Польщі та Угорщини у внутрішні справи князівства. У 1213 р. – на галицький стіл вокняжився боярин Володислав Кормильчич (єдиний випадок коли князем став не Рюрикович).

1223 Р. – битва на р. Калці (перша поразка руських військ від монголо-татар).

1238 р. – битва під Дорогочином (перемога Данила Романовича над хрестоносцями).

1240 Р. – взяття монголо-татарами Києва, початок золотоординського панування на Русі.

1245 р. – битва під Ярославом (перемога Данила Романовича над угорцями). Завершення кризи у Галицько-Волинському князівстві, утвердження влади Данила. Але у цьому ж 1245 р. він змушений був поїхати на поклон до монгольського хана Батия у столицю Золотої Орди. Справив хороше враження на хана, визнав себе васалом, отримав від нього ярлик (дозвіл) на княжіння без уплати данини, але з умовою надання війська для монгольських походів.

Данило Галицький розбудовував міста, переніс столицю до м. Холм. У 1253 р. – у Дорогочині відбулася коронація Данила. 1256 р. – заснування Львова.

1257, 1259 рр. – походи монголо-татар у галицько-волинські землі як покарання за антимонгольську зовнішню політику Данила, знищення укріплених міст.

У 1264 р. після смерті Данила князем став його брат Василько (до 1270 р.).

1270-1301 рр. – князювання у Галичині Лева Даниловича (переніс столицю до Львова), а у 1270-1288 р. на Волині – Володимира Васильковича (відзначався любов’ю до книг, але не був рішучим володарем). Після смерті бездітного Володимира всі території перейшли до Лева. Відвоював в Угорщини Закарпаття з центром у Мукачеві, але не повернув Пониззя з-під влади монголо-татар.

1301-1308 рр. – князювання Юрія І Львовича (переніс столицю до Володимира). Створив Галицьку митрополію (1303 р.), іменувався титулом “король Русі” як і його дід Данило.

1308-1323 рр. – князювання як співправителів братів Андрія та Лева ІІ. Територіальні втрати (Закарпаття – до Угорщини, Берестейщина – до Литви). У 1323 р. загинули у бою з монголами, припинилася династія Романовичів.

1325-1340 р. – князювання Юрія ІІ Болеслава (поляк за походженням), прагнув поширити католицизм, за що був отруєний боярами.

На початку 40-х рр. XIV ст. Галичиною управляв старший із бояр Дмитро Детько під титулом “староста Руської землі”, а на Волині – князь Любарт-Дмитро Гедимінович (литовського походження), зверхність якого визнав Детько.

1349 р. – польський король Казимир ІІІ захопив Львів, початок польського панування у Галичині.