28. Організація виробничого процесу в часі. Методи організації виробництва.

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно.

Виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами.

Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час.

Розрізняють три методи організації виробничого процесу:непотоковий;потоковий;автоматизований.

Непотокове виробництво з організаційного погляду є досить склад­ним. Воно застосовується, як правило, в одиничному та експерименталь­ному виробництві.Непотокове виробництво характеризується такими ознаками:

на кожному робочому місці виготовляються та оброблюються різні за конструкцією та технологією вироби, бо їх кількість невелика;усі робочі місця розташовані групами, без певного зв'язку з по­слідовністю виконання виробничих операцій;існують перерви у виробничому циклі, оскільки предмети праці переміщуються складними маршрутами;обладнання, яке застосовується, є універсальним. Залежно від широти номенклатури виробів потокове виробництво може існувати у двох формах:виробництво партіями;одинично-технологічне.

Потокове виробництво — найбільш досконалий метод органі­зації виробництва. Цей метод передбачає оброблення предметів праці за встановленим найкоротшим маршрутом з фіксованим часом.

Головною ознакою потокового виробництва є стійка номенклатура випуску однорідної продукції. У потоковому виробництві найповніше виражені основні принципи високоефективної організації виробничого процесу, і передусім принципи прямоточності, неперервності. Потокові методи застосовуються в умовах виготовлення значних обсягів про­дукції протягом тривалого часу. Тому застосовується цей метод пере­важно у масовому та великосерійному виробництві; при одиничному виробництві використовуються лише елементи потокового виробницт­ва (при, виготовленні уніфікованих деталей).

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія. Потокова лінія — це технологічно або організаційно відокрем­лена група робітників, яка спеціалізується на виготовленні одного або подібних виробів згідно з наведеними вище ознаками потокового виробництва.

Автоматизація виробництва — процес, за якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передають­ся машинам і відбуваються без безпосередньої його участі. За робітни­ком залишається лише функція налагодження, нагляду та контролю.

Автоматизація виробничого процесу досягається шляхом використан­ня систем машин-автоматів, які є комбінацією різнотипного обладнання та інших технічних засобів, що розташовані в технологічній послідовності та об'єднані засобами транспортування, контролю і управління для вико­нання часткових процесів виготовлення виробу (продукції).