13.Нематеріальні ресурси. Нематеріальні активи.

Нематеріальні ресурси - це  складова частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду впродовж відносно тривалого періоду. Для нематеріальних ресурсів характерна відсутність матеріальної основи отримання прибутків та невизначеність розмірів    прибутку, що буде отриманий.

Нематеріальні активи – це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та контролюються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік у для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи надання в оренду іншим юридичним або фізичним особам.

Не визнаються як актив, а завжди відображаються у складі витрат звітного періоду:

• витрати на рекламу;

• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

• витрати на створення підприємства та підготовку його основної діяльності (організаційні витрати);

• витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Нематеріальний актив визнається як актив, якщо:

• існує ймовірність отримання у майбутньому економічних вигод підприємством внаслідок його використання;

• його оцінка може бути достовірно визначена.

Надходження і оприбуткування будь-якого об’єкта немате­ріальних активів на підприємстві мають підтверджуватися відповідними первинними документами. До нематеріальних активів належать:

• Об’єкти права інтелектуальної власності:

• Право власності на винахід. Документ, що підтверджує право власності. Патент.

• Право власності на промисловий зразок. Патент.

• Право власності на корисну модель. Патент.

• Право власності на сорт рослин. Патент.

• Право власності на товари і послуги. Свідоцтво.

• Право власності на програми для ЕОМ.

• Право власності на науково-технічну інформацію, тобто результати науково-технічних, виробничих робіт та іншої науково-технічної діяльності, яка забезпечує їх відтворення, використання й розповсюдження.

• Право власності на фірмову назву.

• Право власності на базу даних.

Об’єкти права користування природними ресурсами:

• Право користування надрами землі, а також розробка корисних копалин.

• Право користування земельною ділянкою, а також право оренди земельної ділянки.

• Право на користування геологічною та іншою інформа­цією про природне середовище.

• Право на користування водними, біологічними та іншими ресурсами, які впливають на рівень екологічної безпеки підприємств, населених пунктів, регіонів тощо.

Об’єкти права користування економічними, орга­нізаційними та іншими вигодами, такими, як право на використання економічних та інших привілеїв, монопольні позиції на ринку виробництва товарів і надання послуг, гудвіл тощо. Права підтверджуються відповідними документами.

14.Інтелектуальний капітал підприємства.

Інтелектуальний потенціал господарських систем – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами у даний час і в майбутньому та можуть бути вико­ристані для вирішення якогось завдання або для досягнення певної мети

інтелектуальний потенціал – невичерпне джерело формування творчих новацій, потужний чинник розвитку й удосконалення бізнес-діяльності, ефективний засіб завоювання ринку товарів і послуг, а також лідерства в конкурентному середовищі

Інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу й одночасно відтворює характерні лише йому особливості. У науковій літературі дослідженню сутнісної характеристики поняття ,,інтелектуальний капітал” присвячено ряд публікацій. Дане поняття є одним із найбільш неоднозначних за своїм науковим тлумаченням, воно характеризується складністю, багатогранністю й багат­ством проявів.

Інтелектуальний капітал, так само як і фізичний капітал, генерує потік цінностей, що впливають на економіку. Обид­ва капітали виникають як результат вкладень ресурсів (грошей, матеріальних засобів, знань, кваліфікації) для виробництва товарів і послуг, приносять своєму власникові дохід, зазнають морального зносу (причому інтелектуаль­ний капітал навіть у більшій мірі, позаяк знецінюється і про­грамне забезпечення, і будь-які знання), мають потребу в реновації. У той же час можна виокремити такі специфічні, відмінні риси інтелектуального капіталу:

• нематеріальність природи інтелектуального капіталу, через що його іноді називають невидимим активом;

• інтелектуальний капітал не амортизується в процесі використання, навпаки, втрачаючи свою вартість саме від того, що він не використовується;

• пріоритетна спрямованість інтелектуального капіталу на майбутнє: основа для його оцінки – це вартість, що буде створена в процесі його майбутнього використання;

• інтелектуальний капітал оцінюється за допомогою як вартісних, так і невартісних показників;

• необмеженість інформаційного ресурсу;

• інвестиції в інтелектуальний капітал забезпечують його власнику одержання більш високого доходу;

• наявність мережевих ефектів та зростаючої граничної корисності.

Зважаючи на вищевказані підходи, у структурі інтелектуального капіталу підприємства будемо виділяти три складові:

• людський (особистий) капітал – знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці тощо. Це знання, що працівники ,,забирають” із собою, коли вони звільняються з підприємства;

• організаційний (структурний) капітал – патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, організаційна струк­тура, корпоративна культура тощо ]. Це знання, що залишаються усередині фірми;

• споживчий (інтерфейсний, маркетинговий) капітал – включає зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформацію про економічних контрагентів, історію відносин з ними, торговельну марку (бренд) [6].

Людський, організаційний, інтерфейсний капітали слід розглядати як підсистеми інтелектуального капіталу, що постійно взаємодіють одна з одною. При цьому можливий прояв синергетичного ефекту, як підсилювального, так і послаблювального характеру.