- •Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства
- •2.Правові основи функціонування підприємства. Добровільні та інституціональні об’єднання підприємств і організацій.
- •3. Підприємство як сучасна форма господарювання.
- •4. Договірні взаємовідносини та партнерські зв’язки в підприємницької діяльності.
- •5.Сутність та функції процесу управління. Методи управління діяльністю підприємства.
- •6.Організаційні структури управління підприємством.
- •7.Поняття, класифікація та структура персоналу підприємства.
- •8.Кадрова політика й система управління персоналом. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом підприємства.
- •9.Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів підприємства.
- •10.Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •11.Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.
- •12.Ефективність відтворення та використання основних фондів.
- •13.Нематеріальні ресурси. Нематеріальні активи.
- •14.Інтелектуальний капітал підприємства.
- •15.Загальна характеристика та нормування оборотних коштів підприємства.
- •16.Формули для розрахунків оборотних коштів.
- •17.Поняття, склад і структура інвестицій.
- •18.Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •19.Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів) підприємства.
- •20.Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.
- •21.Поняття інвестиційно-інноваційної діяльності.
- •24.Визначення поняття техніко-технологічної бази виробництва. Види потужності.
- •25.Виробнича потужність підприємства. Економічна суть формування виробничої потужності.
- •26.Порядок формування техніко-технологічної бази. Визначення величини виробничої потужності бази виробництва підприємства. (дивись 10.1 та 10.2)
- •27.Структура та принципи організації виробництва. Організаційні типи виробництва.
- •28. Організація виробничого процесу в часі. Методи організації виробництва.
- •29.Підготовка виробництва. Організаційні структури управління підприємством.
- •30.Поняття, види та значення інфраструктури. Система технічного обслуговування.
- •31. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства.
- •32.Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання. Прогнозування розвитку підприємства.
- •33.Методичні основи планування. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування. Тактичне та оперативне планування.
- •34.Загальна характеристика продукції (послуг) підприємства. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •35.Матеріально-технічне забезпечення виробництва. Якість і конкурентоспроможність продукції підприємства.
- •36.Конкурентоспроможність підприємства, її зміст та напрямки підвищення. Стандартизація та сертифікація продукції.
- •37.Продуктивність праці, сутність, методи визначення та чинники зростання. Мотивація трудової діяльності.
- •38.Сучасна політика оплати праці. Застосування форм та систем оплати праці. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.
- •39.Загальна характеристика витрат на виробництво продукції. Управління витратами підприємства. Сукупні витрати та собівартість продукції.
- •40.Собівартість окремих виробів. Ціна, методи встановлення. Класифікація цін та види знижок.
- •41.Зміст і форми фінансової діяльності підприємства. Формування й використання прибутку підприємства.
- •43.Змістовно-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства.
- •44. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства. Основні напрямки організації економічної безпеки підприємства за окремими функціональними складовими.
- •45.Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємства.
- •46.Банкрутство підприємства як економічне явище. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства.
- •1. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.
36.Конкурентоспроможність підприємства, її зміст та напрямки підвищення. Стандартизація та сертифікація продукції.
Конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати, виробляти і продавати товари та послуги, цінові й нецінові якості яких більш привабливі, ніж в аналогічної продукції конкурентів (з доповіді Всесвітнього економічного форуму)[1].
Конкурентоспроможність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага по відношенню до інших фірм цієї ж галузі усередині національної економіки і за її межами. Це означає, що конкурентоспроможність фірми може бути виявлена (оцінена) лише в рамках групи фірм, які належать до однієї галузі, або фірм, що випускають товари-субститути
Серед технічних шляхів (заходів) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному удосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належне підґрунтя технічного рівня і якості виробів формується у процесі їх проектування. Саме у цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості у відповідності з вимогами ринку свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмов технічних пристроїв спричинюється дефектами, допущеними при проектуванні виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
До важливих і ефективних шляхів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому і національному ринках небезпідставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і 'забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти і технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів щодо технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, тенденції розвитку науки і техніки.
Існують певні категорії стандартів, які відрізняються об'єктом розповсюдження вимог:
1. Міжнародні стандарти ISО серії 9000.2. Державні стандарти України.3. Галузеві стандарти.4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств.5. Технічні умови.6. Стандарти підприємств.
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Державна система сертифікації 1. Державну систему сертифікації створює державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження; призначає органи з сертифікації продукції; абзац п'ятий статті 14 виключено встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції; веде Реєстр державної системи сертифікації; організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Обов'язкова сертифікація 1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами.