15.Загальна характеристика та нормування оборотних коштів підприємства.

На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.

Обігові кошти постійно беруть участь у забезпеченні процесу виробництва і реалізації продукції, одночасно знаходяться на всіх стадіях кругообігу коштів. Отже, сферу виробництва обслуговують оборотні виробничі фонди, а процес реалізації продукції – фонди обертання.

Класифікація обігових коштів і її значення в діяльності підприємства.

Обігові кошти підприємства класифікуються по трьох ознаках:

1. в залежності від участі їх у кругообігу коштів;

2. по методах планування, принципам організації і регулювання обігових коштів;

3. по джерелам формування обігових коштів.

Відповідно до першої ознаки обігові кошти підрозділяються на авансовані в:

- оборотні виробничі фонди;

- фонди обертання.

Такий розподіл обігових коштів обумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер: сфери виробництва і сфери обертання. Чим більше обігових коштів розміщено в сфері виробництва тим ефективніше вони використовуються.

У залежності від методів планування обігові кошти підрозділяються на:

- нормовані обігові кошти;

- ненормовані обігові кошти.

Необхідність розподілу обігових коштів на нормовані і ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найбільших результатів при найменших витратах. До нормованих обігових коштів відносяться обігові кошти у виробничих запасах, виробництві, у рештках готової продукції на складає підприємства. Ненормовані обігові кошти включають всі фонди обертання за винятком готової продукції на складі.

По джерелам формування обігові кошти підрозділяються на :

- власні і прирівняні до власних;

- залучені;

- інші.

Нормування обігових коштів передбачає урахування багатьох чинників, що впливають на господарську діяльність підприємства:

- по перше, умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями, як: кількість постачальників, термін постачання, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

- по-друге, організація процесу виробництва, зокрема тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

- по-третє, умови реалізації продукції, насамперед кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість характер випущеної продукції вид транспорту, яким відвантажується продукція, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

Нормування обігових коштів методом прямого розрахунку.

При використанні цього методу передбачені такі етапи роботи:

1. Визначення норм запасу по окремим статтях обігових коштів.

2. Встановлення одноденної витрати матеріальних цінностей виходячи з кошторису витрат на виробництво.

3. Визначення нормативу обігових коштів по кожній статті в грошовому вираженні проводиться шляхом множення одноденних витрат у грошовому вираженні на норму запасу в днях.

4. Вирахування сукупного нормативу або загальної потреби в обігових коштах по підприємству проводиться шляхом сумування часткових нормативів по окремим статтям.

5. Заключний етап нормування – визначення норм і нормативів по окремих статтях обігових коштів для підрозділів підприємства, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється